28Регіональна типологія культури

найбільш плідною в науковому відношенні стала регіональна типологізація культури,яка найбільш корелює із фундаментальне розробленими проблемами локальних культур А. Тойнбі.

Під культурним регіоном розуміють певну єдність етнічно-родових, національних,духовних характеристик, що проявляються у схожості таких складових соціуму, як:традиції, релігія, культурні зв'язки етико-естетичні норми, світоглядні принципи. Щодо класифікації культурних регіонів, то усталений погляд науковців на дане питання в 80-90-х рокахXX ст. дещо змінився. До 80-х років було окреслено 6 культурних регіонів. А саме:арабо-мусульманський, африканський,далекосхідний, європейський, індійський,латиноамериканський. З цієї класифікації випадала Північна Америка, культура якої розглядалася як європейська, що в силу історичних причин закріпилася на цьому континенті. Тому закономірно, що ряд авторів оперував поняттям не"європейського, а"європейсько-північноамериканського"регіону.

29.Історич. типологія культ. – обєднання культур за місцем конкретної культури в культурно-історич. Процесі. Найпопулярніша стадія однолінійної еволюції. Як основні істтрич. Типи традиційно виділяють: первісну, культ. Старод. Сходу, середньовіч., ренесансну, новочасну, і сучасну. Культура кожного істор. Типу має свою специфіку, яка відрізн. Від іншої. Характерні риси історичного типу культури:

1.Спосіб створення матеріальних цінностей;

2.Відношення до природи

3.Неписані правила поведінки;

4.Самоусвідомлення і само ідентифікація;

5.Світогляд;

6.Сприйняття інших народів;

7.Суспільна форма організації індивідів.

Зазначимо,що в процесі історичного розвитку окремі риси, що визначають тип культури, або їх групи можуть видозмінюватися. Це засвідчує те, що певні історичні типи культур існують в межах ще більш узагальненого історичного поділу. Якщо в основі історичного поділу культури покласти такі три визначальні її детермінанти, як:

1.спосіб освоєння світу,

2.світобачення,

3.форми соціальної організації, то історичний розвиток світової культури буде поділятися на культуру первісного,ранньокласового (давнього), середньовічного(феодального), буржуазного (Новий час)суспільства і соціалістичного суспільства.

30. .психологічна типологія культури

Маргарет Мід запропонувала типологію культури,що спеціалізується на основі стосунків між поколіннями.

Постфігуативна культура – підрост. покоління переймає культуру старших.

Конфінуративні– не тільки діти, а й старші вчаться у однолітків.

Пре фігуративна – батьки вчаться у своїх дітей.

Рут Бенедикт на основі аполонівського(упорядкування) і діонісійського(агресивність) начал культури.

1.Етно-та культурогенез українського народу. Формування етнічної культури нерозривно пов'язане з формуванням самого народу (етногенезом). Тому, розглядаючи українську культуру, не можна не зупинитися на проблемах етногенезу українців Особливості культури України здебільшого зумовлені природно-географічними характеристиками регіону. За характером укр. ку-ра належить до культур слов»янського типу. Емоційно-почуттєвий характер укр. менталітету, « кордоцентричність», применшена роль раціонально-вольового компоненту в проявах національного характеру. Найцікавіший фактор становлення психіки українця – соціальний феномен спільноти, малого гурту, об»єднаного емоційно-почуттєвого. Етнокультурні проблеми пао ходження слов»ян постали перед наукою давно. Тривалий час в історичній науці спостерігалося протиборство двох протилежних теорій походження українського народу – міграційної та автохтонної. Слов»яни – це автохтонни-аборигени, а їх прабатьківщиною було межиріччя Одри і Вісли, або середнє Наддніпров»я..Була висунута також гіпотеза про прабатьківщину слов»ян між Дніпром і Віслою. Головні ознаки на користь автохтонного походження українців: спільний фізично-етнічний тип, мовний фактор(топоніми, гідроніми), основні види господарської діяльності – землеробство, скотарство, мистецькі твори, зокрема кераміка Основоположником теорії автохтонізму є В.Хвойка. Внаслідок досліджень він довів, що укр.народ це споконвічне населення, що має свої, притаманні лише території Укр. особливості. Територію України впродовж кількох тисячоліть заселяли послідовно одні за одними різні племена. Витіснені з обжитих місць під дією різних обставин (для пошуку нових багатих на поживу місць, у результаті збройного нападу тощо), племена залишали після себе деякі наслідки своєї діяльності, здебільшого побуту, господарських занять: знаряддя праці, житло, вироби з кераміки тощо. За пізнаними пам'ятками матеріальної культури, їх сукупністю і характерними рисами визначають археологічну культуру. Племена давніх археологічних культур опосередковано причетні до генезису українського народу — як такі, що постійно підтримували життєдіяльність на наших теренах, і від яких успадковувались наступними племенами господарські та культурні досягнення. У таких випадках, коли у спадок наступним племенам-поселенцям залишаються культурні набутки господарської діяльності, побуту тощо, маємо підставу говорити про культурогенез. Культурогенез доповнює етногенез, коли йдеться про походження окремих явищ народної культури, властивих певному етносу.