9. Писемність, наукові знання та літератури Стародавнього Китаю

Періодизація:

1. – період 3 династій

Сяо (23-18 ст. до н.е.)

Шань-Інь (18-12 ст. до н.е)

Жоу (12-3 ст. до н.е)

2. – Імперія Цинь (3ст.до н. е)

Імперія Хань(3 ст.до н.е-3 ст. н.е)

У II тис. до н. е. в Китаї було створено незалежну від вимови ієрогліфічну писемність, завдяки чому носії численних мовних діалектів, не розуміючи усного мовлення, легко могли спілкуватися у письмовій формі. Писемність в Китаї виникла ще в сиву давнину (III тис. до н.е. В період правління династії Цінь було запроваджено єдине для всієї країни письмо. Воно дійшло до наших днів майже без змін. Знаками в китайському письмі є ієрогліфи. Кожен ієрогліф означав окреме слово. У давньокитайському письмі використовувалось близько 10 тис. ієрогліфів. Розділових знаків не існувало. Тому навчання грамоти вимагало багато часу й зусиль. Спочатку китайці писали на панцирах черепах, кістках тварин та на бронзовому посуді. У І тис. до н.е. китайці писали пензликом на дощечках з бамбука. Пензлик вмочали в лак, виготовлений із соку дерева. За допомогою шкіряного чи шовкового шнурка бамбукові дощечки з'єднували в особливу книгу. Подібна книга могла займати цілий віз, а то й більше. Згодом китайці почали використовувати для письма шовкові стрічки. На них було зручно писати, але шовк на той час був дуже дорогим матеріалом. Наприкінці І тис. до н.е. почали писати на папері. Папір був значно дешевшим за шовк та зручнішим, аніж бамбукові дощечки. Ієрогліфи писали стовпчиками згори донизу. Найдавнішою пам´яткою китайської літератури є книга пісень «Шицзин» (XI—VI ст. до н. е.). Це твори китайського фольклору, які збирали державні чиновники, щоб дізнатися про ставлення народу до влади. Пісні не тільки прославляли хороших правителів, а й висміювали тих, хто не піклувався про своїх підданих. Китайські математики знали десяткові дроби, вперше в історії винайшли від'ємні числа. У Стародавньому Китаї був винайдений компас. Він складався з квадратної залізної пластинки та магнітної "ложки", яка вільно оберталася на відшліфованій поверхні пластинки.. У II ст. н.е. в Китаї був винайдений глобус. Найважливішим винаходом китайців був папір. Його виготовляли з ганчірок, кори дерев та бамбука. У Китаї вперше навчилися виготовляти тонкі шовкові тканини. У давнину китайські лікарі рекомендували своїм хворим цілющий підбадьорюючий засіб – чай. Пізніше його почали вживати як напій. Китайці винайшли порох. Вони його використовували для влаштування феєрверків на святах. У 134 р. н.е. вчений Чжан Хен винайшов перший у світі сейсмограф – прилад для визначення коливань ґрунту землетрусів).

10. Мезоамерика Ольмекан (1 тис. до н. е – 1 –ші ст.. н. е), Теотіуакана( 1-7 ст), Тольтеки(9-12), Ацтеки-( 12-15), Майя( 11-16). Ольмеки - назва племені, згадується в ацтекських історичних хроніках . Назва дана умовно, по одному з невеликих племен, що жили на зазначеній нижче території. Тольтеки - індіанський народ юто-ацтекської мовної сім'ї, що жив на території «середньовічної» Месоамерики . Структура типового міста-держави в доколумбовій Мезоамериці X—-XVI ст. і на давньому Сзюді відзначаються дивною схожістю: метрополія та її сільськогосподарські округи, що знаходяться від міста на відстані 15 км; столиця — основне політико-адміністративне, культурно-економічне ядро міста-держави. Це насамперед місце перебування правителя та його наближених, а також храму головного міського божества й пов'язаного з ним жрецтва. Тут же знаходилися й представники знаті, воїни, торговці, чиновники, ремісники тощо. Однак основну масу міського населення складали, напевне, об. Шинники, що займалися різними видами сільськогосподарського виробництва.

