23.2. Класифікація документів

Документи поділяють на чотири групи: І) письмові акти, які можуть слугувати доказами юридичних відносин чи фактів, що викликають правові наслідки; 2) офіційні посвідчення особи — паспорт, трудова книжка, посвідчення особи; 3) історично дос­товірні письмена (архівні документи); 4) матеріальні об'єкти, в яких міститься певна інформація (пластикова картка, дискета, магнітна стрічка, мікросхема «ЧТП», компакт-диск тощо).

Письмові акти — найбільш представницька група, яку класифікують за різними ознаками. Так, за джерелом складання документа розрізняють публічні (виходять від державних і громадських органів) і приватні (приватні листи, щоденники, рукописи); за правовим з м і сто м —державно-правові (закони), адміністративно-правові (акти управління), судово-прокурорські (вироки, рішення, постанови тощо), цивільно-правові (договори), нотаріальні (заповіти), матеріально-господарські (бухгал­терські, статистичні) тощо.

У кримінальному судочинстві використовуються всі види документів удвох про­цесуальних формах: 1) документи — письмові докази: 2) документи — речові докази, зби­рання і використання яких у доказуванні має свої правила.

Предметом криміналістичного дослідження донедавна були лише письмові доку­менти, виконувані по площі матеріального носія, головним чином паперового. Тому в літературі документи поділяли на письмові, виконані скорописом, друкованими літера­ми (стилізоване письмо), цифрами (цифрове письмо), друкованими формами (машино­писні і поліграфічні документи); графічні документи, до яких відносили рисунки, крес­лення, схеми; фото-, кіно - ізвуковідеодокументи.

В кібернетичній документалістиці документ — «це матеріальний носій інформації, зафіксованої поза пам'яттю людини чи ЕОМ». Звідси за формою документи поділяють на об'ємні, площинні і стрічкові¹.

Об 'ємний документ — це матеріальний предмет, який являє собою фізичне тіло, що відображає інформацію зміною своїх зовнішніх ознак і функціональних властивостей. Предмет-документ— це матеріальний знак (нагрудний, фірмовий, дорожній тощо), що породжує своїм виглядом і відбитою в ньому інформацією правові наслідки. Наприк-

Розділ V. Засоби вчинення злочинів 211

л ад, наявність нагрудного знака в співробітника ДАІ надає право здійснити огляд транс­портного засобу; проїзд на червоне світло породжує адміністративні або кримінально-правові наслідки тощо.

Площинний (плоскісний) документ — це матеріальний предмет, документ, що відоб­ражає інформацію на площині в двох вимірах (довжина і ширина) різними формами письма (рукопис, поліграфія, машинопис, магнітний запис тощо). Матеріальним носієм такого документа може бути будь-як тверде тіло органічної чи неорганічної природи (камінь, метал, дерево, синтетичні матеріали), в якому площині становлять основну ча­стину зовнішньої поверхні предмета (аркуш паперу, металу, картону, полімерута ін.).

Стрічковий документ являє собою стрічку матеріального предмета, на якій послідов­но фіксується інформація (перфострічка, перфокартка, магнітна стрічка, компакт-диск, де інформація записана по спіральній доріжці).

Наведене дозволяє дати визначення криміналістичного поняття документа в широ­кому смислі.

Документ — це матеріально фіксована інформація поза пам 'яттю людини та ЕОМ, що відображає своїм змістом юридично значущі відносини і факти, що породжують правові наслідки при використанні документів.

23.3. Слідчий огляд і попереднє дослідження документів

Необхідно розрізняти два види огляду документів: 1) огляд як прийом, спосіб збирання документів; 2) огляд як метод попереднього дослідження.

Огляд як прийом, спосіб збирання документів є необхідною процедурою, коли слідчий у ході слідчих дій виявляє і вилучає документи. Тут документ є матеріальним джерелом (слід-документ, слід-предмет). Виявлені документи описують у протоколі, упаковують і вилучають.

Огляд як метод попереднього дослідження — це самостійна слідча дія, об'єктами дос­лідження якої є документи, одержані в ході інших слідчих дій, подані учасниками про­цесу або витребувані слідчим. Огляд проводиться в кабінеті слідчого в присутності по­нятих і, як правило, за участю фахівця. Таке дослідження документів можна провести в стадії порушення кримінальної справи, наприклад, для виявлення невидимих слідів зміни в документі, виявлення прихованих текстів, ознак підроблення реквізитів доку­мента тощо. Оглядом керує слідчий, який визначає мету і завдання дослідження, вико­ристовує спеціальні засоби і знання для більш глибокого вивчення джерела інформації.

Методика слідчого дослідження документів включає три етапи: 1) вивчення змісту документа; 2) дослідження зовнішніх ознак із застосуванням технічних засобів; 3) процесуальне оформлення результатів огляду. При поводженні з документами треба додержуватися загальних правил: 1) перш ніж взяти документу руки, треба зафіксу­вати його на місці виявлення; 2) пам'ятати, що документ- це джерело запахового

у; 3) не забувати, що на ньому можуть бути сліди рук; 4) документ треба брати ~-іьки пінцетом; 5) не перегинати по нових складках; 6) не підшивати, не скріплю--_ти скріпками; 7) у справу поміщати в окремих конвертах; 8) охороняти віддій ~гямих променів (сонце, ультрафіолет, високочастотні поля тощо).

