43.2. Судова експертологія і судова експертиза

Судову експертизу в криміналістичній літературі прийнято розглядати як фор­му застосування спеціальних знань при розслідуванні злочинів або як процесуальну слідчу дію, для проведення якої необхідні наукові, технічні та інші спеціальні знан­ня. Відтак експертиза — це дослідження для вирішення питань, що вимагають спе­ціальних знань, відсутніх у слідчого, суду. Таке розуміння експертизи підкреслює го­ловним чином процесуальну і залишає в тіні криміналістичну сторону цієї слідчої дії. Криміналістична наука досліджує і розробляє слідчі дії в плані тактики їх прове­дення і використання отриманої інформації в доказуванні у кримінальних справах.

Судова експертиза — це науковий метод дослідження складних, системних мате­ріальних джерел фахівцем-експертом для одержання доказової інформації. Таке поняття розкриває методологічну сутність експертизи як діяльності фахівця щодо застосу­вання наукових і технічних знань, але не відображає ролі слідчого, який здійснює організаційно-тактичну діяльність. У цьому ракурсі судова експертиза являє собою організаційно-тактичну діяльність слідчого, що включає: а) підготовку матеріалів; б) вибір фахівця-експерта та експертної установи; в) визначення часу призначення експертизи і використання її висновків у доказуванні. У такій інтерпретації відобра­жені тактична і організаційна сторони діяльності слідчого як процесуальної постаті, що здійснює розслідування. Таким чином, наведені визначення, що нерідко зустрі­чаються в криміналістиці (кожне окремо), не відображають сутності судової експер­тизи як слідчої дії. Цього можна домогтися інтегруванням їх у єдине поняття, що відповідає за змістом криміналістичним вимогам. Таке визначення може бути на­ступним.

Розділ XII. Тактика провадження змішаних слідчих дій 399

С удова експертиза — це слідча дія з організації тактики застосування спеціальних знань експерта для дослідження за дорученням слідчого і суду речових доказів та інших матеріалів справи з метою одержання доказів інформації.

В теоретичному аспекті судова експертиза — це одна із окремих теорій науки криміналістики. Вона найбільш повно розроблена в теоретичному і практично­му планах. Для провадження експертизи створено розгалужену мережу спеціаль­них експертних установ при міністерствах внутрішніх справ, юстиції, охорони здоров'я та ін. Ця зовні удавана відокремленість судової експертизи, мабуть, по­родила прагнення в деяких учених виділити її із криміналістики створити само­стійну науку (Р.О. Шляхов, 1979). Інші вчені пропонують загальне вчення про закони, методологію формування і розвитку судової експертизи назвати судо­вою експертологією (О.І. Вінберг, Н.Т. Малаховська, 1979). Дискусія щодо цієї проблеми ще далеко не закінчена, але очевидно те, що судова зкспертологія чи вчення про судову експертизу — теорія судової експертизи — має право на само­стійне існування, повинна залишатися в рамках загальної теорії науки криміна­лістики.

43.3. Проблеми класифікації судових експертиз

Класифікація судових експертиз розкриває для науки їхнє пізнавальне значен­ня, а для практики забезпечує правильний вибір спеціальних знань, які необхідно використовувати для витягування інформації із складного джерела доказів. Однак єдиної класифікації судових експертиз поки що не існує, є лише так звані традиційні системи, що склалися на основі практики і криміналістичної науки.

За характером розв'язуваних завдань експертизи поділяють на ідентифікаційні, діагностичні та ситуаційні. Поділ судових експертиз на ідентифікаційні та неіден-тифікаційні став традиційним.

Ідентифікаційне дослідження спрямоване на встановлення тотожності об'єкта, а неідентифікаційне вирішує інші завдання, що стосуються людей і речей, дані про яких необхідні в доказуванні за кримінальною справою. Вирішення цих неіденти-фікаційних завдань складає предмет дослідження двох видів криміналістичних екс­пертиз: діагностичної та ситуаційної¹.

Діагностична експертиза вирішує завдання встановлення часу події, механізму дій, що сталися, встановлення окремих властивостей, що стосуються людини, ре­чей, тварин. Сюди ж відносять і виявлення невидимих слідів, наприклад рук, отрує­ння тощо.

Ситуаційна криміналістична експертиза використовує різноманітні спеціальні пізнання, що дають можливість досліджувати всю матеріальну обстановку місця події в комплексі і вирішувати такі питання, як встановлення способу вчинення злочину; осіб дії осіб, що перебували на місці злочину: скільки було осіб, які засоби і яким чином застосовувалися, які фізичні ознаки осіб, що брали участь у злочині, тощо. Підставою для таких суджень служать матеріали кримінальної справи, матеріальна обстановка і результати різних судових експертиз.

400 Салтевський М. В. Криміналії

Т аким чином, при ситуаційній експертизі експерт оцінює дані інших фахівіііі і моделює, наприклад, спосіб вчинення злочину. Принципово така експертиза можлива, але її предмет повинен стосуватися однієї галузі знань, наприклад ц дової медицини, криміналістики. В ситуаційній експертизі експерт оцінює різні види експертиз, що фактично видається неможливим. Оцінка матеріалів справи — це прерогатива слідчого, а не експерта. Тому ситуаційне дослідження не мож­на визнати самостійним видом криміналістичної експертизи. Його предмет ше чітко не визначений, оскільки велика частина дій експерта входить у компетен­цію слідчого і вирішується тільки ним, а частина — традиційними видами судо­вих експертиз.

За обсягом дослідження експертизи поділяються на основні і додаткові, а з^ послідовністю проведення — на первинні і повторні. За кількістю експертів, що бе­руть участь у провадженні експертизи, останні поділяються на одиничні і комісійні. Одиничну експертизу проводить один експерт, а комісійну — кілька експертів, шо мають один профіль знань. Якщо в комісію входять фахівці різних галузей знань (криміналіст, судовий медик), то така експертиза називається комплексною.

Основними видами спеціальних знань для класифікації судових експертиз є криміналістичні, медичні, психіатричні, технічні, екологічні та інші знання.

Класифікація судових експертиз — це процес, який не можна вважати заверше­ним, оскільки це ускладнило б повсякденну практику вдосконалення методики дос­лідження речових доказів на основі останніх досягнень науки. Так, в експертних установах системи Мін'юсту України в 1998 р. проводилося 8 класів судових екс­пертиз¹ , а в 2002 р. кількість їх зросла до 15 класів. Назвемо їх: 1) почеркознавча і авторознавча; 2) технічна експертиза документів; 3) балістична експертиза; 4) тра-сологічна експертиза; 5) вибуховотехнічна експертиза; 6) фототехнічна і портретна експертиза; 7) експертиза фоно- і звукозапису; 8) експертиза матеріалів, речовин і виробів; 9) біологічна експертиза; 10) інженерно-технічна експертиза; 11) економі­чна експертиза; 12) товарознавча експертиза; 13) експертиза охорони прав і об'єктів інтелектуальної власності; 14) психологічна експертиза; 15) мистецтвознавча екс­пертиза.

Найбільш поширеними є наступні класи судових експертиз: криміналістичні, технічні, матеріалів, речовин і виробів і клас інших експертиз, що розвиваються.