Всесвіт майя (як і в ацтеків) складався з 13 небес та 9 підземних світів. У центрі землі стоїть світове (зелене або перше) дерево, що пронизує всі шари небес, а в чотирьох її кутках (по сторонах світу) — чотири інших дерева: червоне (схід), біле (північ), чорне (захід) та жовте (південь). Світове дерево відзначалося місцеперебуванням бога дощу, якого звичайно зображували із сокирою або з факелами під дощем. Всі ці атрибути нагадують про первинний зв'язок його з підсічно-вогневим землеробством.

Характерною рисою релігійних поглядів народів Мезо- 1 америки було уявлення про те, що вся історія Всесвіту' ділиться на певні періоди або цикли, які змінюють один одного. Кожний з цих циклів мав за свого правителя те чи інше божество і закінчувався світовою катастрофою: пожежею, повінню, землетрусом та ін. Існуючий світовий цикл мусив також закінчуватися загибеллю сучасного Всесвіту.

Стародавні майя приділяли увагу вивченню календаря та літочислення, математики, астрономії, медицини та історії. В жодного з народів стародавньої Америки не було такого високорозвинутого календаря і системи літочислення, як у давніх майя класичного періоду (300— 900 pp. Високого рівня досяг розвиток медицини. Добре була розвинута діагностика, майя також знали спеціалізацію лікарів за видами хвороб. Надівідомішими галузями культури майя були архітектура і образотворче мистецтво, які були безпосередньо пов'язані з певною датою чи астрономічним явищем. Значного розвитку досягла у майя література. Такі літературні жанри, як епічні перекази про долі тих чи інших племен, міфи та казки, трудові, військові та любовні пісні, загадки, прислів'я були вже в глибокій давнині. До нашого часу зберігся відомий епос «Пополь — Вух. Давня культура майя не зникла безслідно, не дивлячись на всі зусилля іспанських завойовників та монахів. Вона значно впливає сьогодні, як і в минулому, на культуру народів латиноамериканських країн, а значить, вносить свій вклад у скарбницю світової культури.

Доколумбова Мезоамерика являє собою мозаїку народів, мов і культур. Однак вона мала характерні загальні культурні елементи. До них належать: ієрогліфічне письмо, ілюстровані книги (кодекси), календар, жертвування людей, обрядна гра у м'яч, віра в життя після смерті н складний шлях померлого у потойбічний світ, стуиін-чаті піраміди та ін.

Під час взаємодії місцевих культур Мексики поступово виникли такі високі культури, як тольтекська та ацтекська. Остання багато що запозичила з культури тольтеків, і особливу зацікавленість являє у зв'язку з цим міфологічний цикл тольтеків про Кецалькоатля. Ацтеки запроваджували свою політику таким чином, щоб посісти домінуючу позицію серед сусідніх народів й висунути на перше місце у пантеоні божеств свого ма-лозначущого племінного бога Хунцилопочтлі, якого затьмарювали головні боги Кецалькоатль і Тескатліпока, які брали участь у створенні наступних сонць.

У культури ацтеків дві ідеї божества протистояли одна одній у результаті конфронтації двох традицій: тольтекської, що сягала в.глибини минулого культур Ме-зоамерики, та ацтекської, яка ще не втратила духу релігійної племінної ментальності войовничих кочівників. Мистецтво доколумбової Мезоамерики — «квіти й пісні», його поетичні метафори та символи дозволяють людині знайти відповіді на фундаментальні питання свогоа існування, в якому все є сон, все нетривке, подібно дД пір'я нтаха кецаль. Важливе місце у культурі ацтеків належало календареві, що висловлював ацтекське розуміння космосу. З ним пов'язані поняття часу й простору, притаманні тодішній епосі, у ньому знайшли відображення уявлення про богів і сфери їх діяльності, а також обов'язкові ритуали.

11Архаїчний період, VIII—VI ст. до н. е., є перехідним. У цей період грецька культура здійснила перехід від варварства до цивілізації: утворилася полісна система, відбулася кодифікація законів, зародилося храмове будівництво й філософія, високого розвитку набули поезія й музика.

