Глава 54. Основи методики розслідування крадіжок,

грабежів і розбоїв

54.1. Криміналістична характеристика

Предметом безпосереднього посягання крадіжок, грабежів і розбоїв є держав­на, кооперативна або особиста (індивідуальна) власність. Конституція України при­рівняла всі форми власності і захищає їх однаково.

Власність — це майно, що належить кому-небудь. Суб'єктом власності може бути громадянин, колектив, держава. Звідси і розрізняють державну, колективну та інди­відуальну власність. Майно являє собою матеріальні знаряддя праці, продукти праці, речі, цінності, продукти життєзабезпечення тощо. У кожному разі — це матеріальні предмети, речі, споживчі продукти. Тому предметом безпосереднього посягання лдіжок, грабежів, розбоїв є всі матеріальні утворення.

Крадіжка — це таємне заволодіння чужим майном, як державним, так і особис-■м.

Грабіж відрізняється від крадіжки відкритим способом заволодіння чужим май-■м, поєднаним з насильством, безпечним для життя чи здоров'я особи, або погро­зою застосування такого насильства.

Розбій — найбільш небезпечний спосіб заволодіння майном як державним, так і

Зистим. Це відкритий напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя

доров'я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого насиль­ства.

Для криміналістичної методики розслідування названих злочинів насамперед і має одержання інформації про наступні обставини: а) особу; б) викрадений пред­мет, його зовнішні ознаки; в) спосіб проникнення до викраденого (відібраного) май-~:л (предмета), його ознаки; в) прийом-спосіб заволодіння предметом; г) викорис-

вані знаряддя і засоби для заволодіння майном. Якщо це грабіж або розбій, то джерелами інформації є люди і речі, а при крадіжці — головним чином речові дока-:и. тобто речі.

Встановлення цих обставин, дає можливість визначити напрямок слідства, організувати розшук злочинця і майна за гарячими слідами «від людей» (за ознака­ми словесного портрета) або «від речей» (за їх зовнішніми ознаками).

Здавна вид зниклого (украденого, викраденої людини, предмета) був джерелом інформації про злодіїв і викрадачів. На скаргу потерпілого про крадіжку старійшина громади відповідав: «Скажи, що украли, а я скажу, хто украв», тобто хто злочинець.

Способи вчинення корисливих злочинів дуже різноманітні. За способом про­никнення розрізняють: 1) крадіжки зі зломом; 2) крадіжки без злому з відкритих схо-

476

вищ. Для проникнення в сховище зламують найменш міцні його частини — вікна, двері, стельові перекриття, іноді роблять підкопи. Вид і надійність сховища і зами­каючого пристрою визначають знаряддя і засоби злому, від найпростіших побуто­вих знарядь (брухт, сокира, молоток, монтировка) до складних інструментів (газо­зварювальних апаратів, електроінструментів: дриль, електропилка). Металеві сей­фи, броньовані двері в квартири, залізобетонні банківські сховища зламують із застосуванням вибухових речовин, агресивних рідин, які впорскують у механізм зам­ка. Із вибухових речовин найчастіше застосовують пластикову вибухівку.

Крадіжки без злому ще непоодинокі. Це: 1) проникнення в приміщення через відкриту кватирку, вікно, двері; 2) відмикання замка знайденим ключем; 3) проник­нення шляхом подолання перешкод (переліз через паркан, відчинив незачинен\ хвіртку); 4) відкрите проникнення в приміщення шляхом обману дітей, під вигля­дом працівників міліції, газової служби тощо; 5) поширеним способом крадіжки є викрадення того, що «погано лежить», не охороняється (на вокзалах, пляжах); 6) кра­діжки автомобілів зі стоянок, з гаражів, крадіжки особистих речей з автомобілів, за­лишених відчиненими на вулиці, в під'їзді.

Грабіж і розбійні напади найчастіше відбуваються ввечері, вночі, у погано осві­тлених малолюдних місцях. Разом з тим останнім часом зросла кількість грабежів і розбійних нападів у квартирах, офісах, причому зухвалі розбої відбуваються вдень, в обідню перерву, санітарний день. Засобом насильства і погрози злочинці викорис­товують холодну і вогнепальну зброю, побутові нагрівальні прилади (праску, елект­роплитку, паяльник, запальничку), спеціальні засоби (стоматологічні щипці, шпри­ци з наркотиком, шокові кийки) тощо.

