Т "шііи *-• йіі *' і рзі/5в5і іІВгЯрм

/'«с. 59. Зібраний розірваний документ, частини якого склеєні шматочками цигаркового

паперу (позначено стрілками)

Процес горіння має кілька стадій. Якщо горіння відбувається при достатньому дос­тупі повітря, то воно закінчується спопелінням об'єкта (на столі в попільниці попіл — слід спаленого документа). Якщо ж об'єкт горить при обмеженому доступі повітря, на­приклад, у ємності (урна, піч), то горіння іноді закінчується обвуглюванням документа при збереженні його форми. Тому на місці події, виявивши плиту, що горіла, не слід заливати водою вогонь, краще припинити доступ повітря — закрити піддувало, трубу і почекати закінчення горіння. Якщо документи горять у ємності, то її треба закрити кришкою, а документи, що горять на підлозі в купі, бажано накрити цебром, картонною коробкою, брезентом. Обвуглені документи іноді рекомендується закріплювати розчи­ном силікатного клею у воді (чайна ложка на склянку), цукру (столова ложка на склян­ку води), лаком для волосся. Не можна намагатися розправити документи і поміщати їх між склом, як це рекомендують деякі підручники. Обвуглені об'єкти треба акуратно витягти і упакувати в коробку, шухляду, стінки якої попередньо змазати клеєм і висла­ти ватою. Помістивши шар обвуглених об'єктів, їх прикривають шаром вати, потім по­міщають ще шар документів і закривають шухляду кришкою, що також вистелена ва­тою. При такій упаковці документи перебуваютьу «ватяній камері», причому вата, при­клеєна до стінок, не зрушується з місця, і документи добре зберігаються навіть при пересиланні поштою.

Для дослідження спалених документів призначають експертизу, яка може віднови­ти текст документа (рис. бо), особливо якщо він був виконаний барвником, що містить вуглець (олівець, машинописні, друкарські тексти), в деяких випадках удається відно­вити текст анілінових барвників. Попіл згорілого документа дозволяє визначити вид паперу: газетний, гербовий, грошова купюра чи чек).

Відновлення слабовидимих і згаслих текстів. Колірне сприйняття оком людини зале­жить від яскравості і контрастності. Яскравість — це характеристика джерела світла і освітленості або самосвітної поверхні. Контрастність — це відношення яскравості об'єк­та (барвника штриха) і фону документа до їх суми.

216 Салтевський М. В. Криміналістик;:

У І^^^мДИюдДдЙЦгаг^ ішіїЯ&ШшЯшШ^Ьящ шЯ&^іШ^^^&нШгЩВа ВК; т^У^ЯЯгЯій

Р//<г. 6#. Відновлення текстів на спалених документах: 1 — частини спалених доку­ментів; 2 — ті ж документи після відновлення текстів

Тснує мінімальний граничний контраст, коли текст можна відрізнити під фону, хоча і не без великих зусиль, але прочитати. Такі тексти називають слабовидимими (важко-розрізнюваними). Якщо ж контраст між барвником і фоном документа буде дорівнюва­ти порогу сприйняття ока людини або бути меньшим, то текст буде невидимим, хоча як матеріальне нашарування речовини на папері є реальністю, що дозволяє фізико-хімічни-ми методами і засобами відновлювати такі тексти.

Тексти документів виявляються невидимими в результаті умисного стирання, зми­вання, закреслювання, замащування барвниками, травлення або внаслідок неправиль­ного зберігання, наприклад, на прямому сонячному світлі, в умовах вологості тощо. Тексти вицвітають, знебарвлюються і стають малорозрізнюваними або взагалі невиди­мими.

Відновлення і читання малопомітних текстів слідчий починає з огляду документа при розсіяному круговому освітленні через світлофільтр, додатковий до кольору барвника штрихів, сині і фіолетові штрихи досліджуються в жовто-оранжевій зоні спектра (світлоф­ільтри ЖС-17, ОС-12). З цими світлофільтрами документ рекомендується фотографувати у відбитих УФП. Для спостереження та фотографування УФ-люмінесцеції документи ог­лядають УФП приладами «Ке§и1а» (табл. 2,20) та спеціальними приладами ОЛД-41, «Та­ран», УК-1, таін. ТЧ люмінесценцію (рис.61) спостерігають за допомогою приладу ЕОП (табл. 3,16,20). Повністю видалені тексти (на папері, дереві) можна відновити дифузно-копіювальним методом, для цього призначають експертизу.

