38.1. Поняття і сутність обшуку і виїмки

Обшук — це процесуальна слідча дія, сутність якої полягає у виявленні, дослід­женні і вилученні матеріальних джерел інформації, а також живих осіб, трупів і тва­рин, що перебувають в розшуку. Отже, об'єктами обстеження і дослідження обшук) є два класи матеріальних тіл: люди і речі.

Люди як об'єкт обшуку — це особи, шо перебувають у розшуку, трупи і тварини. На нашу думку трупи і тварини, а також всі об'єкти живої природи, крім людей, слід відносити до класу речей, оскільки вони не мають суспільної свідомості.

Речі — широке поняття. Річ у філософії — це категорія, що відображає дис­кретність, відносну відокремленість і стійкість існування матеріальних утворень. У логіці — це все те, що може знаходитися у відношенні з чимось або має якусь влас­тивість¹.

Речі у праві — це матеріальні предмети як природного, так і штучного поход­ження, вугілля, нафта, одяг, взуття, засоби праці, верстати, машини, знаряддя вчи­нення злочину, житло, приміщення (складські, виробничі тощо), що перебувають у володінні якого-небудь суб'єкта. Речі як об'єкти обшуку, виявлення і вилучення ста­новлять матеріальні тіла-предмети, що раніше були названі класом —речі.

Серед класу речей слід розрізняти об'єкти, що обшукуються, і об'єкти пошуку в ході обшуку. До об'єктів пошуку і наступного вилучення законодавець відносить знаряддя вчинення злочину, речі і цінності, здобуті злочинним шляхом, атакож інші предмети і документи, що мають значення для встановлення істини в справі або за­безпечення цивільного позову, такі, що знаходяться у певному приміщенні чи місці або в якої-небудь особи, а так само розшукувані особи, трупи і тварини. Трупи і тварини, на нашу думку, ближче належать до класу речей, ніж до класу людей. Тру­пи, кісткові останки людини — це предмети, речі, а тварина і будь-яка жива істота, не наділена свідомістю, ближча до класу матеріальних предметів — речей.

За своєю сутністю обшук і виїмка схожі, оскільки спрямовані на виявлення і вилучення матеріальних джерел інформації, причинно пов'язаних з розслідуваним злочином. Разом з тим вони істотно розрізняються. Назвемо розходження.

1. Обшук і виїмка розрізняються за процесуальними підставами їх проваджен­ ня. Обшук провадиться тільки за порушеною кримінальною справою на підставі постанови судді, яка оскарженню не підлягає.

Виїмка може бути проведена як до порушення кримінальної справи, так і в про­цесі її розслідування на підставі постанови слідчого. Примусова виїмка провадиться на судовому слідстві за ухвалою (постановою) суду.

2. Обшук і виїмка розрізняються за об'єктами виявлення і вилучення. При об­ шуку відшукують розшукуваних осіб, тобто людей, а також знаряддя злочину, речі, цінності, предмети і трупи, тобто два класи об'єктів — людей і речі а при виїмці — тільки речі.

Розділ X. Тактика провадження нонвербальних слідчих дій * 347

3 . Обшук відрізняється від виїмки конкретністю об'єктів, що відшукуються. Об'єкти обшуку законодавцем повністю не розкриті за винятком розшукуваних осіб, трупів і тварин. Інші об'єкти названі взагалі: знаряддя злочину, речі, цінності. Тому слідчий види об'єктів обшуку лише прогнозує згідно з матеріалами справи, крім того, місце перебування шуканих об'єктів невідоме.

Види об'єктів виїмки, тобто речі, визначені точно — це предмети або докумен­ти, що мають значення для справи, перебувають у певної особи чи у певному місці, що слідчий зобов'язаний зазначити в постанові про виїмку.

4. Обшук і виїмка розрізняються за процесуальною процедурою їх проваджен­ ня. Слідчий в обох випадках, перш ніж розпочати слідчу дію, зобов'язаний зажа­ дати добровільно видати предмети і документи, які цікавлять слідство. Якщо об­ шукуваний видав якісь предмети і цінності і запевняє, що це все, то це не веде до притінення або відмови від обшуку взагалі. Можливо, обшукуваний видав лише час­ тину предметів, а щось приховав. Крім того, продовжуючи обшук, слідчий не ви­ ключає можливості знайти речі, виключені з цивільного обороту, про які він не здогадувався.

Добровільна видача предметів і документів виїмки служить підставою для її при­пинення. Якщо ж суб'єкт відмовляється видати документи або предмети, то його відмова є приводом для провадження обшуку. В цих випадках виїмка- припиняєть­ся, слідчий виносить постанову про обшук і проводить його в ситуації обставин, що не терплять зволікання (ч. 4 ст. 177 і ст. 184 КПК).

Обшук і виїмка схожі з оглядом за видом об'єктів, де проводяться ці дії, і за об'­єктами безпосереднього пошуку і вилучення — це люди і речі.

