8 Періодизація та характерні риси староіндійської культури.

Доведійська 23-18 ст. до не, ведійська – 13-7 ст. до н.е., буддійський – 6-3 до не, класичний – 2ст до не- 5 ст. н.е.Найдавніша індійська цивіліція відома під назвою Індська (або Хараппська) створена прадавнім населенням Північної Індії. З початку IV тис. до н.е. виникають поселення сільського типу, а з середини III тис. до н. з'являються та розвиваються міста.Держава мала дві столиці — Хараппу (за цим ім'ям названо всю цивілізацію) Мохенджодаро (Мохенджо-Даро). її культура мала замкнений однорідний і напрочуд самобутній характер.

Індська (Хараппська) держава вела активну внутрішню та зовнішню торгівлю.Точно не з'ясовано, якими були форм влади (монархічна, теократична чи інша) і державний устрій Індської цивілізації:

Хараппська цивілізація за розвитком багато в чому наближається, а іноді й перевищує сучасні їй цивілізації Стародавнього Єгипту і Дворіччя, з якими вона підтримувала зв'язки. Однак Хараппська держава не виявляла схильності запозиичувати їх технічні досягнення.

Близько 1800 —1700 рр. до н.е. Хараппська цивілізація починає занепадати. Причини різні: захоплення держави аріями, зміна кліматичних умов, стихійні лиха, явища економіч­ного характер ру.Хараппська цивілізація стала основою всієї індійської культури, а її роль в історії культури Стародавнього Світу була достаньо помітною.

Справжнього розквіту давньоіндійська цивілізація досягла в епоху культури "Рігведи" — великого зібрання релігійних гімнів, магічних заклинань і ритуальних приписів, створеного жерцями (фінських племен, які з'явились в Індії у II тис. до н.е. після так званого великого переселення народів.

Збірка священних книг ведичної релігії "Рігведа" стала теоретич­ною підвалиною формування оригінальної духовно-світоглядної системи брахманізму, а через нього згодом перейшла у спадщину й індуїзму — ідейні основі індійської культури.Рігведа(книга гімнів),Самаведа(наспіви).Яджурведа( ), Атхарведа( ) – кини Веди, Брахмани(Коментарі до правил.ритуалів) Араньяки( )Упанішади – коментарі до вед.

Згідно з вченням буддизму, справжньою метою життя людини є досягнення нірвани (заспокоєння, згасання), тобто стану повного няземних бажань і почуттів, остаточного звільнення від земних марнот й досягнення абсолютного спокою та блаженства, стану дійсної свободи та зануреності у космічну свідомість. людям, які постійно страждали від незадоволених бажань нездійснених мрій, від хвороб і старості, від страху перед емертю, тяжкої праці й мук кохання, надзвичайно імпонувала, надання буддизмом, можливість для кожного милосердя до інших та відмови від злих намірі насильства, прагнення до насолод та влади досягти справжні істини, а отже, й вищого блаженства — нірвани.

Вагому роль у буддизмі відіграло вчення про ахімсе (ахінса), що ґрунтується на забороні завдавати шкоду живим істотам, чи­нити насильства над ними, вбивати.

в Індії складалися таблиці біномінальних коефіцієнтів, які в Європі згодом отримали назву "трикут­ників Паскаля",досягненням давньоіндійської науки-створення десяткової системи лічби, досягнення в медицині,індійська космологія визначала вік Сонячної системи в мільярдах років.

Індійсь­кий епос "Махабхарата", автором якого, згідно з традицією, вва­жається легендарний мудрець і поет В'яса. Початки створення цієї найдавнішої епічної поеми Індії відносяться до другої половини II тисячоліття до н.е. Згодом до її складу ввійшло безліч міфів, легенд, казок й дидактичних (повчальних) оповідань з усної народної художньої творчості.

Рамаяна", авторство якої приписується поету Валмікі. Складений приблизно між VI — II ст. до н.е., цей грандіоз­ний епос розповідає не лише про війни і подвиги легендарного героя Рами, а й яскраво змальовує духовне життя та побут Ста­родавньої Індії.

Сансара – віра в переселення душі. Карма – сукупність вчинків, доля.