Дослідження залитих, закреслених і закритих текстів. Залитий текст треба розуміти як текст, закритий якимось рідким барвником, нанесеним шляхом розливання рідини по паперу або щіткою, тампоном (замазування). Закреслювання — це нанесення барвни­ка пишучим (друкуючим) приладом (ручка, олівець, кегль). Закритий текст у документі треба розуміти як текст, що перебуває під шаром якогось твердого предмета (папір, тон­кий шар дерева, тканини тощо). Відновлення таких текстів доручають експерту, який застосовує: а) вивчення документів «на просвіт»; б) дослідження властивостей відобра­ження і поглинання барвників штрихів і маскуючої плями; в) видалення плями фізико-

Розділ V. Засоби вчинення злочинів 217

х імічними методами; г) посилення контрасту шляхом кольороподілу барвника штрихів тексту і маскуючого; ґ) колірну трансформацію; д) збудження люмінесценції.

щ - І _5Д*^*'—' Су-»*и

Р//С. 67. Фотознімок інфрачервоної люмінесценції видаленого підчисткою номера у

видатковому касовому ордері

А. Вивчення документа «на просвіт», тобто в проникаючому світлі. Якщо залитий до­кумент однобічний, то пляма барвника в місцях розташування знака, букви буде вдвічі щільніша, ніж між штрихами букви. Якщо з протилежного боку документа спрямувати могутній концентрований пучок світла, то проміжки між буквами будуть світлими, а штрихи букв — темними. Останнє можна спостерігати і сфотографувати.

Б. Вивчення властивостей відображення і поглинання барвників тексту і плями. Пред­мет, освітлений сонячним світлом, сприймається зором людини в такому кольорі, що відбиває об'єкт. Фіолетова пляма є фіолетовою тому, що барвник відбаває фіолетову зону спектра, а всі інші поглинає. Звідси очевидно: якщо розглядати фіолетову пляму через фіолетовий світлофільтр, то плями не буде видно, нібито вона вилучена механіч­но. Так, досліджуючи документи в затемненій кімнаті зрізними світлофільтрами із ка­талогу кольорового скла, слідчий сам може відновити, прочитати і сфотографувати за­литий текст. Аналогічні результати можна одержати при огляд/документа за допомогою електронно-оптичного перетворювача. Однакусе це можливо тільки тоді, коли барв­ник плями прозорий для ІЧП, інакше треба використовувати інші методи.

В. Видалення плями маскуючого барвника фізико-хімічними методами. Видалення плями — це пошкоджуючий метод і застосування його не завжди навіть допускається експертом. Відновлення тексту можливо: а) видаленням плями (зіскоблюванням, сти­ранням, розчиненням, копіювання, використанням ультразвуку); б) вилученням барв­ника з-під плями дифузно-копіювальним способом, для чого використовують копію­вання на липкі плівки (скотч, фотопапір, дактилоплівка), якщо барвник плями добре копіюється.

218 Салтевський М. В. Криміналістика

В икористання ультразвуку і дифузно-копіювальний метод — це лабораторні мето­ди, які потребують призначення експертизи.

Г. Посилення контрасту кольороподілом та іншими способами. Кольороподіл — це спеціальний метод доведення малих контрастів до порогу сприйняття оком людини шляхом підсумовування кількох негативних зображень, виготовлених з того самого об'єкта. Метод був розроблений Є.Ф.Буринським і використаний для відновлення згас­лих текстів на грамотах Дмитра Донського (1350—1389), виявлених при розкопках у Московському Кремлі* . Посилення контрастів можна здійснити і фотохімічними ме­тодами при обробленні фотоматеріалів шляхом спеціального освітлення тощо.

Кольоророзрізнення — це поняття більш широке, ніж кольороподіл, воно включає всі способи збільшення контрастів, що розглянуті вище, і використовується для віднов­лення залитих текстів.

Ґ. Колірна трансформація — це один із методів кольоророзрізнення, збільшення контрасту шляхом передачі (представлення) кольоровості досліджуваного об'єкта в до­даткових кольорах. Як відомо, більшість чорнил, паст виготовляються на основі синьо-фіолетових анілінових і мінеральних барвників, що лежать у найнижчій зоні чутливості ока людини. Зараз проблеми кольороподілу і кольоророзрізнення можна розв'язати за допомогою комп'ютерних технологій, використовуючи спеціальні програми, а для ко­лірної трансформації досить сфотографувати документи на кольорову фотоплівку і ко­льоровість штрихів буде передана в додаткових кольорах — жовтим і зеленим, що умож­ливить при дослідженні негативної плівки виявити найтонші відтінки кольорів, які побачити при безпосередньому дослідженні барвників неможливо.

