Г лава 41. Перевірка показань на місці

41.1. Поняття, сутність і завдання перевірки показань на місці

У ситуаціях, коли слідчий, суд сумніваються в об'єктивності і вірогідності сприй­нятого учасником кримінального процесу матеріального середовища, в якому ви­никла і розвивалася подія злочину, проводиться слідча дія, яка дозволяє перевірити об'єктивність показань суб'єкта.

Суб'єктами перевірки показань на місці є злочинець (обвинувачений, підозрю­ваний), потерпілий і свідки-очевидці, які спостерігали подію злочину або були його учасниками і запам'ятали матеріальне середовище — речову обстановку, свідками якої вони були.

Сутність перевірки показань на місці полягає в тому, що вірогідність раніше даних показань особи (свідка, потерпілого, обвинуваченого) визначається шляхом зістав­лення його уявного образу з реальною обстановкою на місцевості. Одночасне сприй­няття і зіставлення двох інформаційних потоків, що йдуть з різних джерел, є однією із специфічних особливостей перевірки показань на місці.

Завданнями перевірки показань на місці є: а) встановлення факту відповідності раніше отриманих показань і реальної обстановки на місцевості; б) з'ясування того, чи справді перебувала особа на цьому місці в момент здійснення події, яка пере­віряється, чи інформація про неї узята з інших джерел.

Цілями перевірки показань на місці можуть бути: а) уточнення окремих обста­вин, наприклад, де саме знаходиться пункт, в якому відбувалися події; хто де пере­бував; звідки і хто з'явився; що і куди переміщався тощо; б) відшукання ще не вияв­лених слідів події, які повинні бути, якщо показання відповідають дійсності; в) "іспит на поінформованість", тобто вказівка на реально існуючі деталі обстановки, знання яких свідчить про поінформованість особи про подію; г) перевірка об'єктивності суперечливих показань двох і більше осіб, які перебували, за їхніми словами, на місці події.

Перевірка показань на місці — це досудова слідча дія, яка полягає в зіставленні і порівнянні змісту сліду пам'яті суб'єкта кримінального процесу з реальною обста­новкою на місці.

У радянському законодавстві України перевірка показань на місці як самостійна дія була відсутня, а її перевірна функція розглядалася як тактичний прийом і входи­ла до складу слідчої дії "відтворення обстановки і обставин події".

Перевірка показань на місці є близькою до огляду, оскільки вона також прово­диться на місці події, де матеріальну обстановку спостерігав суб'єкт. Однак огляд відрізняється за своєю сутністю від перевірки показань. При огляді суб'єкти сприй­мають і досліджують обстановку місця події, а тому огляд є активною дією. У ході перевірки суб'єкт, перебуваючи на місці події, порівнює реальну обстановку з уявним образом (слідом пам'яті) і повідомляє, демонструє, що реальна обстановка збігається з його ідеальним відображенням, про яке він розповів на допиті.

Перевірка показань на місці схожа на впізнання, оскільки впізнаючий порівнює об'єкт, що впізнається, зі змістом уявного образу — слідом пам'яті. При перевірці

Розділ XI. Тактика провадження вербальних слідчих дій

385

о 'єкт на місці показує реальний предмет, схожий на той, який він спостерігав ра­ніше і запам'ятав. При впізнанні суб'єкт для пошуку схожого об'єкта, що впізнаєть­ся, вибирає його з кількоходнорідних, а при перевірці на місці суб 'єкт не вибирає впізна­ваний об'єкт серед однорідних, оскільки ця умова практично нездійсненна. Такі деякі відмінності перевірки показань на місці від схожих слідчих дій.

41.2. Підготовка до перевірки показань на місці

Підготовка включає: попередній допит; рекогносцировку; планування і такти-ко-технічне забезпечення слідчої дії. Для перевірки показань звичайно виникає си­туація, коли обвинувачений (підозрюваний, потерпілий, свідок) заявляє, що він доб­ре запам'ятав певне місце, його розташування в просторі і може показати, як туди іройти, яку він бачив і запам'ятав обстановку, показати окремі предмети.

Перед перевіркою слідчий допитує особу, показання якої перевіряються, уточнює, чи справді свідок знає це місце, як повно він описує його, який маршрут до місця і, головне, чи готовий він добровільно показати і розповісти про все сприйняте. Доб­ровільну згоду особливо важливо встановити, якщо перевіряються показання обви­нуваченого, його щирий намір довести якусь обставину. Слід мати на увазі припу­щення, що обвинувачений бажає використовувати перевірку для втечі, встановлен­ня зв'язку зі співучасниками тощо.

Рекогносцировка — це попереднє ознайомлення слідчого з місцем, де буде про­водитися перевірка. Слідчий, відповідно до показань особи, яка перевіряється, по­винен пройти маршрутом і насамперед переконатися, що реальна обстановка місця відповідає показанням, а там, де є прогалини, зробити замітки, щоб уточнити це в ході перевірки. На рекогносцировку бажано запросити техніка-криміналіста, який буде фіксувати перевірку.

