34.1. План і планування: поняття і сутність

План і планування — це тактичні категорії, що часто вживаються. Вони взаємо­пов'язані і перебувають у відношенні «об'єкт ® метод». В етимологічному аспекті план — це заздалегідь визначений порядок, послідовність здійснення якоїсь програ­ми, виконання роботи, проведення заходів, виконання дій тощо. Отже, план у ши­рокому значенні являє собою засіб предметно-перетворюючої діяльності, а у вузь­кому значенні — засіб здійснення правоохоронної діяльності.

В криміналістичній тактиці планом називають рельєф місцевості, розташуван­ня предметів, слідів на якійсь ділянці місцевості, площі, усередині будівлі тощо. Гра­фічне або інше технічне відображення (зображення) предметів, будівель, слідів та інших об'єктів на плоскому носії також називається планом (план місця події, план садиби, план дорожньо-транспортної пригоди та ін.). Нарешті, планом називають суб'єктивний образ (слід пам'яті), що містить прогноз діяльності щодо здійснення певного прийому, операції, тактичного рішення. Якщо такий суб'єктивний образ-план буде матеріалізований, тобто закріплений на матеріальному носії (папері, магнітній стрічці тощо), то його теж називають планом, наприклад, письмовим, гра­фічним тощо.

Таким чином, план у криміналістичній тактиці слід розуміти як засіб, «інстру­ментарій» суб'єктів діяльності з реалізації тактичних прийомів розслідування зло­чинів узагалі.

Планування — процес діяльності, взаємопов'язаний з поняттям «план», у ре­зультаті якого народжується план як наслідок інтелектуальної і предметно-перетво­рюючої діяльності суб'єкта. Тому планування розглядається як «метод найбільш повного задоволення матеріальних і духовних потреб на основі урахування вимог системи економічних законів»¹. Звідси планування в криміналістичній тактиці — це процес реалізації її методологічних основ (методів і засобів) у практиці розкриття, розслідування і попередження злочинів.

Діяльність слідчого по розслідуванню і попередженню злочинів є складною і багатогранною. їй властиві організованість, плановість, прогнозування і цілеспрямо­ваність, що є загальними засадами судово-слідчої діяльності.

34.2. Види планування і його організація

Сутність судово-слідчої діяльності припускає її планування щодо здійснення практичної діяльності організаційного характеру, а саме:

а) планування роботи слідчого, дізнавача в цілому; планування розслідування по кожній кримінальній справі, що перебуває в його провадженні; планування ок­ ремих слідчих дій, оперативно-розшукових і організаційних заходів;

б) координацію сил і засобів, необхідних для ефективного розслідування і здійснення інших функцій слідчого;

Розділ VIII. Основи управління засобами криміналістичної тактики 317

в) систематичне взаємне інформування взаємодіючих органів і осіб у необхід­ них межах, що забезпечують успішне виконання ними своїх завдань;

г) широке використання наукової організації праці, передового досвіду, досяг­ нень науки і техніки;

ґ) безперервне прогнозування і коректування діяльності взаємодіючих органі­зацій;

д) повсякденне виконання профілактично] і виховної функції слідчої діяльності взагалі.

Вся організаційна діяльність носить цілеспрямований, прогностичний харак­тер, у ній знаходить відображення програмно-цільовий метод, сутність якого зводиться до визначення загального напрямку діяльності на основі чітко сформульованих цілей.

Перший етап програмно-цільового методу зводиться до визначення цілей роз­слідування, їх важливості і значущості в пізнавальному процесі, інакше кажучи — це систематизація (ранжування) цілей за їх значущістю для розслідування. Ранжуван-ня цілей за значущістю (вагою) дозволяє визначити черговість їх досягнення, що забезпечує оптимальність планування, економію сил і засобів.

Другий етап програмно-цільового методу в практиці розслідування полягає в розробці робочої програми (тобто власне планів), яка є основою конкретного пла­нування, наприклад, провадження певної слідчої дії.

Планування — це найбільш доцільна і цілеспрямована діяльність, яка дозволяє швидко і ефективно організувати збирання, дослідження і використання доказової інформації для розшуку і встановлення злочинця та інших обставин, що підлягають доказуванню. •

Планування є обов'язковою умовою розслідування. Це складний розумовий процес, що полягає у виборі напрямку і олтимізашї тактичних завдань, засобів і ме­тодів для їх вирішення відповідно до вимог кримінально-лроцесуального закону.

Планування базується на фактичному матеріалі, тобто інформації, зібраній на конкретний момент розслідування. У цьому зв'язку розрізняють планування на до-судовому і судовому слідстві. Планування на досудовому слідстві прийнято поділя­ти на етапи: первісний і наступний.

Первісний етап включає планування: а) попередньої перевірки матеріалів про ознаки злочину; б) збирання додаткових матеріалів для порушення кримінальної справи; в) планування порушення кримінальної справи; г) початку дізнання або слідства.

На первісному етапі проводять невідкладні слідчі дії, огляд місця події, опера­тивні заходи — розкриття злочину за гарячими слідами, забезпечення слідства по­казаннями свідків тощо. Безперечно, і провадження невідкладних дій не обходить­ся без планування.

На наступних етапах слідства будуються слідчі версії, плануються слідчі і опера­тивні заходи щодо їх перевірки тощо. У плануванні взагалі і судово-слідчому плану­ванні зокрема, крім програмно-цільового методу, застосовується метод сіткового планування.

Сіткове планування в практику розслідування злочинів увів О.М. Ларін (1970), А.Н. Литвинов, Р.Л. Степанюк (2004) вважаючи, що процес розслідування можна подати як складну розробку, тобто систему дій слідчого: слідчих дій, оперативно-розшукових заходів, організаційних заходів тощо.

318 Салтевський М. В. Криміналісти-

П еред початком планування визначають перелік дій і заходів, які слід провес. для досягнення мети. У слідчій діяльності кінцевою метою є розслідування, яке за­кінчується складанням обвинувального висновку, пред'явленням матеріалів слідств обвинуваченому і передачею матеріалів справи до суду. Весь цей процес, починаю­чи від порушення кримінальної справи необхідно розписати у вигляді кроків діяль­ності слідчого, а потім визначити час для виконання кожної дії (наприклад, у днях) і таким чином установити загальний час розслідування. Якщо слідчий не всі дії буде проводити сам (багато з них він доручає органу дізнання), то загальний час розслі­дування буде зменшуватися.

Сіткове планування рекомендується застосовувати головним чином при бри­гадному методі розслідування складних кримінальних справ, економічних злочинів, замовних убивств, злочинів, учинених організованими групами, злочинів минулих років.

Центральним елементом сіткового планування є складання сіткової моделі (гра­фіку, стрілочної діаграми) діяльності. Для її розробки слідчий визначає загальну мет) розслідування і складає перелік послідовних робіт-дій слідчого. Потім він розроб­ляє сіткову модель, яка розкриває послідовність дій слідчого. Модель має два види: сітковий графік і стрілочну діаграму¹.