Вивчення змісту документа починають з уважного читання його тексту, аналізу змісту встановлення належності документа до ситуації його виявлення. Потім фіксують його ?&*гляд, форму, наявність посвідчувальних знаків, правильність заповнення реквізитів, зазначають загальний стан.

212 Салтевський М. В. Криміналістика

Д ослідження зовнішнього стану документа проводиться із застосуванням джерег скісного і точкового світла, луп, мікроскопа, вимірювальних засобів, фототехл світлофільтрів для кольороподілу. Кінодокументи, магнітний запис і відеострічки спо­чатку проглядаються, а матеріали звукозапису — прослуховуються і розшифровуються. Відзначається наявність обривів, склейок, переривань запису, зашумленість і розбір­ливість, чіткість зображення тощо.

Слід відзначити, що для дослідження документів як на місці виявлення, так і при попередньому дослідженні в кабінеті слідчого використовуються загальні засоби по­льової та експертної криміналістики. Слідчий і фахівець можуть застосовувати будь-яку техніку неруйнівного характеру, документ — джерело доказів — до проведення екс­пертизи має залишатися в первісному стані. Внесення змін у документ неприпустимо Випадки необережного пошкодження документа повинні бути застережені.

Слідчий огляд закінчується складанням протоколу огляду документів. Результати огляду можуть бути зафіксовані на фото-, кіноплівку, відеозаписом, планом, схемами тощо, які додають до протоколу.

23.4. Прийоми встановлення слідів змін у документах

Документи піддаються частковій і повній підробці.

Види і ознаки часткової підробки. Часткова підробка документа полягає в зміні його змісту. Розрізняють способи підробки: підчищення, виправлення, дописки, встав­ки, заміну частин документа, переклеювання фотознімків. Будь-яку зміну, внесену в документ, злочинець прагне зробити непомітною, маскувати під загальний фон. Тому знання ознак підробок і способів їх виявлення має принципове значення.

Підчищення — це механічне видалення штрихів, букв, знаків, слів тексту шляхом відділення часток матеріального носія разом із сигналами відображення інформації. Наприклад, при видаленні поверхневого шару паперу гумкою, порошком пемзи разом з волокнами паперу віддаляються штрихи, букви, знаки, слова. На місці підчищення шар носія тоншає, проклейка і глянцевитість зникають; волокна підняті (скуйовд-

жені). Виявити сліди підчищення нескладно, треба

І оглянути документ «на просвіт», у місці підчищення

№рРЯ£|к ! буде світла пляма. Якщо вести спостереження в

Р^^^^^Ж^^^^^^щЩд | скісному, «ковзному» світлі, то на місці підчищення

^Щ^шІІ^^РІШІЯ буде помітно підняті волокна, а на них — частки бар-

ЩщЩЩШіМ^■&?& 1 Підчищенням не тільки видаляють те, що необ-

іг Ї^ІіМж 'ь$Ш$і&іш ^х'^дно видалити, а й порушують захисні засоби доку-

ЯгавяЙьь'Шг '^^>^^9ш мента — захисну сітку і асюре, тобто захисні лінії в

В^^^по^В^^'^^І^ві ^МІ^С1Д^ЯХ розташування найбільш важливого тексту в

^^Ш^^шШшШШ документі, наприклад, у вікні — «сума прописом» у

Удобре захищених документах злочинці застосо-

Рис. 57. Сліди кваліфікованої вують кваліфіковане підчищення, використовуючи підчистки голкою в паспорті Для цього голку, мікроскальпель, яким видаляють (видна видалена цифра "З ") тільки штрих знака, не порушуючи поверхні між штри­хами (рис. 57).

Розділ V. Засоби вчинення злочинів 213

З аміна частин документа найчастіше стосується фірмових знаків, номерів і серій у цінних паперах, наприклад, вклеювання номерів в облігаціях, лотерейних білетах, гро­шових купюрах. Останнім часом одержав поширення спосіб шахрайства шляхом вкле­ювання у віньєтку однодоларової купюри числа «10» або «100» (рис. 58).

а . о.

Рис. 58. Сліди підробки цінних паперів шляхом вклейки: а — номера в облігацію; б — цифри

в однодоларову купюру

Частими є випадки переклеювання фотознімків при підробці посвідчень особи, пас­портів тощо. На фотознімку, як правило, є відбиток рельєфної і плоскої печаток. Тому на повторно приклеєній фотокартці злочинець домальовує відбиток рельєфних знаків і мастикової печатки, при цьому виникають розбіжності в розташуванні окружностей, нахилі окремих букв, їх формі і розмірі. По краю фотознімка іноді помітні сліди нового клею.

