Контрольні запитання та завдання

1. Що являє собою просте і розширене відтворення?

2. Які особливості процесу відтворення в сучасних умовах?

3. Що являє собою система національних рахунків?

4. Що являє собою баланс народного господарства?

5. Що таке валовий і кінцевий продукт?

6. Охарактеризуйте суть ВВП і ВНП.

7. В якому випадку економічна ситуація буде кращою, коли (при інших рівних) більшим є ВВП чи ВНП?

8. Охарактеризуйте суть тіньової економіки.

9. Охарактеризуйте особливості тіньової економіки в Україні.

10. За яких умов можлива реалізація сукупного суспільного продукту при простому та розширеному відтворенні?

11. Як саме забезпечуються умови реалізації суспільного продукту в різних економічних системах?

12. Які складові національного багатства?

Тема 21. Розподіл національного доходу

Як було показано в попередніх темах, однією із фаз відтворення є розподіл сукупного суспільного продукту і національного доходу. Розподіл національного доходу між різними категоріями населення відбувається по-різному. Між власниками засобів виробництва розподіл національного доходу здійснюється за капіталом, між найманими робітниками капіталістичних підприємств – за вартістю робочої сили, між працівниками соціалістичних підприємств – за працею.

В даній темі ми більш детально зупинимось на відносинах розподілу з метою з’ясування їх суті, форм та значення для процесу відтворення. Вивчення можна було б здійснити за таким планом:

1. Національний доход та фази його руху.

2. Розподіл національного доходу.

3. Необхідність та система перерозподілу національного доходу.

1. Національний доход та фази його руху

Національний доход – це частина сукупного суспільного продукту, що залишається після заміщення спожитих засобів виробництва, тобто після вилучення з сукупного суспільного продукту фонду заміщення. Національний доход можна визначати і як різницю між ВНП та сумою амортизаційних відрахувань і сумою непрямих податків. До непрямих податків належать: податок з продажу, податок на додану вартість, акцизний збір, ліцензійні платежі і мито. Ці податки фірми розглядають як витрати виробництва і тому додають їх до цін на продукти.

Національний доход, як і весь сукупний суспільний продукт, виступає в натурально-речовій та вартісній формах. За натурально-речовою формою він включає в себе вироблені протягом року всі предмети споживання і ту частину засобів виробництва, що залишається після відрахування фонду заміщення. Ця частина засобів виробництва використовується для розширення виробництва і створення резервів.

За вартісною формою національний доход являє собою новостворену вартість, яка включає в себе вартість необхідного і додаткового продукту.

Національний доход обчислюють виробничим і розподільчим методами. Виробничий метод полягає у підсумуванні чистої продукції всіх галузей матеріального виробництва. При цьому чиста продукція кожної галузі визначається як різниця між валовою продукцією і матеріальними виробничими затратами. Розподільчий метод обчислення національного доходу ґрунтується на підсумуванні первісних доходів населення, зайнятого у сфері матеріального виробництва, і доходів виробничих підприємств усіх форм власності.

Прийнято розрізняти вироблений і використаний національний доход. Вироблений національний доход – це сума продукції галузей матеріального виробництва. Його обчислюють у цінах кінцевого споживання, за винятком величини дотації. Використаний національний доход являє собою вартість матеріальних благ, що спрямовуються на невиробниче споживання і на нагромадження. Визначають його як суму фонду споживання і фонду нагромадження. Використаний національний доход відрізняється від величини виробленого національного доходу на величину сальдо (різниці) експорту та імпорту і заміщення народногосподарських втрат, до яких належать втрати від стихійного лиха, незавершеного і списаного будівництва.

Оскільки національний доход є джерелом споживання і нагромадження, остільки кожне суспільство зацікавлене в зростанні його виробництва. При цьому вкрай важливо, щоб темпи зростання національного доходу були вищі темпів збільшення населення. Саме за таких умов може зростати частка національного доходу, що припадає на кожного члена суспільства.

На темпи зростання національного доходу роблять прямий вплив такі фактори. По-перше, збільшення маси праці, що застосовується у виробництві, тобто зростання кількості зайнятих робітників, коли це доцільно, а також підвищення інтенсивності їх праці і збільшення відпрацьованого часу, якщо останнє має місце. По-друге, на темпи зростання національного доходу робить вплив підвищення продуктивності праці. Продуктивність праці пов’язана з конкретною працею і тому впливає не на вартісну величину національного доходу, а на його фізичний обсяг, тобто на масу споживних вартостей, в якій втілюється національний доход. По-третє, економія засобів виробництва, оскільки зменшує частку фонду заміщення і відповідно збільшує частку національного доходу в суспільному продукті.

Опосередковано на зростання національного доходу впливає підвищення культурно-технічного рівня працівників та розвиток сфери обслуговування – охорони здоров’я, індустрії відпочинку тощо.

Національний доход у своєму русі проходить не тільки фазу виробництва, а й фази розподілу, обміну і споживання. Про розподіл та перерозподіл національного доходу мова йтиме дещо нижче.

В результаті розподілу та перерозподілу національного доходу формуються два суспільних фонди: фонд споживання і фонд нагромадження. Фонд споживання використовується, як вже зазначалося, для задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Він включає в себе фонд заробітної плати працівників матеріального виробництва, фонд заробітної плати працівників невиробничої сфери, фонд соціального страхування, пенсійний фонд, витрати на управління та оборону.

Фонд нагромадження складається з фонду розширення виробництва, фонду капітального будівництва у невиробничій сфері, фонду для створення резервів та страхових запасів.

Важливою проблемою процесу відтворення є забезпечення правильного співвідношення між фондом споживання і фондом нагромадження. В умовах високої питомої ваги фонду нагромадження сьогоднішні інтереси населення щодо споживання приносять в жертву в ім’я майбутнього. А якщо, навпаки, швидше зростає фонд споживання на шкоду фонду нагромадження, то населення матиме краще споживання сьогодні, але в майбутньому не буде забезпечене достатнє зростання виробництва і споживання. Тому вкрай необхідна оптимізація темпів зростання виробництва і споживання. Якщо випереджаючими темпами буде зростати споживання, то це означатиме, що суспільство проїдає запаси, які має, і через деякий час зіткнеться з різким зниженням життєвого рівня. Необґрунтоване зниження фонду нагромадження призводить до скорочення капітальних вкладень, які спрямовані на розвиток виробництва і невиробничої сфери. Інвестиційний спад, що спостерігається нині в Україні, негативно впливає на економічний розвиток.

Слід мати на увазі, що співвідношення між фондом споживання і фондом нагромадження в значній мірі залежить від рівня економічного розвитку країни. В розвинених країнах норма нагромадження в національному доході, при інших рівних, як правило менша, ніж в країнах слаборозвинених.