25.Головні засади культури Просвітництва

Під Просвітництвом прийнято розуміти загальноєвропейський ідейний рух кінця XVII —XVIII ст., спрямований проти закостенілих форм суспільного, культурного та духовного життя. Особливістю Просвітництва є перенесення акценту зі сфери пізнання і дослідження природи, що було характерним для попереднього відтинку Нового часу — доби Раціоналізму, на соціальні, політичні, економічні, правові, релігійні, духовні інтереси людей. Термін "Просвітництво" набуває статусу самостійної лексичної одиниці у тому ж XVIII ст. Його використовували Ф.М.Вольтер, Й.Гердер, але остаточно він був закріплений після виходу статті І.Канта "Що таке Просвітництво" (1784 p.). Кант визначив Просвітництво як "вихід людини із стану власного неповноліття". Основна мета Просвітництва за Кантом — вільне використання людського розуму для прогресивного перетворення суспільства

Носіям ідеології Просвітництва було притаманне схиляння перед розумом, віра в його безмежні можливості й перетворювальну силу. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялася ідея перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності, що випливали, на їхню думку, з самої природи, невід'ємних "природних прав" людини. В концепції "природного права" просвітники обґрунтували основні принципи цивілізованого життя особистості, нації: право на гідне людини життя, свободу і власність. Відстоюючи ці принципи, Просвітництво поклало в Європі початок формуванню громадянського демократичного суспільства. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітники вважали поширення передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Вони прагнули розкріпачити розум людей і тим самим сприяли їхньому політичному розкріпаченню. Цим "просвітники" відрізняються від "просвітителів", якими є всі носії освіти й прогресу. Просвітники вірили в людину, її розум і високе покликання. В цьому вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження. Великого значення просвітники надавали вихованню й самовихованню людини, вбачаючи в цьому універсальний засіб удосконалення суспільства. Характерною для Просвітництва була ідея "просвіченого абсолютизму". Просвітники вважали, що перебування на троні "просвіченого й доброчесного монарха" приведе до мудрого правління, яке сприятиме становленню справедливості й суспільного добробуту.Одним із напрямів духовного життя епохи Просвітництва стало прагнення до секуляризації культури, максимального збільшення в ній питомої ваги світських засад. По-різному визначаючи своє ставлення до релігії, просвітники сходились у критичних оцінках церкви як соціального інституту. Так, Вольтер — найнебезпечні-ший супротивник" католицької церкви й клерикалізму — відкидав атеїзм, що загрожував суспільному порядку, ґрунтованому на приватній власності. Релігію ж він вважав корисною для морального виховання молоді.Натомість П.Гольбах критикував і рішуче заперечував не лише церкву, а й саму релігію. Чимало просвітників, дотримуючись засад раціоналізму, бачили в Богові гаранта розумності світобудови та здатності пізнавати її раціональним шляхом

Ідеї Просвітництва визрівали й формувалися в умовах подальшого зростання і зміцнення національних держав Європи, бурхливого розвитку промисловості, переходу від мануфактури до складніших і прогресивніших технологій, засвоєння нових видів сировини й енергії. У розвитку науки, основу якої становило раціональне світобачення, дослідність та експериментизм, все помітнішими ставали нові тенденції. Монополія механіко-математичного знання поступилася місцем дослідним й описовим наукам: фізиці, хімії, біології, географії та ін. XVIII ст. ознаменоване новими науковими відкриттями, які здійснили: великий філософ і математик І.Кант (1724— 1804 pp.), природодослідники П.-С.Лаплас (1749-1827 pp.), П.-Л.Мопертюї (1698-1759 pp.), Ж.-Л.Бюффон (1707-1788 pp.), А-ЛЛавуазьє (1743-1794 pp.), К.-Л.Бертолле (1748-1822 pp.), Н.Леблан (1742—1806 pp.) — у галузі хімії. Натуралісти Д.Геттон (1726-1797 pp.) і К.Лінней (1744-1829 pp.) започаткували систематизацію явищ й утворень природи. Ж.-Б.Ламарк (1744—1829 pp.) розробили основи еволюційного вчення. Відбувалося подальше накопичення інформації про явища природи, формувалися уявлення, поняття й методи, спрямовані на творення єдиної картини світу. Нових рис набула масова свідомість: вона стала гнучкішою, здатною ширше сприймати і глибше розуміти явища та процеси довкілля. Важливим стало усвідомлення можливості плюралізму поглядів на світ, філософію, мистецтво, толерантне ставлення до переконань інших людей. Змінювалися й суспільні ідеали. Для масової свідомості ідеал прагматичної підприємливої людини, допитливого вченого став привабливішим, ніж ідеал лицаря чи аскета. Зміни відбулися й на рівні самосвідомості. Наприклад, розширення життєвого простору внаслідок географічних відкриттів і колонізації нових земель привело мешканця Європи до усвідомлення себе саме європейською людиною, визнання за європейцями приоритетних позицій стосовно решти світу, зверхнього ставлення до неєвропейських народів. Просвітники були вихідцями з різних соціальних прошарків і станів: аристократії, духовенства, чиновників, представників торговельно-промислових кіл, лікарів, військових та ін. Але всіх їх об'єднувала віра в розум, знання, високе призначення людини, нетерпимість до будь-якого виду гноблення.Відповідно до становлення у Західній Європі промислової цивілізації, ідеї Просвітництва отримали розвиток спочатку в Англії, пізніше у Франції, а відтак і в інших країнах. Специфічні умови історичного розвитку західноєвропейських країн у добу Просвітництва, художні традиції, що склалися у попередні століття, були причиною того, що культура і мистецтво кожної з них мали особливості та відмінності. 'Водночас у культурі західноєвропейських країн можна виділити й спільні риси, які дають підставу говорити про добу Просвітництва як про певний цілісний етап в історії європейської духовної культури.