Заміна великих частин проводиться в документах, які становлять собою книжку з кількома аркушами (паспорт, трудова книжка). Тут можливі заміна аркушів, наприк­лад, з одного паспорта в інший, складання нового «комбінованого» паспорта з кількох, наприклад, викрадених.

Дописка, вставка - це внесення в первісний зміст тексту реквізиту документа з метою зміни його змісту. Дописка букви, штриха, знака змінює загальне розташування: інтервали між буквами, нахил і ширину штрихів загалом, виникає неприродне розташу­вання дописаного або вставленого тексту між словами, знаками. Крім того, дописані знаки мають інший відтінок барвника, що можна помітити при дослідженні за допомо­гою світлофільтрів.

Заміна частин і вставки можливі в комп'ютерних документах, магнітних носіях запису звукових і відеосигналів. Дослідження таких документів слідчий проводить за допомогою фахівця, шляхом попереднього дослідження в ході огляду або проведення судових експертиз.

Травлення — це хімічний спосіб внесення змін у документ. Травлення відбувається з рідкому середовищі, томудокументзанурюютьурозчин травлячої речовини або нано­сять цей розчин на текст, який необхідно видалити. Яктравлячі речовини використову-

214 Салтевський М. В. Криміналістика

ю ть кислоти, луги, окислювачі, які, вступаючи в реакцію з речовиною, що формує знак, розчиняють його, руйнують і переводять в іншу речовину або знебарвлюють. Таким чином, текст зникає взагалі, а продукти його розпаду видаляються з поверхні документа або барвник тексту знебарвлюється (перетворюється на сіль чи окисел) і стає нерозріз-ненимзфоном.

Травлення змінює структуру поверхні паперу: руйнується проклейка, зникає глянцевитість, поверхня стає матовою, змінюється колір, папір стає ламаним. Сліди травлення видні при боковому освітленні, спостереженні в лупу чи мікроскоп. Сліди травлення виглядають як люмінесціюючі плями при спостереженні в променях ультра­фіолетової лампи ОЛД-41, УК-1, «Таран», (табл. 2). При неглибокому травленні іноді вдається виявити сліди витравленого тексту. Якщо травляча речовина погано знята з поверхні документа, процес окислення триває, і через якийсь час на документі з'яв­ляється пляма, колір якої свідчить про вид травлячої речовини (жовтий — соляна кис­лота, коричневий, цегельний — сірчана). Оскільки сліди травлення згодом виявля­ються і стають очевидними, злочинці вдаються до спеціальних вивертів — на доку­мент наносять плями олії, іноді занурюють посвідчення водія в машинне мастило, пояснюючи цей факт випадковістю. Насправді мастило консервує слід травлення, в УФП люмінесценція відсутня, процес окислення — відновлення на повітрі припи­няється. Тому, виявивши такі документи, треба призначити експертизу і встановити дійсність документа.

Повна підробка документів. Повна підробка документа полягає у виготовленні ма­теріального носія і виконанні на ньому змісту певного документа. Найчастіше повній підробці піддаються посвідчення особи, права на здійснення конкретної діяльності, атестати, дипломи тощо. Ознаки повної підробки встановлюють у ході порівняльного дослідження спірного документа зі справжнім зразком. Найчастіше для цього призна­чають експертизу або слідчий проводить огляд — попереднє дослідження за участю фахівця.

23.5. Встановлення первісного вигляду і змісту документа

Документи, що потрапляють в орбіту розслідування, іноді бувають пошкоджени­ми: розірваними, спаленими, замазаними брудом, смолою, барвниками, закритими тон­кими шарами паперу, дерева, клею тощо. Для використання їх у доказуванні необхідно насамперед встановити документ як ціле, прочитати його зміст і визначити належність до події злочину.

Дослідження розірваних, зім 'ятих, зжованих документі в починається з їх огляду і вилучення на місці виявлення. Виявлені частини збирають на білий аркуш паперу, во­логі шматочки висушують, розправляють і прикривають шматком скла. Потім, пере­міщуючи шматочки пінцетом, намагаються з'єднати (скласти) їх у єдине ціле залініями розчленування. У такий спосіб встановлюють походження шматочків, визначають вид документа, його зміст і належність до розслідуваної події. Розірвані документи при спо­лученні не можна склеювати, наклеювати на підкладку, їх рекомендується поміщати між аркушами прозорого матеріалу (скло, оргскло). Практика показує, що складання цілого — трудомістка робота, найменший рух повітря іноді зводить її нанівець. Тому складені шматочки можна з'єднувати вузькими смужками цигаркового паперу (5x2 мм), приклеюючи їх між текстом. Такий скріплений документ не маскує тексту, що дозволяє зберігати його в конверті, а не між склом (рис. 59).

Розділ V. Засоби вчинення злочинів 215

Ш ШТ**ХУВікІІ№ СНІ* ^■ ПТРкїш? Р& » і§9

. ^^""к-і "Ч. *і да*шаьфг47^гг**■*'&*№» ШШ

Ніч *■ ,-■' І ^^~*^-іХ'^ч^' і /■-.» / ^л*йа.4 бпші