Слідова картина розглядуваних злочинів залежить від місця вчинення злочинч. використовуваних засобів для проникнення в приміщення, відмикання запорів, пошкодження охоронної сигналізація, злому перешкод, виду предметів безпосеред­нього посягання. Для крадіжки характерні головним чином матеріальні сліди зло­чинця і знарядь вчинення злочину на предметах обстановки місця події, предметах і речах, що стали предметом крадіжки. Треба не забувати, що при виявленні в підоз­рюваного речей, цінностей, які не належать йому, можуть залишитися сліди як по­терпілого, так і злочинця. На одязі, взутті, тілі підозрюваного треба шукати мікро-сліди з місця події.

В основному слідова картина крадіжки державного майна схожа зі слідами зло­му і проникнення в приватні сховища, склади, гаражі, приміщення офісів, кварти­ри. Однак державні і колективні сховища, особливо банківські, складські, арсенальні, іноді більш надійно захищені засобами електронного спостереження, складною охо­ронною сигналізацією, засобами зв'язку і особистої охорони. Все це визначає ха­рактер слідової картини, наприклад, при механічному зломі дверей і електронном;. зломі програми вякому-небудьбанку.

Спосіб вчинення злочину завжди характеризує і відображає ознаки і навички діяльності злочинця. Тому особа злочинця — важливий елемент криміналістичної характеристики.

Особа злочинця (злодій, грабіжник, розбійник). Значну кількість крадіжок вчи­няють неповнолітні, а також особи, що зловживають наркотиками, спиртними на­поями. Серед злодіїв переважають особи з низьким рівнем освіти і культури. Ки­шенькові злодії найчастіше вчиняють крадіжку шляхом зловживання довірою уме-

Розділ XV. Основні методики розслідування злочинів проти власності 477

р о, поїздах, на автотранспорті. Злодії нерідко раніше засуджені, не тільки за кра­діжки, а й за інші злочини. Серед злодіїв-рецидивістів існує «спеціалізація»: фахівці з квартирних крадіжок, крадіжок з камер схову, з автомашин, а іноді зі сховищ-сейфів.

Злодій-одинак нині рідкість, злодії частіше працюють групами, нерідко стійки­ми, особливо для вчинення грабежів. Іноді в групу включають жінок, що відіграють роль навідниць або виконавиць відпрацьованих способів, наприклад, проникнення в квартиру, входження в довіру тощо.

Розбійні напади, як правило, вчиняють добре організовані злочинні групи, оз­броєні вогнепальною зброєю, сучасними видами стільникового і мобільного зв'яз­ку, першокласним транспортом. У таких групах, як правило, спостерігаються чіткий розподіл ролей, висока дисципліна. Забороняється пити, вживати наркотики, з'яв­лятися в окремих місцях у конкретний час.

Усіх злочинців, що вчиняють крадіжки, умовно можна розділити на декілька груп:

а) примітивні неорганізовані злочинці, що вчиняють крадіжки без використан­ ня технічних засобів, поодинці — за наміром, що раптово виник. Побачив річ — узяв; відчинені двері в салон - забрав речі; відкритий гараж -викрав інструменти тощо;

б) кваліфіковані злодії — це особи зі стійкою антисуспільною установкою, ма­ ють навички крадіжок певних предметів, речей, грошей, коштовностей. Вони зна­ ють куди хазяїн ховає такі об'єкти. Це, як правило, раніше засуджені за аналогічні злочини. Нерідко вони об'єднані в групу, керовану авторитетом;

в) професійні злодії, що вчиняють крадіжки внаслідок постійної антисуспіль- ної установки. Вони мають злочинні навички, раніше майже всі були засуджені. Обов'язково об'єднані в злочинні групи, збройні, мобільні. Наприклад, групи ки­ шенькових злодіїв, що орудують у поїздах далекого прямування; групи, що контро­ люють ринки, стадіони, дискотеки тощо. Нерідкотакі групи «гастролюють» по містах.

Нарешті, при крадіжках, особливо грабежах і розбоях, треба вивчати особу по­терпілого. Нерідко крадіжці передували сусідські чи дружні стосунки, розлиття спир­тного. Тому встановлення стосунків потерпілого зі злодієм, грабіжником має прин-ишове значення.

54.2. Особливості порушення кримінальних справ

Приводом для порушення кримінальних справ про крадіжки найчастіше є зая-зи потерпілих, повідомлення адміністрації готелів, підприємств, а також приватних фірм, що рідше за всіх звертаються до правоохоронних органів, громадських органі­зацій. Виникають дві ситуації: а) повідомлення приймає черговий по телефону; 5) заява робиться особисто. У першому випадку черговий фіксує вихідні дані: що, хто, коли, в який час, адресу і організує перевірку повідомлення, наприклад, че­рез патрульно-постовий наряд чи дільничного, котрі проводять огляд місця крадіж-оі і фіксують сліди. В другому випадку приймається заява і складається протокол-

і. Якщо в заяві достатньо ознак злочину, то орган дізнання зобов'язаний пору-

• кримінальну справу і розпочати дізнання з огляду місця події.