26.Роль науки та техніки в культурі ХІХ ст. Х1Х ст. – завершальний етап розвитку культури Нового часу. Саме в цьому столітті культура зробила якісний стрибок у своєму розвитку. Його запорукою стали значні науково-технічні досягнення, що відбулися в передових державах світу.Вони стали основою для суттєвого збагачення культурного життя. Промисловий переворот у Європі започаткував винахід Джеймса Уатта універсального парового двигуна, що відіграв велику роль в появі парового молота та універсальних металорізальних верстатів. Останні дали змогу перейти до машинного виробництва. Таким чином машини почали виробляти машини. Парова машина дала змогу здійснити революцію на транспорті. Завдяки їй американський винахідник Роберт Фултон сконструював пароплав, а англійський інженер Джордж Стефенсон – паровоз. Удосконалення індивідуального транспорту. Велосипед– автомобіль (інженерам Готлібу Даймлеру і К.Бенцу). У розвитку автомобільного транспорту наступний скачок здійснив американський підприємець Генрі Форд,який першим застосував конвеєр у виготовленні автомобілів. Рубіж Х1Х і ХХ ст. ознаменувався появою перших літальних апаратів. Спочатку це були дирижаблі – конструкції легші за повітря. Згодом їх витіснили аероплани.Наступний крок у розвитку повітряного транспорту зробили в 1903 р. американські авіаконструктори брати Уїлбер і Орвілл Райти. Завдяки легкому бензиновому двигуну, встановленому в літаку, вони здійснили політ в повітрі тривалістю59 секунд. А вже майже через півстоліття запущений у космос перший радянський“супутник”. Наприкінці Х1Х ст. здійснилася ще одна фантастична ідея – можливість підводного плавання.Перші підводні човни стали будуватися в Німеччині (передусім з військовою метою). В середині Х1Х ст. виник телеграф (Олександру Беллу , а його удосконалення –Томас Едісон). Майже одночасно винайшли безкабельний зв’язок(тобто радіо) росіянин Олександр Попов й італієць Гульєльмо Марконі. Подібна ситуація склалася щодо відкриття так званих “Х - променів”, які сьогодні переважно називають рентгенівськими.Близько 1895 р. їх паралельно відкрили відомі фізики – українець І.Пулюй та німець Вільгельм Рентген (1845-1923). Й досі точиться суперечка стосовно авторства даного відкриття. Завдяки удосконаленню поліграфічної промисловості(появі друкарських і набірних машин)продукція преси збільшилася в обсязі й стала значно дешевшою, а тому й доступною для широкого загалу. виділяються в самостійні галузі (соціологія,культурологія, термодинаміка, теплотехніка тощо), інші інтегруються (астрофізика,біохімія, фізична хімія тощо). створення міжнародних наукових товариств,проведення міжнародних наукових конгресів, конференцій, симпозіумів.

Наукові міжнародні зв’язки поглиблюються завдяки здійсненню спільних наукових проектів. Одним з них став міжнародний проект складання каталогу зірок. ХХ ст. відкриття атомної енергії (фізики Альберт Ейнштейн, Нільс Бор, Е.Резерфорд),структури ДНК (Джеймс Уотсон, Френсіс Крік), почалася космічна ера, з’явилися телебачення, комп’ютер, мобільний телефон тощо. В Х1Х ст. в Європі існувала триступенева система освіти: початкова, середня й вища школи.