15.Культура Римської імперії.

В період імперії поширилися східні релігійні культи, що існували в Римі II ст. до н.е. Водночас зі східними культами поширюється халдейська астрологія: майже при кожному імператорові був наближений астролог. Культ імператорів мав офіційний характер, на їх честь зводили храми, ставили скульптури, приносили жертви так само, як і богам.

Популярною стає філософія стоїцизму, представником якої був філософ, політичний діяч і письменник Луцій Анней Сенека. Головними в його творах були проблеми практичної філософії, вибору життєвого шляху, обґрунтування поведінки. Мудрець, на його думку, має мужньо приймати волю божества, гартувати у випробуваннях душу, вбачати етичну цінність життя у виконанні морального обов'язку. Філософські погляди Сенека виклав у трактатах "Про скороминучість життя", "Блаженне життя" та в "Моральних листах до Луцілія".

Видатним представником стоїцизму був Марк Аврелій — імператор і філософ, котрий першоосновою всього вважав Бога як світовий розум Завоювання періоду імперії, а також пожвавлення торгівлі сприяли розвиткові наук, зокрема, географії

Для римської науки часів імперії характерне прагнення до енциклопедичності, узагальнення та систематизації набутих знань. Прикладом цього є "Природнича історія" Плінія Старшого у якій йдеться про астрономію, фізику, географію, антропологію, зоологію, ботаніку, медицину, фармакологію, мінералогію, мистецтво, тощо.

"Золотим віком" римської літератури називають І ст. до н.е. — початок І ст.н.е. Він представлений іменами таких титанів, як Вергілій, Горацій, Овідій. Вергілія вважається поема "Енеїда" Особливо вражають сцени загибелі Трої, самогубства* цариці Дідони, війни в Італії. Вергілій вперше в античній літературі розкриває весь трагізм долі людини, яка змушена підкорятися обов'язку, нехтуючи власними почуттями.

Найславетнішим представником своєрідного жанру любовної елегії, що виникла в "золотий вік", був Публій Овідій Назон. У пізній період творчості Овідій створює дві великі поеми і "Метаморфози" ("Перетворення") та "Фасти". "Метаморфози" — епічна поема, поетичний переказ греко-римських міфів про перетворення людей у квіти, дерева, тварин. З прозаїчних жанрів цієї доби найпривабливішими були історичні праці та романи Скульптура часів імперії представлена здебільшого портретними ідеалізованими зображеннями імператорів та членів їх сімей, нерідко у вигляді богів і богинь. Яскравим зразком мистецтва І ст.н.е. став вівтар Миру з багато декорованим скульптурним фризом, рельєфами зі зображеннями богів, імператора з родиною, сенаторів. Сцени з міфів вирізняються холодною красою, статичністю. Мистецтво Риму вражає аристократичною пишністю та східним монументалізмом.

В архітектурному мистецтві сувору простоту часів республіки змінила пишність і розкіш імператорського Риму. Створювалися величезні храми, урочисті архітектурні ансамблі форумів. Знаменитими спорудами були форум Августа — площа, обведена муром, з храмом Марса на високому подіумі, форум Веспасіана та форум Нерви. Новим словом в архітектурі став Пантеон — храм усіх богів, перекритий високим куполом діаметром 43,2 м. Цей храм і досі вражає ідеальними, досконалими пропорціями. Найграндіознішою спорудою імператорського Риму вважається Колізей — амфітеатр на 50 тис. глядачів. Зовні він мав три яруси з арками, колонами тосканського, іонічного "та корінфського ордерів, скульптурами, розташованими в арках. На його арені відбувались улюблені римлянами гладіаторські бої — від парних до постановок сцен із відомих в історії битв. Кожне римське місто мало амфітеатр для гладіаторських боїв, що віддзеркалювало характер цього хороброго і жорстокого народу.

