31.1. Тактичний прийом і спосіб, їх сутність

Тактичний прийом — це загальнонаукове поняття, що використовується в різних галузях науки і практики та застосовується для характеристики засобів діяльності суб'єкта. Звідси прийом — це динамічна категорія, об'єктивно властива будь-якій соціальної діяльності. Сутність прийому відображає спосіб дії суб'єкта, тобто як він взаємодіє з навколишнім середовищем, якими засобами реалізує поставлену мету діяльності.

Отже, прийом становить єдність інтелектуальної і предметно-перетворюю­чої діяльності. Перш ніж реалізувати мету, суб'єкт обирає знаряддя праці і про­гнозує спосіб його застосування в сформованій ситуації. Без цих двох сторін — інтелектуальної (розумової) і матеріально перетворюючої не можна уявити так­тичний прийом як планований, раціональний і доцільний засіб діяльності вза­галі.

Разом з тим у підручниках з криміналістики прийом ототожнюється із спосо­бом. При цьому увага акцентується лише на інтелектуальній стороні діяльності. В прийомі вбачають рекомендацію або організаційно управлінську сторону, а пред­метна, тобто знаряддєво-інструментальна, сторона діяльності залишається втіні, що суперечить структурі діяльності взагалі.

Визначення тактичного прийому через спосіб є найбільш поширеним у літера­турі (В.Я. Колдін, В.П. Колмаков, В.О. Образцов, В.Ю. Шепітькотаін.). Однаккож-ний з цих авторів у поняття прийому вносить свої н'юанси, що підсилюють харак­терні його сторони, — «найефективніший», «раціональний», «цілеспрямований» тощо.

О.М. Васильєв (1976) та інші науковці визначають тактичний прийом через ре­комендацію, пораду до дії, наукову рекомендацію, побудовану на використанні да­них, головним чином логіки, психології і науки управління¹. Деякі учені в прийомі як способі підкреслюють його організаційно- управлінську сторону (О. В. Дулов, 1979; О.М.Гусаков, 1973).

Таким чином, тактичний прийом у сучасній криміналістиці інтерпретують го­ловним чином як спосіб, рекомендацію, лінію поведінки, спосіб дії, модель, програму, організаційний захід, систему форм рухів.

Отже, коротко в загальному вигляді тактичний прийом можна визначити так: це спосіб дії суб'єкта щодо застосування засобів криміналістичної тактики на досудово-му і судовому слідстві.

31.2. Структура, ознаки і властивості тактичного прийому

В енциклопедичних і тлумачних словниках структуру пояснюють як розміщен­ня, розташування, взаємозв'язок предметів, явищ природи якоїсь спільності, сис-

Розділ VII. Засоби криміналістичної тактики * 295

т еми¹. Тактичний прийом — це діяльнісна категорія, яка відображає вплив і взає­модії з предметами і явищами навколишньої дійсності, це рухові акти суб'єкта, спря­мовані на зміну зовнішнього середовища — утворення слідів злочину. Тому структу­ра тактичного прийому обов'язково включає елементи: суб'єкта і засоби. Без суб'єкта і засобів діяльності не може бути самої діяльності. Тому структура прийому — це частина цілого — структури діяльності взагалі. Структура злочинної діяльності по­вторюється в способі як способі дії тактичного прийому і включає такі елементи: а) суб'єкт; б) засоби; в) предмет; г) результат (продукт).

Суб'єкт — основний елемент у структурі прийому. З одного боку, він — причина діяльності і джерело енергії виникнення руху, а з другого — конструктор і організа­тор тактичного прийому, сліди якого відображаються в результатах предметного впливу.

