3. Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал

Процес кругообороту капіталу, що безперервно повторюється, в ході якого до підприємця повертається в грошовій формі авансований капітал, називається оборотом капіталу.

Оборот капіталу відбувається у часі.

В своєму русі він проходить стадію виробництва і дві стадії обігу.

Час, на протязі якого авансований капітал проходить стадію виробництва і стадію обігу, становить собою час обороту капіталу.

Час обороту в свою чергу складається з часу виробництва, тобто часу, протягом якого капітал перебуває в сфері виробництва і з часу обігу, тобто часу, протягом якого капітал перебуває в сфері обігу.

Важливу частину часу виробництва становить робочий період, тобто час, протягом якого предмет праці піддається безпосередній дії праці і створюється готовий продукт.

В робочий період створюється додаткова вартість.

Підприємець зацікавлений, щоб час виробництва відповідав робочому періодові.

В силу різних умов виробництва і обігу час обороту індивідуальних капіталів різний.

Скажімо, капітал, вкладений у важку промисловість, як правило, обертається повільніше, ніж капітал, вкладений в галузі легкої промисловості.

Внутрі кожної з цих галузей є істотні відмінності в швидкості обороту капіталу.

Для виміру і порівняння швидкості обороту різних індивідуальних капіталів береться рік .

Визначення кількості оборотів капіталу здійснюється за формулою:

N=

де N – кількість оборотів капіталу, О – рік, о – час обороту даного капіталу.

Так, капітал, що здійснює свій оборот за 3 місяці, зробить 4 обороти протягом року.

При розгляді процесу виробництва капіталу було встановлено, що різні частини продуктивного капіталу відіграють різну роль в процесі створення додаткової вартості.

Відповідно до цієї різної ролі робився поділ на постійний і змінний капітал.

А з точки зору особливостей обороту продуктивний капітал розпадається на основний і оборотний.

Основний капітал – це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь в кількох виробничих циклах, свою вартість переносить на створюваний продукт частинами і в процесі виробництва не змінює своєї натуральної форми (будівлі, споруди, машини, обладнання і т. д.).

Оборотний капітал – це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь лише в одному виробничому циклі, свою вартість переносить на створюваний продукт відразу повністю і в процесі виробництва змінює натуральну форму (сировина, матеріали, паливо і робоча сила). Правда, робоча сила не переносить свою вартість на продукт, вона створює нову вартість.

Поділ капіталу на основний та оборотний властивий лише продуктивному капіталу. Грошовий і товарний капітали функціонують лише в сфері обігу і тому на основний і оборотний не поділяються.

Не слід змішувати поділ продуктивного капіталу на основний і оборотний з його поділом на постійний і змінний.

Поділ капіталу на постійний і змінний обумовлений їх різною роллю у виробничій вартості і додаткової вартості.

Поділ продуктивного капіталу на основний і оборотний обумовлюється відмінностями обороту його складових частин.

Змінний капітал – це лише капітал, авансований на купівлю робочої сили. Він вужчий, ніж оборотний.

Оборотний капітал – це капітал, авансований на сировину, матеріали, паливо і купівлю робочої сили.

Отже, це поняття ширше, ніж поняття змінний капітал.

Постійний капітал – це капітал, авансований на засоби виробництва, тобто і на засоби праці і на предмети праці.

Основний же капітал – це капітал, авансований на засоби праці. Тобто, це поняття вужче, ніж поняття постійний капітал.

Поділ капіталу на основний і оборотний приховує джерело зростання вартості.

В процесі виробництва засоби праці зазнають фізичного і морального зношування.

Фізичне зношування основного капіталу викликається самим використанням засобів праці в праці виробництва, а також дією сил природи – повітря, води, спеки, холоду і т.д.

Моральне зношування основного капіталу відбувається в двох випадках:

1) коли в результаті підвищення продуктивності праці машини з даною технічною характеристикою виробляються з меншими затратами праці, в результаті чого їх вартість зменшується; 2) коли створюються машини нової конструкції, більш продуктивні і більш дешеві з розрахунку на одиницю потужності.

Моральне зношування основного капіталу, викликане здешевленням виробництва машин даної конструкції, називають моральним зношуванням першого роду.

Моральне зношування основного капіталу, викликане появою машин більш продуктивних і більш дешевих з розрахунку на одиницю потужності називається моральним зношуванням другого роду. Моральне зношування відбувається незалежно від фізичного. Машина може бути зовсім новою, але морально застарілою.

Вартість основного капіталу, яка переноситься на заново створені товари і повертається до підприємця в грошовій формі після реалізації товарів, утворює амортизаційний фонд.

Загроза знецінення основного капіталу в результаті його морального зношування спонукає капіталістів вживати заходів для того, щоб вартість основного капіталу окупилася задовго до його фізичного зносу.

Серед заходів, здійснюваних з цією метою найбільш поширеним є прискорення амортизації основного капіталу. Проте штучне завищення норми амортизації веде до здороження продукції і послаблення конкурентноздатності даного підприємства. Тому прискорення амортизації основного капіталу здійснюється, як правило, шляхом відрахування в амортизаційний фонд частини прибутку. Зовні може видатись, що це не вигідно для капіталіста. Насправді це вигідно. Суми, що віднесені на амортизаційний фонд, не обкладаються податком. Якщо ж вартість основного капіталу окупиться до його фізичного зносу, то він продовжує діяти як даремна сила природи. Проте і надалі його вартість переноситься частинами на заново створювані товари відповідно до середньої норми амортизації. Це додатковий прибуток для капіталіста. Крім того, держава може встановити нові, більш високі, норми амортизації.