Приводом для порушення кримінальної справи про грабіж і розбійний напад еіужить: а) заява потерпілих; б) повідомлення свідків-очевидців; в) виявлення фак

478 Салтевський М. В. Криміналісти -

т у грабежу чи розбійного нападу працівниками міліції, а при розбійних нападах -повідомлення медичних установ, куди були доставлені потерпілі від розбійного на­паду.

Якщо в заявах і повідомленнях наявні ознаки злочину, черговий негайно орган­ізує охорону місця події і відправляє слідчо-оперативну групу на місце події. Слідчий, переконавшись, що є ознаки грабежу і розбійного нападу, порушує кримінальну справу і розпочинає розслідування, а орган дізнання — розкриття злочину за гаря­чими слідами.

54.3. Особливості розслідування крадіжок у типових ситуаціях

початкового етапу

Після порушення кримінальної справи і провадження оперативно-розшукових заходів для розкриття злочину за гарячими слідами зібрана інформація про подію злочину дає можливість сформувати три типові слідчі ситуації: 1) є інформація про крадіжку і підозрювана особа затримана; 2) є інформація про крадіжку і підозрюва­ну особу, але вона не затримана; 3) є інформація про крадіжку, але немає відомостей про злочинця. Розглянемо дії слідчого в цих ситуаціях.

Ситуація перша. Вихідні дані в первинних матеріалах про крадіжку звичайно не викликають сумнівів щодо її вчинення, що дозволяє слідчому прийняти правиль­ний напрямок, побудувати обгрунтовані версії про вину затриманого підозрювано­го. Незалежно від удаваної очевидності першої ситуації (затримання підозрюваного на місці крадіжки або поблизу неї при спробі сховатися) слідчий повинен довест що затриманий — особа, яка вчинила крадіжку, чи це помилка — затриманий не при­четний до крадіжки, його треба звільнити і шукати справжнього злодія.

Для відпрацьовування тактичного рішення з перевірки першої ситуації і вста­новлення злочинця проводять наступні слідчі дії: затримання підозрюваного; осо­бистий обшук і виїмка викраденого майна, обшук за місцем проживання; допит підоз­рюваного, допити осіб-свідків, що затримали підозрюваного; повторний огляд місця події, якщо його не здійснив слідчий; пред'явлення для впізнання викрадених речей потерпілим.

Друга ситуація. Зібрані матеріали не викликають сумніву в крадіжці, підоз­рюваний — особа відома, але не затримана або була затримана, але сховалася. Для вирішення цієї ситуації основні дії слідчого спрямовані на збирання інфор­мації про підозрюваного, який сховався, побудову пошукових версій про мож­ливе місце його перебування: 1) злочинець виїхав за межі населеного пункту; 2) не виїхав і ховається: а) у родичів, б) в знайомих, в) в друзів; 3) залишився в даном> населеному пункті на легальному чи нелегальному становищі; 4) потрапив у ліку­вальну установу.

Для розробки тактичного рішення слідчий проводить огляд місця події для в явлення речових джерел і фактичних даних, що характеризують зовнішні ознаки і поведінкові навички злочинця. Проводить допити потерпілого, свідків-очевидців та інших обізнаних осіб (мешканців будинку, де вчинена крадіжка, працівників підприємств, магазинів, складів, павільйонів, ларків) та інших осіб, які щось знають про злочинця. Виявляє і допитує родичів, знайомих, товаришів по службі, друзів для встановлення зовнішніх ознак і властивостей особи; накладає арешт на пошто-

Розділ XV. Основні методики розслідування злочинів проти власності 479

в о-телеграфну кореспонденцію, дає вказівки органам дізнання влаштовувати «зас­лони», облави, вести зовнішнє спостереження тощо.

