18. Національно-культурне відродження в Україні кінця 19 – поч. 20 ст. Особливості та періодизація.

Семчишин та яртись виділяють ідею національного відродження - утвердження національної свідомості в середовищі інтеграції та поширення в масах. Етап розвитку етносу, коли він перетворюється на націю як суб’єкт історичного процесу

М. Грох. – виділяє формування етносу.Етапи:

• Академічний (коли виникають етнос)

• Культурний (коли мова етносу стає мовою культури, зокрема мовою літератури)

• Політичний (формування партій, боротьба за сувернітет)

Роман Шпорлюк етапи: 1науковий 2культурний 3політичний Іван Лисняк-Рудницький

• Шляхетський (дворянський) 1780-1840

• Народницький 1846-1880 Кирило-м. товариство

• Модерністський 1880-1914 активний розвиток нових тенденцій в культурі поєднується з політичним розвитком.

Адріан Черпа «Збірка джерел до іст. Укр..» Дмитра Бантиш-каменський «Істор. Малор Русі.» Василь Рубан «Короткий літопис М. Русі 1506-0770р. » Олександр Безворотько«Короткий опис Малоросії з1734-1776р» Маркович «Записки про Малоросі її жителів та виробництва.»

Етнографічні студії

Григорій Калиновський «Опис вільних українців простонародних обрядів» микола Цертелєв Опит Собрання….» Михайло Максимович«Малоросійські пісні», «Українські народні пісні», «Збірник українських пісень»

Поява мовознавчих студій. – Олександр потебня,Олекс. Промовський, «Граматіка малоруського наречія» Діяльність в освітній сфері харківського університету1805р. Розвиток літератури І. Котляревський, мова,література. Гртгорій Квітка-основяненко,Євген Гребінка. Розвиток періодики «Український вісник»(1816-1819р.), в Харкові в формі альманахів«укр. альманах» «Утренная звезла»,«Запорожная страніка», «Укр. Зборнік»,1841р. в петербурзі альманах «Ластівка».

19.Кири́ло-Мефо́діївське товариство (Україно-слов'янське товариство, Кирило-Мефодіївське братство) — українська таємна політична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 року та спиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху. Була одним з проявів піднесення національного руху на українських землях та активізації загальнослов'янського руху під впливом визвольних ідей періоду назрівання загальноєвропейської революційної кризи — «весни народів»^. Членами товариства, які називали себе братчиками, стали вихованці й співробітники Київського та Харківського університетів. Провідну роль серед них відігравали М.Костомаров, Т.Шевченко, Г.Андрузький, В.Білозерський, М.Гулак, П.Куліш. Впродовж існування товариства його ідеологія зазнавала істотних змін. Завдання об'єднання слов'ян, що стало підставою виникнення таємної організації, згодом конкретизувалось у двох напрямах — рівноправного співробітництва слов'янських народів та відродження України. Кирило-Мефодіївське братство діяло до кінця березня 1847 р. З появою братства на арену політичної боротьби вийшла українська різночинна інтелігенція.

Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» (український варіант роботи Адама Міцкевича«Книги народу й пілігримства польського») і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. На думку історика Симоненка Р. Г., історичне значення Кирило-Мефодіївського братства полягає у тому, що воно було першою спробою української інтелігенції вдатися до політичної боротьби. Братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала дороговказом для його наступників.