Засіб як структурний елемент — характерна сторона тактичного прийому. Вище відзначалося, що тактичний прийом — це єдність двох сторін: інтелектуальної і пред­метно-матеріальної, тобто технічної. Звідси допустимо говорити про інтелектуальні і технічні прийоми. У перших логічна діяльність переважає, перебуває мовби на по­верхні, а технічна — завуальована. Такі прийоми називають вербальними. В техніч­них прийомах, навпаки, інструментальна діяльність перебуває на першому плані, а інтелектуальна — нібито прихована. Тому такі прийоми називають технічними на відміну від вербальних.

«Інтелектуальність» і «технічність» - це дві сторони єдиної дії, взаємодії. Тому фактично будь-який тактичний прийом — інтелектуально-технічний або техніко-інтелектуальний. Поділ прийомів на вербальні і технічні є умовним.

Прийом — це складне динамічне утворення, яке характеризує спосіб дії суб'єкта, що представляє систему простих рухів, рухових актів, в основі яких ле­жить навичка. Тому при визначенні і описі прийому, способу діяльності як засо­бу вчинення злочину можна зустріти такі поняття, що характеризують прийом: законність, науковість, етичність, вибірковість, пізнавальність, доцільність, ефек­тивність, раптовість, конспіративність, структурність, комунікативність, регуля-тивність, прогностичність, пізнавальність, планомірність, оперативність, взаємодія, допустимість.

Наведені терміни-поняття за своєю етимологічною сутністю можуть виконувати принаймні, три функції: одна — це принципи, друга — властивості, а третя — ознаки. Тому в навчальній літературі їх використовують для характеристики тактичних прийомів і при цьому інтерпретують далеко не однозначно. В одних підручниках — це загальні положення, в других — принципи, рекомендації, в третіх — ознаки і властивості. Чим же вони є насправді? Які сторони тактичного прийому характеризують?

Порівняльний аналіз названих вище понять показує, що по суті їх можна класи­фікувати на дві групи.

Поняття першої групи характеризуватимуть вимоги і умови, що ставляться до тактичного прийому, наприклад, науковість, законність тощо.

Друга група понять позначає функції і завдання, що вирішуються тактичним прийомом. До них належать такі, як пізнавальність, комунікативність, регулятивність тощо.

296 Салтевський М. В. Криміналістика

В имоги і умови, функції і завдання дише побічно характеризують прийом як спосіб дії суб'єкта щодо засобів криміналістичної тактики. Справжні ознаки і влас­тивості повинні відображати динаміку тактичного прийому, однак такі ознаки і вла­стивості рідко зустрічаються в існуючих визначеннях.

Сутність прийому (способу) найчастіше визначається як рекомендація, порада до дії, програма, лінія поведінки, організаційний захід, модель, система форм рухів, спосіб дії, при цьому кожне визначення нагороджується епітетом:раціональний, оптималь­ний, цілеспрямований, найбішираціональний, що не вносить чіткості і не збільшує обсяг поняття, а лише робить його громіздким і важкозапам'ятовуваним. Тому єдиного загальновизнаного визначення прийому не існує.

Прийом за своєю сутністю —динамічна категорія, отже, ознаки, що його харак­теризують, і властивості повинні відображати головну сутність —динамічність, рух, його форму, кількість, напрямок (вектор), джерело енергії, її вид. Ознаки і власти­вості необхідно диференціювати — це різні поняття.

Ознака характеризує зовнішню будову предмета, розташування в просторі, його просторові межі, геометричну форму, розмір, рельєф поверхонь, розташування сторін, точок, борозенок, валиків і борозенок, що утворюють шорсткість, гладкість предмета. Саме сполучення таких ознак утворить сукупність, оцінювану суб'єктом як індивідуальну, неповторну, що дозволяє йому знаходити схоже в предметах, впізнавати і ототожнювати їх.