Розрізняють два види обороту капіталу: реальний і загальний.

Реальний оборот капіталу – це заміщення складових частин капіталу у вартісній і в натуральній формах. На практиці оборот капіталу по вартості відбувається швидше, ніж відбувається заміщення складових частин капіталу в натуральній формі. Це стає можливим в результаті різної швидкості обороту основного і оборотного капіталу. Поки основний капітал зробить один оборот, оборотний капітал може зробити кілька оборотів. Більш швидка оборотність оборотного капіталу приводить до того, що загальна сума авансованого капіталу може повернутися ще до того, як здійснить свій повний оборот основний капітал.

Загальний оборот капіталу – це оборот капіталу за вартістю, виведений як середня величина з оборотів його складових частин. Загальний оборот капіталу, як правило, не співпадає з реальним оборотом капіталу.

Змінний капітал, як вже говорилося, входить до складу оборотного капіталу і його оборот здійснюється так само, як здійснюється оборот інших частин оборотного капіталу – вартості сировини, палива, допоміжних матеріалів.

Правда, оборот змінного капіталу має свої особливості. На відміну від інших частин оборотного капіталу, вартість змінного капіталу в стадії виробництва не відтворюється працею робітників.

Тому в стадії обігу реалізується не авансований змінний капітал, а нова вартість, яка відшкодовує авансований змінний капітал.

Від обороту змінного капіталу і тривалості його функціонування залежить маса і річна норма додаткової вартості.

Маса додаткової вартості, що виробляється протягом одного обороту змінного капіталу, залежить від норми додаткової вартості і від розміру змінного капіталу.

А маса додаткової вартості, що виробляється протягом року, залежить, крім цього, і від кількості оборотів змінного капіталу.

Для наочності розглянемо такий приклад:

Змінні капітали	Величина капіталу	Швидкість обороту	m׳	Річна маса додаткової вартості	Річна норма додаткової вартості
А	10000	1 оборот за рік	100%	10000 х 1 =10000
Б	10000	12 оборотів за рік	100%	10000 х 12 =12000

Швидкість обороту змінного капіталу впливає не тільки на масу додаткової вартості, але і на річну норму додаткової вартості.

Річна норма додаткової вартості – це відношення всієї маси додаткової вартості, одержаної протягом року, до авансованого змінного капіталу. В розглянутому вище прикладі річна норма додаткової вартості становить у власника капіталу А 100% (і у власника капіталу Б – 1200%).

Отже, однакові за величиною авансовані змінні капітали при однаковій нормі додаткової вартості, але при різній швидкості обороту приносять за рік різні маси додаткової вартості і мають різні річні норми додаткової вартості.

Подібне становище, зауважує К. Маркс викликає враження, що начебто норма додаткової вартості залежить не лише від маси робочої сили, але й, крім цього, від якихось факторів, що відбуваються в процесі обігу.

Таке зовнішнє враження зникає, якщо провести розмежування між розміром авансованого і розміром дійсно застосованого змінного капіталу.

В нашому прикладі авансовані змінні капітали А і Б однакові – 10 тисяч доларів кожний.

Проте дійсно застосовані протягом року змінні капітали в силу різної швидкості обороту різні. Кожний з капіталістів використовував в один і той же час різну кількість робітників.

Власник капіталу А купував щомісяця робочу сили на одну дванадцяту всього змінного капіталу в 10 тисяч доларів, авансованого на рік. Скажімо, він щомісяця наймав 10 робітників. Загальна сума виплаченої за рік заробітної плати становила 10 тисяч доларів. Це дійсно застосований капітал.

Тобто в нього авансований на рік змінний капітал (10 тисяч доларів) і дійсно застосований у виробництві змінний капітал співпали.

Інша картина у власника капіталу Б. Власник капіталу Б купував щомісяця робочу сили на 10 тисяч доларів, тобто щомісяця в нього працювало 120 робітників.

Загальна сума виплаченої за рік заробітної плати становила 10 тисяч 12 = 120 тисяч доларів.

Проте для виплати заробітної плати робітникам щомісяця потрібна була сума лише в 10 тисяч доларів. І капіталіст авансував саме таку суму, а надалі авансовані 10 тисяч доларів поверталися до капіталіста знову і знову, і виплата зарплати здійснювалася за рахунок цих грошей.

Отже, в даному випадку, величина авансованого на рік змінного капіталу була значно меншою, ніж величина дійсно застосованого протягом року змінного капіталу. Звідси ясно, що причина, в силу якої один капіталіст при тій же величині авансованого змінного капіталу одержує більше додаткової вартості на рік, ніж інший, лежить не в сфері обігу, а в сфері виробництва.

Слід мати на увазі, що річна норма додаткової вартості, яка визначається як відношення річної маси додаткової вартості до авансованого змінного капіталу, не дає правильної уяви про дійсну норму додаткової вартості. Річна норма додаткової вартості може бути значно вищою, ніж дійсна норма додаткової вартості.

В нашому прикладі в капіталіста Б річна норма додаткової вартості становить 1200%, тоді як дійсна норма додаткової вартості була 100%.

Щоб вияснити дійсну норму додаткової вартості, треба брати річну маси додаткової вартості у відношенні не до авансованого змінного капіталу, а до дійсно застосованого. В нашому прикладі це буде

Отже, дійсна норма додаткової вартості становитиме 100%.