23.6. Дослідження відбитків печаток і штампів

Печатка — це предмет з рельєфним зображенням знаків, друкарський набір, ском­плектований у єдине ціле для експлуатації, тобто для нанесення відбитків на докумен­тах. Тому печатка — це інструмент для нанесення слідів (міток) на матеріальних об­'єктах. Відображення печатки на документі називається відбитком.

Печатки поділяють на гербові і прості. Гербова печатка в центрі повинна мати рису­нок герба держави, а по колу —назву держави, установи, відомства, якому належить печатка. Прості печатки містятьлише назву установи, відомства, при ватної або юридич­ної особи, а також який-небудь рисунок, номер, текст, що свідчить про призначення печатки («Для пакетів», «Склад № 1», «Динамо») (рис. 62).

Чотирикутні або прямокутні печатки називають штампами. Відбитки останніх зви­чайно помішують у лівому верхньому куті документа. Штампи не мають рисунка (гер­ба) (рис. 62).

Відбитки, нанесені печатками фабричного виготовлення, відрізняються такими озна­ками: а) правильні геометричні форми ліній рамок (коло, овал, трикутник); б) однакова товщиналіній рамок; в) відповідність букв відбитка стандарту друкарського шрифту (штрихи

* Виявлені грамоти Дмитра Донського з 1841 р. досліджувалися вченими Французької, а потім Німецькоїакадемій.Однактекстнебув відновлений. У 1889 р. за рекомендацією ДЛ.Мен­делєєва відновлення рукописів було доручено Є.Ф.Буринському, який через три місяці відно­вив їх зміст. За цю роботу Є.Ф.Буринськии був удостоєний вищої нагороди Російської ака­демії — Великої золотої медалі ім М.В.Ломоносова.

Розділ V. Засоби вчинення злочинів 219

букв прямі, овали не округлені, є відсічення); г) рівні контури (краї букв), а їх відбиток - без розпливу барвника; г) вертикальне розташування букв суворо перпендикулярно долінії рядка; д) радіальний нахил однаковий, тобто осі букв відбитку перетинаються в одній точці — центрі кола; є) суворо однакові інтервали між буквами і рядками; ж) зміст відбитку пови­нен відображати джерело, я кому належить печатка, не містити помилок, суперечностей.

«$£^'^вПІ%у І_______^ЕГ'&І

«Щ^*Ф^ * ₅ ^Л/\

Рис. 62. Відбитки печаток, нанесених сучасними кліше: 1 — відтиск кліше філії держав­ного ощадного банку України; 2 — акціонерного комерційного банку "Меркурій "; 3 — товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка "

Огляд відбитків печаток, штампів і встановлення ознак їх підробки вимагає попе­редніх знань способів і засобів, які злочинці використовують для підробки. Найпоши­ренішими способами сучасного виготовлення

-•■■'"=>■ .^г^^ печаток є комп'ютерні технології, тому старі

/^0^^гЩ\ </§\: \ способи (гравіювання і набір зі стандартних

йвйу*» р$ \ ^знак^^в (^У^кв)' вирізування на гумі, вологоска-

ІІІ^йТ'С ¹-8} йаі'К 'ЇУ'Г-¹' нування) майже не зустрічаються. д^Кк. ^*у \$ ^0 Ознаки підробки печаток та їх відбитків за

^^с*їі $ї%г *^$ У*-&р допомогою комп'ютерних технологій вимагають

_а § ^^*=^^ дослідження фахівця або призначення криміна-

___ лістичноїекспертизи (рис. 63).

'11^11^ н Р\иЬ^\\і Рис. 63. Ознаки підроблених відбитків печаток:

^Х]і!% %3 (І ( У<І^^у\ а —відбиток з мальованого кліше; б—відбиток

\ у-""/ І І її ³ набірного кліше, набраного з друкарських

^;^\ \. '^——<~ // кеглів; в — ознакинестандартної'формибукв;

~і~Л&{-'' ^^.;„„„„-д;^ ^г ~~ неоднаковий радіальний уклін букв на

^ """Т""" відбитку, нанесеному з набірного

220 Салтевський М. В. Криміналісти-