Планування. Після рекогносцировки слідчий складає план, визначає учасників перевірки, "програє" маршрут руху, погоджує охорону перевірки, вибирає час її про-зедення. Перевірка проводиться в основному в світлий час доби, доцільніше, коли нтенсивністьруху на маршруті проходження зменшується. Саме місце охороняєть­ся особливо. Разом з технічним помічником слідчий намічає "опорні точки", де треба зупинити рух для уточнення маршруту, і "точки зйомки", з яких буде проводитися Фіксація. При підготовці до перевірки показань на місці треба повторно допитати особу, чиї показання будуть перевірятися, з метою уточнення і деталізації відомос­тей про обстановку і предмети на місці майбутньої перевірки, маршрут руху до неї і визначення основних орієнтирів на місцевості.

41.3. Особливості тактики перевірки показань на місці

При перевірці показань на місці обов'язкова участь особи, чиї показання пере-ються. Якщо особа відмовляється брати участь, слідча дія не проводиться, г:рогідність показань перевіряється іншими засобами.

Після збору учасників перевірки слідчий всім учасникам (понятим, фахів­цям, технічним помічникам), крім особи, чиї показання перевіряються, пояс­нює мету слідчої дії, розповідає про примірний маршрут руху і засоби, деякі мо-ченти зачитує з протоколу допиту для того, щоб поняті знали, яким шляхом по-

386 Салтевський М. В. Криміна.;;.

в еде той, хто перевіряється, які предмети він обов'язково повинен показа-г. підтверджуючи об'єктивність своїх показань. Ці обставини треба відзначати * протоколі.

Основним тактичним правилом проведення перевірки показань на місці є са­мостійність дій особи у виборі маршруту руху і показу об'єктів, що ілюструють в пояснення. Якщо особа, яка перевіряється, — особливо небезпечний злочинець, і його з'єднують з конвоїром наручниками (один наручник - на руці особи, яка пе­ревіряється, другий — на руці конвоїра). Бажано для цих цілей роз'єднувати на­ручники тросиком або ланцюжком на 20-50 см. Тоді обвинувачений завжди буш йти трохи попереду конвоїра. Інакше на фотознімках, відеозаписі створюєті видимість, що особа, яка перевіряється веде конвоїра. На це обвинувачені інол посилаються в суді. Зрозуміло, у подібних випадках охорона не обмежується с ним конвоїром, звичайно це група з кінологом. Тактична схема цієї слідчої дії ви­глядає так.

Після прибуття учасників слідчої дії в пункт, звідки намічено почати перевірку показань, слідчий шляхом постановки запитання пропонує особі, чиї показання перевіряються, вказати шлях до місця події, і вся група рухається визначеним нею маршрутом. При цьому особа, чиї показання перевіряються, повинна рухатися тро­хи попереду інших учасників, показувати місця і об'єкти, пов'язані з розслідуваною подією, давати пояснення з приводу події, що сталася, і супроводжувати їх демонст­рацією окремих об'єктів. Прибувши на місце події, особа, чиї показання перевіря­ються, вказує її загальні межі, обстановку, предмети і обставини, про які вона рані­ше давала показання, пояснює їх зв'язок з подією, що перевіряється, указує на зміни, що відбулися в обстановці. З метою конкретизації і перевірки раніше отриманих показань особі можуть бути поставлені уточнюючі, деталізуючі і контрольні запи­тання.

Характерним тактичним прийомом є те, що особа, чиї показання перевіряють­ся, дає пояснення з "попередженням". Наприклад, якщо вона повідомляє про подію, яка сталася на певному місці, то попередньо в присутності понятих у деякому відда­ленні від нього розповідає про деталі обстановки, а потім, наблизивши до об'єкта, указує на них, підтверджуючи цим правильність свого повідомлення.

При перевірці показань на місці необхідно повністю виключити можливість якоїсь підказки або навіювання. Навіть помітивши певну невідповідність фактич­них даних, що містяться в показаннях і навколишньому оточенні, не слід квапитися з вказівкою особі на цю обставину.

Аналізуючи показання і результати перевірки на місці, слід мати на увазі, що їх відповідність говорить лише про те, що даній особі відома обстановка події. Завдан­ня слідчого установити: джерелом цієї поінформованості є особисте перебування даної особи на цьому місці в момент події чи злочину чи її поінформованість має інше джерело.

При добиранні та інструктажі понятих потрібно врахувати, що перевірка пока­зань на місці вимагає від них особливої уваги, щоб вони могли не просто свідчити про факт провадження слідчої дії та її результат, а вникати в хід подій і свідомо за­свідчити, а при необхідності підтвердити, як саме відбувалася дія, йшла особа на місце перевірки самостійно чи її привели, розповідала про деталі обстановки сама чи підтверджувала правильність сказаного іншими тощо.

Розділ XII. Тактика провадження змішаних слідчих дій 387