Запровадження нових виробничих відносин на основі розвитку рабовласництва, зубожіння вільних хліборобів і збільшення чисельності населення призвели до появи так званих зайвих людей, що відправляються в далекі країни у пошуках кращого життя й багатства. Цей процес відчутно вплинув на всі сфери життя греків. Відбулося подальше зміцнення й розвиток рабовласницького способу виробництва, остаточне відокремлення ремесла від сільського господарства, розширення товарообміну й перехід на вирощування садово-городніх культур. Відокремлення ремесла від сільського господарства викликало бурхливе зростання міст. Первісний вигляд міста-поліса зовсім змінився.  Поліси складали повноправні громадяни — члени міської громади, кожний з яких мав право на земельну власність, політичні права й був зобов´язаний служити в ополченні. Форми влади в полісі були різні, якщо в Спарті вона була олігархічною, то в Афінах — демократичною. Перехідним щаблем цього переходу була тиранія — форма одноособової влади, встановленої насильницьким шляхом. У більшості випадків тирани до влади виступали як вожді демосу. Першою великою перемогою демократії було видання писаних законів або кодифікація звичаєвого права, проведена в інтересах держави як єдиного цілого, а не окремих родів і місцевостей. За кодифікацією законів слідували зміни у правлячих органах — аристократичні ради поступово розширювалися за рахунок представників демократії. Стародавні родові культи замінювалися шануванням божеств і героїв, популярних серед демократичних верств населення. Таким чином, тиранія стала одним із шляхів створення грецьких держав, зламала силу родових установ і культів. Подальшому розвитку грецької культури сприяла поява писемності. Уже в VIII ст. до н. є. на основі фінікійського алфавіту виник грецький, що складався з 24 букв. Його особливістю було позначення не тільки приголосних, а й голосних звуків. Таким чином була започаткована давньогрецька література, історію якої стали починати уже не з Гомера, а Гесіода, поезія якого також представляє високий рівень художньої творчості.

Глибоким художнім вираженням змін, що відбувалися в післягомерівський період, стала лірична поезія.. Високого вираження й досконалості лірична поезія знайшла у творчості поетів Алкея та Сафо, що оспівували любов, природу, пори року, друзів і дружню гулянку.

12.Класичний період давньогрецької культури. У класичний період особливого розвитку набуває драматургія. Виникнення грецького театру пов'язане з культом бога Діоніса. "Батько трагедії" Есхіл. Він автор 80 п'єс, збереглися сім. Найвідоміша його трагедія — "Прометей закутий". З-поміж філософських проблем на першому плані постала проблема з'ясування сутності та місії людини у світі, продовжується розробка проблем буття, першооснови світу. Демокріт з Абдер розробив послідовне атомістичне вчення. Згідно з ним, Всесвіт, складається з атомів, різних за формою та розмірами, які рухаються і створюють своєрідні комбінації, внаслідок чого виникає багатоманітність речей. Все у світі, на думку Демокріта, пов'язане причинними зв'язками, немає нічого випадкового. Сократ закликав до морального самовдосконалення, віра в силу розуму, вроджену шляхетність людини. Платон для пояснення змінного буття він розвинув теорію про існування безтілесних форм речей, які назвав "ідеями". Учень Платона — Арістотель— визнавав реальний світ і створив вчення про матерію і форму, як її першооснову. Його цікавили проблеми буття, практичної людської діяльніості, поетичної творчості. Він надавав великого значення у пізнанні спостереженню та досвіду. У творі "Політика" Арістотель проаналізував різні форми держави, які існували у Стародавній Греції. Великий внесок у медицину зробив Гіппократ який був переконаний, "що лікар повинен лікувати не хворобу, а хворого, беручи до уваги його індивідуальні особливості, середовище, режим і характер захворювання". Історія представл Геродот і Фукідід. Геродот "Історія" є історія греко-перських воєн. Вчений описав не лише перебіг військових подій, а й історію Греції, Персії інших країн Грецьке мистецтво в класичний період досягло найвищого розквіту. Під керівництвом скульптора Фідія відбудовувався спалений персами афінський Акрополь. Фронтони, метопи храму багато прикрашені рельєфами, що зображують сцени з міфів. В храмі стояла Афіни.Своєрідним є Ерехтейон на Акрополі — невеличкий тендітний храм з чарівним портиком каріатид, у якому колони виконані у формі фігур дівчат.

Найвидатнішими скульпторами були вже згадуваний Фідій і Поліклет. Найвідомішими творами Фідія були статуї Афіни в Парфеноні та Зевса Олімпійського в ОлімпіїП'яте століття до н.е. — період великого перелому в грецькому живописі, переходу до об'ємного зображення. Найвідомішим митцем цього часу став Полігнот, автор картин міфологічного змісту.