Особливості українського правопису

Орфографія ( від гр. orthos – правильний, grapho – пишу) – історично сформована уніфікована система правил, що визначають написання слів згідно з установленими нормами. Основним поняттям правопису є орфограма – це правильне (таке, що відповідає правилам або традиціям) написання, яке потрібно вибрати з ряду можливих. Так, наприклад, у префіксі дієслова розпитати з двох можливих варіантів с і з, спираючись на правило правопису, вибираємо з (Н.Тоцька).

В основу орфографії української мови покладено такі принципи правопису: фонетичний, морфологічний, історичний (традиційний) і смисловий.

Фонетичний принцип полягає в тому, що слова і частини слів пишуться так, як звучать: 1) зі спрощенням, подовженням, асиміляцією звуків тощо: пісний, обласний, насіння, Прага – празький; 2) префікс з- перед к, п, т, ф, х: сказати, спитати, сфотографувати. За цим принципом пишуться також слова, у яких немає ніякого розходження між вимовою і написанням: друг, калина, жайворонок, канікули.

Морфологічний принцип полягає в тому, що значущі частини споріднених слів (морфеми) пишуться однаково, незважаючи на те, що вони в різних формах того самого слова або споріднених слів звучать по-різному. Наприклад, у слові крутишся [кру́ти^ес^/:а] пишеться ш всупереч вимові [с^/] за нормами сучасної орфоепії.

За морфологічним принципом пишуться: 1) е та и не позначення ненаголошених [е], [и]: весна, зима; 2) літери, що позначають глухі перед дзвінкими та г перед глухими: просьба, боротьба, вогко; 3) префікс з- перед глухими: зсадити, зцілити, зшити; 4) префікс роз-, без- перед шиплячими: розжувати, безшовний, 5) дієслівні форми на -ться, -шся: намагаються, вагаєшся.

Суть історичного (традиційного) принципу полягає в тому, що деякі написання не зумовлені ні вимовою, ні позицією звука в слові, а пишуться за історичною традицією: 1) літери я, ю, є, ї, що позначають дві фонеми; 2) [дж], [дз] на позначення однієї фонеми; 3) ряд слів з ненаголошеними [е], [и], що не перевіряються наголосом: леміш, левада, келих, лиман.

Смисловий принцип орфографії лежить в основі диференціації за допомогою різних написань: 1) власних і загальних назв: високе дерево, село Високе; 2) слів і прийменниково-іменникових конструкцій, часток не, ні з самостійними словами (разом – окремо): напам’ять (вивчила) – на пам’ять (подарувала), недруг – не друг; 3) складних слів і словосполучень (разом – окремо): палата легкопоранених (кількох солдатів) – легко поранених осколками.

Правопис складних іменників та прикметників

Разом	Через дефіс
1. Складні слова, утворені від підрядних словосполучень (у яких одне слово головне, а друге залежне):життєдайний (дати життя), сільськогосподарський (сільське господарство), десять поверхів (десятиповерховий);	1. Складні слова, утворені від сурядних словосполучень, у яких слова рівноправні і між ними можна поставити сполучник і: аграрно-сировинний (аграрний і сировинний), науково-технічний (науковий і технічний), гірко-солоний (гіркий і солоний); але: жовтогарячий, червоногарячий
2. Складні прикметники з другою дієслівною частиною: Деревообробний, машинобудівний;	2. Складні прикметники, в яких перша частина закінчується на –ико (іко): механіко-математичний, техніко-економічний;
3. Складні прикметники, в яких першим компонентом виступає прислівник; так само й такі, в яких другою складовою частиною є дієприкметник:внутрішньозаводський вищезгаданий, новоутворений;	3. Складні прикметники, в яких перша частина не має прикметникового суфікса, але яка за змістом є однорідна з другою частиною й приєднується до неї за допомогою сполучного звука о або е: крохмале-патоковий, м’ясо-молочний
4. Складні прикметники, у яких основне смислове навантаження передається останнім словом, а попередні лише звужують, уточнюють його зміст. Такі прикметники, як правило, мають термінологічне значення: двовуглекислий, біохімічний; 5. Складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників (зокрема ті, які виражають відношення родової ознаки до видової): поперечношліфувальний (поперечний шліфувальний верстат).	4. Складні назви проміжних сторін світу: південно-східний, північно- західний, норд-остівський; 5. Прикметники з другою префіксальною дієслівною частиною пишуться через дефіс: вантажно-розвантажувальни, контрольно-вимірювальний; 5.Складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 20-річний, 10-поверховий.

Складні слова іншомовного походження

Разом	Через дефіс
Якщо перша частина авто-, авіа-, аеро-, гідро-, електро-, кіно-, мікро-, радіо-, стерео-, теле-, фото-: авіабаза, мікроскоп, аероклуб, фотостудія	Якщо перша частина віце-, екс-, лейб-максі-, міні-, міді-, обер-, унтер-, прем’єр-, контр-, штабс- і под.: екс-чемпіон, контр-адмірал, міні-диктант

Зверніть увагу! Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником: абсолютно сухий, діаметрально протилежний, різко окреслений, суспільно корисний, суспільно необхідний, хімічно зв’язаний, економічно обґрунтований.

Примітка. Інші випадки написання складних слів перевіряйте за Українським правописом. – К.: Наук. думка, 1993 р., с. 29-37, а також за орфографічним словником.