Властивість на відміну від ознаки характеризує внутрішню якість предмета і його стан: гарячий, холодний, твердий, рідкий, газоподібний, сипучий. Твердість, плинність, теплопровідність, електропровідність — це не властивості предмета, що зберігаються при поділі цілого на частини. В таких об'єктах — рідких, газоподібних і якісно однорідних твердих — частина характеризує ціле, наприклад, порція крові, отруйної рідини, наркотику, забір газу, дробинка і тощо. Тому властивості зберіга­ються при поділі цілого і уможливляють встановлення загального джерела поход­ження об'єктів. Зазначимо, що ознака також може зберігатися в частині цілого, якщо вона є окремою. Наприклад, при ударі відламався кінчик ножа і перебуває на місці події. Природно, ознаки загальної будови, форми і розміри ножа відламаний кінчик не зберігає, але він зберігає окрему ознаку — форму заточення, наявність на ньому вищерблюваності. Разом з тим він зберігає загальні якісно-кількісні властивості металу, з якого виготовлений ніж¹.

Ознака становить прикмету, знак, показник, пояснює С. М. Ожегов, за якими можна узнавати предмет, а властивість — якісна ознака², тобто ознака — зовнішня якість, а властивість — внутрішня. В логіці і філософії властивість — це сторона пред­мета, що проявляється в процесі взаємодії предметів³. Отже, властивість — внутрішній стан, який можна знайти лише в русі. Звідси припустимо констатувати, що ознаки характеризують зовнішній стан предмета в статиці, а властивості — висві-

Розділ VII. Засоби криміналістичної тактики ' 297

т люють внутрішню сутність предмета і стають доступними для об'єкта лише в русі. Так, ходу можна визначити тільки в русі людини, так само це стосується прийому і способу вчинення чогось.

Отже, наведене вище коротке визначення тактичного прийому як способу дії суб'єктів щодо застосування засобів криміналістичної тактики на досудовому і судо­вому слідстві характеризує динамічну сутність прийому наступними властивостя­ми: динамічність, індивідуальність, стійкість, варіативність, автоматичність. Розкриє­мо їх.

Динамічність - основна властивість прийому взагалі, що відображає сутність прийому — рух м'язів суб'єкта, пов'язаний з його розумовою діяльністю щодо засто­сування засобів (знарядь праці). Динамічність тактичного прийому реалізує думку — уявну модель. Ще І. М. Сєченов установив, що будь-який прояв мозкової діяль­ності можна звести до м'язового руху.

Індивідуальність прийому — це його відносна характеристика, оскільки рух, спосіб дії припускають планування, програму відбору засобів, що відповідають мети діяльності. Отже, абсолютно однакових способів дії в різних суб'єктів не може бути. Завжди знайдуться якісь прикметні нюанси. Тому індивідуальність не є копіюван­ням зовнішньої оболонки (форми) прийому як прийому-дії, руху. Вона відображає навичкову сутність дискретних елементів прийому. Наприклад, при удушенні жер­тви руками особливістю руху може бути прикладання сили в життєво важливих точ­ках на шиї, використання для цього спеціального знаряддя тощо.

Стійкість прийому безпосередньо пов'язана з його індивідуальністю. Це влас­тивість, яка здобувається людиною внаслідок її кількаразового повторення в прак­тичній діяльності. Прийом відносно стійкий у своїй зовнішній формі і більш стійкий у деталях, оскільки останні мають навичкову природу або виявляються безпосеред­ньо навичками.

Варіативність (вибірковість) прийому є наслідком відносної стійкості. Тому май­же усі учені розглядають варіативність як властивість. Вибірковість прийому при­пускає застосування іншого способу дії, але приводить до однакових результатів. Тут слід відзначити, що не всі тактичні прийоми є варіативними і взаємозамінними. Тактичні прийоми, названі в кримінально-процесуальному законі, не можна замі­нювати: наприклад, замість впізнання не можна проводити оперативне дізнавання або допит свідка, який упирається, не можна заміняти відібранням пояснення.

Автоматичність - це навичкова властивість, і вона може характеризувати так­тичний прийом лише в якихось структурних актах руху, що виконуються автома­тично. Тому автоматичність прийому - вельми відносна властивість тактичного прийому, використовувана головним чином для його загальної характеристики.