16.Здобутки культури Західноєвропейського Середньовіччя. В основі середньовічної культури лежать традиції Західної Римської імперії, що представляють т.зв. «романський початок».Головними в культурній спадщині Рима є правова культура, наука, мистецтво, філософія,християнство. Ці традиції засвоювалися під час боротьби римлян з варварами і активно впливали на власну культуру язичеського родоплемінного життя франків, бриттів, саксів, ютів і інших племен Західної Європи, що представляє т.зв. «германський початок» середньовічної культури. В результаті взаємодії цих початків виникла напруга «діалогу культур», що дало могутній імпульс становленню і розвитку власне західноєвропейської середньовічної культури. Головною рисою духовної культури Середньовіччя є домінування християнської релігії.Вона виступає як нова світоглядна опора свідомості, вираження претензії на святе, чисте життя, що виникає в людини,стомленої плотським активізмом пізньої римської Античності. Язичеські релігії були не готові до цьому, але і великі маси людей теж не були здатні стати аскетами маніхейского типу. Християнство з´явилося свого роду «золотою серединою»,компромісом духу і плоті, тому що, при усій своїй духовності, Христос воскреє як тілесна істота, що має плоть і кров,яку можна помацати (Фома Невіруючий.В умовах панування есхатологізму і психології месіанства сутність морального ідеалу середньовічної християнської ідеології можна представити єдністюВіри,Надії і Любові. Другою рисою є традиціоналізм, ретроспективність.Чим давніше — тим достовірніше — от кредо зв´язку нового і старого в духовному житті. Новаторство вважали проявом гордині, відступ від архетипу розглядався як віддалення від істини. Звідси анонімність творів, обмеження волі творчості рамками теологічно нормованого світогляду, канонічність. Третя риса— символізм, коли текст (Біблія) дає привід для міркувань, тлумачень. Вся інтелектуальна культура Середньовіччя екзегетична і поділяється на такі етапи:а) семантичний аналіз текстів Біблії,отців церкви; б) концептуальний аналіз(значеннєвий); в) спекулятивний, коли автор одержує можливість висловлювати власні думки, маскуючи їх авторитетними судженнями.

На початку II тис. відбувається синтез романської художньої спадщини і християнських основ європейського мистецтва. З кінця XII ст.провідним стає породжений міським європейським життям готичний стиль. За легкість і ажурність його називали застиглою або безмовною музикою,«симфонією в камені». На відміну від суворих, монолітних, солідних романських храмів, готичні собори прикрашенірізьбленням і декором, безліччю скульптур, вони повні світла, спрямовані в небо, їх вежі піднімалися до 150 метрів. Шедеври цього стилю — собори Паризької богоматері,Реймський, Кельнський.

Головним жанром був іконопис. Ікони розглядалися як емоційний зв´язок з Богом, доступний неписьменним масам. Але ікони, що зображають Бога, святих, мадонн, були глибоко символічні, щоб притупити їх почуттєвий, тілесний образ.

Особливим явищем була рицарська література, що оспівує дух війни, васального служіння,поклоніння прекрасній дамі. Трубадури говорили про пригоди, любов, перемоги,ці твори використовували розмовну живу мову. В французькій поемі XII ст. «Пісня про Роланда» прославляються подвиги рицаря, шляхетного і відважного, що віддав життя за християнську віру і свого короля.

За всієї спрямованості до потойбічного світу набирає силу тенденція звертання до земного життя. Поети збирали народні пісні, сказання. В високій літературі зростаюча увага до людини блискуче виражена Данте. В «Божественній комедії»(поч. ХIV ст.) він показує грішників як людей, що тужать про земне життя, виявляє цікавість до людини, її пристрастей:

Основу музичної культури складав літургійний спів, що оспівує Бога в наспівах, а потім і гімнах, що з´єднують віршований текст з пісенною мелодією Сутність цієї культури (іноді її називають«сміховою») яскраво виявляється в карнавалах з їх перевертанням звичних ієрархічних уявлень про «верх» і «низ»,мирське і божественне. Взаємодія цих культур багато в чому визначає динаміку культурного розвитку.