3. Умови реалізації сукупного суспільного продукту

Як відомо, матеріальною основою безперервного відновлення і розвитку виробництва є відтворення сукупного суспільного продукту, яке охоплює чотири фази його руху, тобто власне виробництво, розподіл, обмін та споживання.

Суть відтворення сукупного суспільного продукту полягає в заміщенні всіх його частин за вартістю і натуральною формою. Умови та закономірності такого заміщення з’ясовує теорія реалізації. При цьому теорія відтворення сукупного суспільного продукту виходить з того, що, по-перше, за вартістю сукупний суспільний продукт складається з вартості спожитих засобів виробництва (с) та заново створеної вартості (v + m), яка розпадається на відтворену вартість необхідного продукту (робочої сили) і вартість додаткового продукту (додаткову вартість). Робітник своєю конкретною працею переносить вартість спожитих засобів виробництва на вироблюваний продукт і водночас своєю абстрактною працею створює нову вартість.

По-друге, теорія відтворення сукупного суспільного продукту виходить з того, що за натуральною формою сукупний суспільний продукт складається із засобів виробництва та предметів споживання. Засоби виробництва можуть споживатися лише їх власниками і лише продуктивно. Предмети споживання споживаються усіма членами суспільства.

З врахуванням продуктивного та особистого споживання суспільне виробництво поділяється на два підрозділи: виробництво засобів виробництва (I підрозділ) і виробництво предметів споживання (ІІ підрозділ).

Перший підрозділ суспільного виробництва в свою чергу включає в себе: виробництво засобів виробництва для виробництва засобів виробництва (машинобудування, верстатобудування, металургія і ін.) та виробництво засобів виробництва для виробництва предметів споживання (обладнання для текстильної, харчової промисловості і т. ін.).

Для того, щоб легше зрозуміти процес реалізації сукупного суспільного продукту використаємо метод наукової абстракції і зробимо припущення що: 1) все виробництво ведеться на основі приватної власності і в суспільстві існують лише два класи – власники засобів виробництва і робітники; 2) всі товари продаються не за цінами виробництва, а за вартістю (в масштабі суспільства сума цін виробництва і сума вартості товарів співпадають); 3) всі товари продаються лише в своїй країні; 4) весь постійний капітал споживається протягом року і його вартість повністю переноситься на створюваний продукт; 5) норма додаткового продукту (додаткової вартості) залишається незмінною в наступні роки; 6) органічна будова виробництва (капіталу) залишається незмінною.

Таке припущення дає можливість за численними явищами виявити закономірності відтворення сукупного суспільного продукту.

Для нинішніх суспільств просте відтворення не є характерним. Однак саме воно становить вихідний момент розширеного відтворення. Тому й передусім розглянемо умовну схему реалізації сукупного суспільного продукту за простого відтворення.

Припустимо, що капітал I підрозділу становить 5000 гр. од., капітал II підрозділу 2500 гр. од., органічна будова – 4 : 1, норма додаткової вартості – 100 %. За таких вихідних даних на кінець року сукупний суспільний продукт за вартістю буде мати такий вигляд :

I. 4000с + 1000v + 1000m = 6000 гр. од.

II. 2000с + 500v + 500m = 3000 гр. од.

Щоб відтворення було безперервним, необхідно реалізувати сукупний суспільний продукт двох підрозділів на суму в 9000 гр. од.

З врахуванням натуральної форми продукту I і II підрозділів, реалізація відбувається таким чином.

Річний продукт I підрозділу на суму 4000с реалізується всередині цього ж підрозділу і за вартістю, і за натуральною формою. Частина річного продукту I підрозділу, яка представлена 1000v + 1000m, у вартісній формі становить собою доходи робітників та власників засобів виробництва, призначені на особисте споживання та утримання невиробничої сфери. Але за натуральною формою для особистого споживання вона не придатна, бо це засоби виробництва. А тому ця частина річного продукту I підрозділу обмінюється на предмети споживання II підрозділу, які представлені як 2000 с.

Річний продукт II підрозділу на суму 500v + 500m реалізується всередині другого підрозділу і за вартісною, і за натуральною формами.

Для того, щоб всі частини сукупного суспільного продукту могли реалізуватися, необхідно забезпечити певні умови, тобто певні співвідношення між підрозділами та всередині кожного підрозділу. Ці умови такі:

I (v + m) = II с

I (с + v + m) = I с + II c

II (c + v + m) = I (v + m) + II (v + m).

Якщо вказані умови будуть відсутні, то частина продукції виявиться нереалізованою, а отже, матиме місце гальмування процесу відтворення.

Як вже говорилося, нинішнім суспільствам властиве розширене відтворення. Воно може здійснюватися лише за умови, що на ринку будуть в наявності додаткові засоби виробництва, додаткові предмети споживання, необхідні для вперше залучених у виробництво робітників, та додаткова робоча сила.

І на ринку усі ці елементи завжди є в наявності.

Для з’ясування механізму розширеного відтворення знову скористаємось певними припущеннями. Припустимо, що капітал I підрозділу становить 5000 гр. од., капітал II підрозділу – 2250 гр. од., органічна будова капіталу в I підрозділі 4:1, у II підрозділі 2:1, норма додаткової вартості в обох підрозділах становить 100%, власники I підрозділу 50% одержаної додаткової вартості пускають на розширення виробництва, тобто перетворюють у капітал.

За таких вихідних даних на кінець року сукупний суспільний продукт матиме такий вигляд:

I. 4000c + 1000v + 1000m = 6000 гр. од.

II. 1500c + 750v + 750m = 3000 гр. од.

Щоб відтворення було безперспективним, необхідно реалізувати сукупний суспільний продукт на суму в 9000 гр. од.