Незважаючи на схожість об'єктів обшуку і огляду, вони розрізняються за право­вою природою. Об'єкти обшуку і виїмки завжди перебувають у володінні певних осіб або установ, організацій, підприємств. Вилучення їх у ході обшуку і виїмки є примусовим актом. Тому законодавець суворо регламентував провадження цих слідчих дій. Відступи від процесуальних вимог призводять до порушення законності, прав і свобод, гарантованих громадянам Конституцією України.

Таким чином, виїмка і обшук є слідчими діями досудової діяльності. У методо­логічному аспекті вони є методами судово-слідчого пізнання, в кримінально-пра­вовому — процесуальною формою, а в криміналістичному — засобами криміналі­стичної тактики, її '"інструментарієм" для збирання, дослідження джерел доказової інформації в процесі розкриття і розслідування злочинів.

Обшук — це примусова слідча дія, яка полягає в дослідженні і обстеженні осіб, займаних ними приміщень, робочих місць, належного їм майна, ділянок місцевості з метою виявлення розшукуваних злочинців, знарядь злочину, речей і цінностей, а та­кож інших предметів, що мають значення для встановлення істини у справі.

Виїмка — слідча дія, спрямована на вилучення конкретних предметів і документів, що мають значення для справи, а також забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації.

Загальні і окремі завдання обумовлені конкретним видом злочину і зводяться до виявлення, дослідження і вивчення засобів і слідів учинення злочину; предметів злочинного посягання; осіб, що приховуються від слідства; речей, вилучених зако­ном з обігу.

348 Салтевський М. В. Криміналісті:

3 8.2. Принципи організації, керування обшуком і виїмкою

Основу організації і провадження обшуку і виїмки становлять загальні принци­пи криміналістичної тактики. В числі специфічних, окремих принципів можна на­звати: а) координацію сил і засобів; б) раптовість; в) прихованість (конспіративність) Розглянемо їх.

Комплексне використання слідчих і оперативних сил і засобів — важливий прин­цип обшуку. Так, груповий обшук без взаємодії слідчого з іншими підрозділами органів внутрішніх справ провести дуже важко. Обшуком керує слідчий.

Оперативність і результативність обшуків досягається за участі слідчо-опера­тивної групи, склад якої бажано підтримувати постійним. Учасники групи повинні мати певну спеціалізацію. Висока кваліфікація учасників і погоджені дії при про­вадженні обшуку, як правило, забезпечують успіх розслідування.

При підготовці обшуку і виїмки учасники оперативно-слідчої групи нерідко взає­модіють із працівниками ЖЕКу, адміністрацією організацій, установ і підприємств. При цьому треба пам'ятати, що обшук особи або виїмка в неї предметів і документів проводиться без постанови лише в таких ситуаціях: 1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими нате особами; 2) при затриманні підозрюваного: 3) при взятті під варту; 4) при перебуванні осіб у приміщеннях , де проводиться об­шук (ч. Зет. 184 КПК).

Раптовість обшуку — один з найважливіших організаційних і тактичних прин­ципів. Обшук повинен бути завжди несподіваним як для обшукуваного, так і для інших осіб, зацікавлених у результатах розслідування в справі. Момент проваджен­ня обшуку визначає слідчий з урахуванням матеріалів справи і конкретно сформо­ваної ситуації. Час обшуку погоджується з особами, які здійснюють контроль за діяль­ністю слідчого.

Принцип раптовості тісно пов'язаний із принципом приховуваності (конс­піративністю) підготовки обшуку. Підготовка до обшуку не підлягає розголосу навіть серед працівників прокуратури і органів внутрішніх справ, які не беруть особистої участі в розслідуваній справі. Ці ж принципи поширюються на орга­нізацію і провадження виїмки, особливо коли вона проводиться одночасно в різних осіб, організаціях, на підприємствах. Заходи конспірації забезпечують успіх обшуку і виїмки.

Раптовість і прихованість — не тільки організаційні засади (принципи), вони можуть розглядатися і як тактичні прийоми, характерні для типових ситуацій. Так, раптовість обшуку є доцільною в наступних ситуаціях: а) на початку розслідування, коли факт порушення кримінальної справи відомий обмеженому колу осіб; б) коли підозрювані або зацікавлені особи здогадуються, що правоохоронні органи мають відомості про їхню причетність до злочину і місце приховування викраденого; в) до виклику підозрюваного в учиненні злочину, співучасників або зацікавлених осіб; г) до затримання підозрюваного чи співучасників або негайно після цього; ґ) коли особа захоплена при вчиненні злочину, або на неї вкажуть очевидці, або на її одязі і тілі будуть виявлені сліди злочину; д) через деякий час після першого обшуку, який не дав позитивних результатів.

Розділ X. Тактика провадження нон вербальних слідчих дій 349