Третя ситуація. Третя ситуація не містить достатньої інформації про особу, яка вчинила крадіжку. Відомості про злочинця в основному містяться в матеріальних слідах, тому спочатку якісно і професійно проводиться огляд місця події, спрямова­ний на збирання відомостей про зовнішність злочинця, знаряддя вчинення крадіж­ки. Розшук злочинця починається від слідів, що залишилися в матеріальному сере­довищі. Тому слідчому рекомендується після порушення кримінальної справи обо­в'язково зробити повторний огляд місця крадіжки, змоделювати механізм проникнення і злому перешкоди, встановити, яких предметів обов'язково повинен був торкатися злочинець, вилучити їх і піддати спеціальному дослідженню для вста­новлення невидимих і маловидимих слідів. При огляді бажана участь потерпілого, а також осіб, що проводили первісний огляд. Доцільно здійснити повторний допит потерпілого і свідків — перших, що виявили крадіжку. У ході огляду за механізмом події слідчий встановлює навичкові властивості злочинця, вміння володіти інстру­ментом, безшумно видавити скло; відключити сигналізацію без виявлення на пульті спостереження; яку силу треба застосувати, щоб зробити певну роботу, наприклад, пересунути шафу, зламати (розібрати) цегельну кладку, зробити підкоп; скільки потрібно витратити часу на це тощо. Усе це спрямоване на концентрацію відомос­тей, що формують портрет злочинця — злодія.

Сліди засобів учинення злочину перевіряються по слідотеках, у НІКЦ міста, області; а особистісні дані - по картотеках оперативних і криміналістичних обліків. Зібрані дані дають можливість побудувати розшукові і слідчі версії, наприклад: І) крадіжка вчинена однією особою або групою осіб; 2) крадіжка вчинена особою, яка має відомості про потерпілого (злочинець - близький знайомий, родич); 3) кра­діжка вчинена особою, яка не має безпосереднього відношення до потерпілого, але за участю осіб, що знають його (при наведенні); 4) крадіжку вчинив злочинець, який не знає потерпілого і не пов'язаний з його оточенням (за Б.Г. Долею, 1997).

Для вирішення третьої ситуації, крім огляду місця події, допиту потерпілого або особи, яка заявила про крадіжку, і можливих свідків, слідчий проводить розшук шляхом використання оперативно-розшукових засобів і можливостей обліків, фо­тоальбомів. Тактичні операції «розшук від слідів» і «розшук від засобів учинення злочину», «розшук за способом вчинення злочину», «розшук від викрадених речей» є необхідними тактичними прийомами. Успіх залежить від ретельної розробки і ви­користання багатоходових комбінацій і ситуацій.

54.4. Особливості початкового етапу розслідування грабежів і розбоїв

Грабежі і розбійні напади - найбільш небезпечні злочини, оскільки заволодін-ня майном як особистим, так і державним, вчиняється із застосуванням фізичного і5о психічного насильства, небезпечного для здоров'я чи життя людини.

Звичайно оперативно-розшукова робота з грабежів і розбоїв починається відразу

одержання повідомлення чи заяви, попередня перевірка яких спеціально майже

-є проводиться. Черговий по РВВД негайно висилає на місце патрульно-постову

у, дільничного для затримання злочинців за гарячими слідами, блокування

480 Салтевський М. В. Криміналістик..

ш ляхів відходу злочинців та їх затримання. Розкриття починається опитуванням потерпілих, свідків-очевидців, що повідомили про грабіж, розбій. До моменту при­буття слідчого з оперативною групою (СОГ) на місце події звичайно складаються наступні слідчі ситуації: а) злочинець затриманий з доказами на місці події; б) зло­чинець затриманий при збуті викраденого; в) затриманий скупник чи реалізатор викраденого, яким відомий злочинець; г) злочинець відомий, але сховався з місця події; ґ) злочинець невідомий, але про нього є певні дані (деякі ознаки зовнішності, прізвисько); д) злочинець невідомий і про нього немає ніяких даних.

Для вирішення слідчих ситуацій, що виникли, слідчий будує типові версії: 1) зло­чинець — відома особа; 2) злочинець — затриманий збувальник; 3) злочинець — ра­ніше засуджений; 4) неповнолітній; 5) злочинці — група раніше незасудженихза ко­рисливі злочини; 6) злочинець — непрацюючий, наркоман, бомж: 7) злочинці — «га­стролери». Для перевірки версій найбільш ефективним напрямком на початковому етапі розслідування грабежів і розбоїв є розробка тактичних операцій і планів їх ви­рішення. Наприклад, для першої ситуації, коли злочинець затриманий з доказами на місці вчинення розбою або при реалізації викраденого, основними тактичними операціями є: «Затриманий-обвинувачений»; «Розбій (грабіж) вчинений групою». «Розбій за «наведенням»; «Грабіж за «наведенням»; «Злочин, вчинений «гастроле­рами» тощо.

Завдання слідчого — провадженням слідчих дій і оперативно-розшукових заходів створити необхідне інформаційне забезпечення для швидкого і ефективного вико­нання тактичного рішення, тобто з'ясування якоїсь обставини, що є сутністю слідчої ситуації. Інформаційне забезпечення тактичної операції, наприклад, «затриманий — обвинувачуваний» можна представити так (рис. 100).