З врахуванням натуральної форми сукупного суспільного продукту I і II підрозділів, нагромадження і реалізація відбуваються таким чином. З 1000m I підрозділу власники засобів виробництва використовують 500m як доход і 500m як додатковий капітал. Відповідно до органічної будови капіталу I підрозділу, 500m, що йде на нагромадження, розпадається на 400с + 100v і приєднується до раніше авансованого капіталу. В результаті цього, річний продукт I підрозділу за своїм призначенням буде розпадатися на такі складові:

4400с + 1100v + 500v = 6000 гр. од.

Річний продукт I підрозділу в сумі 4400с реалізується в I підрозділі і за вартістю, і за натуральною формою. Частина річного продукту I підрозділу, яка представлена 1100v + 500m, за натуральною формою становить засоби виробництва, але за вартістю є доходом, призначеним для особистого споживання та утримання невиробничої сфери. Вона може бути реалізована лише в II підрозділі шляхом обміну на предмети споживання.

Для того, щоб відбувся такий обмін, необхідно нагромадження і в II підрозділі, тобто збільшення 1500с II підрозділу до 1600с. Таке збільшення може відбутися за рахунок додаткової вартості II підрозділу.

Оскільки засоби виробництва II підрозділу буде збільшено на 100 гр. од., то відповідно до органічної будови II підрозділу має бути збільшений і змінний капітал на 50 гр. од. Таким чином, в II підрозділі на розширення виробництва використовується лише 150 гр. од. додаткової вартості, а 600 гр. од. залишається на особисте споживання та утримання невиробничої сфери. В результаті цього весь продукт II підрозділу, вироблений протягом року, за своїм призначенням розпадається за вартістю на такі складові:

1600с + 800v + 600m = 3000 гр. од.

Після цього можлива реалізація продукту II підрозділу. Продукт II підрозділу в сумі 1600с обмінюється на продукт в сумі 1100v + 500m I підрозділу. Річний продукт II підрозділу на суму 800v + 600m реалізується всередині II підрозділу і за натуральною і за вартісною формами.

Із всього сказаного, можна зробити висновок про те, що для реалізації сукупного суспільного продукту при розширеному відтворенні необхідні такі умови :

I (v + m) > II c

I (с + v + m) > I c + II c

I (v +m) + II (v + m) > II (c + v + m)

Досі процес відтворення сукупного суспільного продукту розглядався без врахування зростання органічної будови виробництва. Але ж, як було сказано в одній із попередніх тем, органічна будова капіталу постійно зростає. А це призводить до того, що відносно більша частина капіталізованої додаткової вартості перетворюється у постійний капітал, а отже й попит на засоби виробництва збільшується швидше, ніж на предмети споживання.

Дослідивши ці процеси в праці “З приводу так званого питання про ринки”, В. І. Ленін зробив висновок про дію закону переважного розвитку виробництва засобів виробництва в порівнянні з виробництвом предметів споживання. При цьому він встановив, що в умовах технічного прогресу у зв’язку із зростанням органічної будови капіталу, найшвидше зростає виробництво засобів виробництва для виробництва засобів виробництва. Дещо повільніше зростає виробництво засобів виробництва для виробництва предметів споживання. І найповільніше зростає виробництво предметів споживання.

Щодо дії цього закону сьогодні не існує єдиної точки зору.

Говорячи про умови реалізації сукупного суспільного продукту, малися ідеальні умови, тобто умови, при яких могла б відбутися реалізація. Але ці умови не завжди існують. Їх треба забезпечувати плановими або ринковими механізмами. Тобто необхідно встановлювати певні співвідношення, певну рівновагу між підрозділами суспільного виробництва та їх галузями. Інакше виникатимуть економічні кризи.

Виробництво суспільного продукту є важливим джерелом зростання національного багатства. Національне багатство – це сума матеріальних і духовних благ, які вироблені в суспільстві за всю його історію. Основну його частину становить матеріальне багатство, тобто сукупність нагромаджених засобів виробництва, предметів споживання та фондів невиробничої сфери. Крім того, національне багатство включає в себе нематеріальні, духовні цінності, такі як виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності тощо. Важливим компонентом національного багатства є природні багатства – корисні копалини, ліси, земля, вода.

Названі матеріальні компоненти національного багатства разом з духовними цінностями являють собою можливість суспільства щодо розвитку виробництва і задоволення особистих потреб населення. Тому раціональне, ефективне їх використання є важливим фактором економічного розвитку. Причому сучасний прогрес суспільства супроводжується підвищенням ролі і значення нематеріального багатства. Загальноекономічна тенденція полягає в тому, що з розвитком матеріального виробництва створюються умови для розвитку соціальної сфери, а отже, і дедалі більшого зосередження в ній матеріальних і духовних цінностей.

Проте це не заперечує того факту, що розвиток суспільного виробництва визначається обсягом і високими технічними характеристиками основних та оборотних фондів, які разом з кадрами робітників, інженерно-технічних працівників становлять економічний потенціал країни. Він виражає здатність суспільства забезпечити той чи інший рівень виробництва і добробуту. Для нарощування національного багатства великого значення набуває раціональне використання виробничого потенціалу, від якого залежать темпи зростання валового внутрішнього продукту і відповідно добробуту нації, фізичний і духовний стан людини.

Величина національного багатства, як правило, зростає в мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь. Під час Великої Вітчизняної війни СРСР втратив третину національного багатства. Зменшується обсяг національного багатства і в умовах економічної кризи, яка поглиблюється в Україні. Але, на жаль, статистичні щорічники не дають поки що належної інформації.