Контрольні запитання та завдання

1. Назвіть причини виникнення акціонерних товариств.

2. Що являє собою акціонерне товариство?

3. Охарактеризуйте форми акціонерних товариств.

4. Що являє собою реальний та фіктивний акціонерний капітал?

5. Від чого залежить курс акцій?

6. Як виникає прибуток від засновництва акціонерних товариств?

7. Що являє собою контрольний пакет акцій і яка його динаміка?

8. Охарактеризуйте типи операцій фондової біржі.

9. В чому полягають особливість створення та функціонування акціонерних товариств в Україні?

Тема 14. Підприємництво в аграрній сфері

В попередніх темах розглядалися виробничі відносини, що виникають на стадіях кругообороту промислового капіталу та його відособлених форм. Основні закономірності розвитку названих виробничих відносин зберігаються в процесі прикладання капіталу до землі. Проте в аграрному секторі економіки є й певні особливості, обумовлені цілою низкою факторів. Щоб з’ясувати їх, доцільно вивчення даної теми здійснювати за таким планом:

1. Суть та особливості аграрних відносин.

2. Форми виробничої діяльності в сільському господарстві.

3. Земельна рента. Ціна землі.

4. Ціноутворення в аграрному секторі економіки. Аграрна біржа.

1. Суть та особливості аграрних відносин

Важливою складовою частиною народного господарства кожної країни є агропромисловий комплекс (АПК). Він становить собою сукупність галузей, зайнятих виробництвом продукції сільського господарства, її зберіганням, переробленням, доведенням до споживачів. Отже, організаційно-господарська структура АПК включає в себе:

• галузі промисловості, що постачають сільському господарству засоби виробництва, а також галузі, які зайняті виробничо-технічним обслуговуванням сільського господарства;

• саме сільське господарство;

• галузі, які забезпечують доставку сільськогосподарської продукції до споживачів (заготівля, переробка, зберігання, транспортування, продаж);

• галузі інфраструктури, які забезпечують загальні умови розвитку АПК, а також умови життєдіяльності людей (дорожньо-транспортне господарство та інше).

Завдання АПК – забезпечити населення продуктами харчування, а промисловість – сировиною. Це можливо за умови ефективної роботи всіх ланок, що входять до складу АПК. Основною ланкою АПК є сільське господарство, виробничі відносини в якому визначаються відносинами власності на землю. Тому аграрні (земельні) відносини визначаються як економічні відносини, що складаються в суспільстві з приводу володіння і використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва. Аграрним відносинам властиві ті ж сутнісні риси і закономірності, що й виробничим відносинам в цілому. Проте вони мають певні особливості, виникнення яких обумовлюють такі фактори.

По-перше, вирішальним засобом сільськогосподарського виробництва виступає земля, яка не є продуктом праці і не може бути відтворена. Саме використання землі надає сільському господарству таких особливостей, яких немає у промисловості, транспорті, будівництві та інших галузях. У не сільськогосподарській сфері земля є лише просторовим базисом і своєрідною коморою корисних копалин та інших ресурсів.

По-друге, залежність кінцевих результатів не лише від економічних та науково-технічних факторів, а й від природньої родючості ґрунтів, кліматичних і погодних умов. Тому однакова кількість праці може створювати різну кількість продуктів, споживних вартостей.

По-третє, сезонний характер сільськогосподарського виробництва. Це породжує серйозні проблеми щодо відтворення робочої сили, зайнятості працюючих та інше. В деяких галузях сільського господарства, перед усім у землеробстві та виробництві м’яса, має місце значний розрив у часі між затратами праці і одержанням продуктів: праця витрачається протягом року, а результати одержують періодично або в кінці року.

По-четверте, значна частина виробничих затрат сільськогосподарських підприємств (насіння, корми, продуктивна худоба тощо) відтворюється в натуральній формі всередині даного господарства.

По-п’яте, специфічна оборотність виробничих фондів, яка проявляється у нетривалому використанні повного комплексу машин, більш повільній оборотності засобів праці порівняно з іншими галузями виробництва, відносно високій фондоємності сільськогосподарського виробництва.

Аграрні відносини тісно пов’язані з власністю на землю. Там, де існує приватна власність на землю, має місце купівля і продаж її. Тобто вона виступає як товар. В умовах ринкових перетворень в країнах колишнього СРСР значного поширення набуло твердження, що тільки приватна власність на землю дає змогу ефективно вести сільське господарство, і здійснюється курс на перетворення землі в об’єкт купівлі-продажу. В Україні першим кроком до цього стало паювання землі та узаконення купівлі-продажу ділянок землі, на яких облаштоване підсобне господарство, побудовані кооперативні гаражі, підприємства тощо. Якими б не були кроки земельної реформи, відправним пунктом має стати визнання соціальної спрямованості її. Введення плати за землю, можливість продажу земельних ділянок, запровадження приватної власності на товарну землю, закріплення права безстрокового володіння землею з наступним її успадкуванням, здача земельних ділянок в оренду іноземним громадянам тощо, повинні вирішуватися виважено, оскільки можуть призвести до розвалу існуючих господарств і цим самим спричинити проблеми в забезпеченні населення продовольством, а промисловості – сировиною.