Контрольні запитання та завдання

1. Яка структура національного доходу за натуральною та вартісною формами?

2. Що являє собою вироблений і використаний національний доход?

3. Які чинники впливають на темпи зростання національного доходу?

4. Що таке первинний розподіл національного доходу?

5. За яким принципами здійснюється первинний розподіл національного доходу в різних економічних системах?

6. Чим зумовлена необхідність перерозподілу національного доходу?

7. За допомогою яких механізмів здійснюється перерозподіл національного доходу?

8. На які цілі використовується національний доход після перерозподілу?

9. Що являє собою перерозподіл національного доходу через суспільні фонди споживання?

Тема 22. Економічне зростання та його чинники

Як відомо, щоб існувати, суспільство повинне виробляти матеріальні блага. Причому їх кількість має збільшуватися рік у рік, оскільки постійно зростають чисельність і потреби населення. Тобто кожне суспільство повинне дбати про економічне зростання. В даній темі буде з’ясована суть економічного зростання, його показники та фактори. Її вивчення доцільно здійснювати за таким планом:

1. Типи та показники економічного зростання.

2. Фактори економічного зростання.

3. Суть та показники ефективності виробництва.

4. Економічні цикли.

1. Типи та показники економічного зростання

Економічне зростання становить собою кількісне збільшення і якісне вдосконалення суспільного продукту і факторів його виробництва. В залежності від того, за рахунок яких факторів досягається економічне зростання, прийнято розрізняти екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання.

Екстенсивний тип – це такий, при якому економічне зростання досягається шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил при незмінному науково-технічному рівні виробництва. Інтенсивний тип економічного зростання передбачає збільшення обсягів виробництва шляхом якісного вдосконалення всієї системи продуктивних сил. Основою інтенсифікації є науково-технічний прогрес.

Як відхилення від закономірного процесу економічного розвитку в окремі періоди для ряду країн може мати місце регресивний тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного виробництва. Таке явище спостерігається у постсоціалістичних країнах, у тому числі і в Україні, після 1990 року.

Щодо основних типів економічного зростання, то на практиці вони не існують в чистому вигляді. У реальному житті вони проявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно інтенсивний тип економічного зростання. Нині в розвинутих країнах переважає інтенсивний шлях економічного розвитку.

Основними показниками економічного зростання виступають обсяг валового продукту і національного доходу на душу населення, рівень зайнятості, рівень розвитку засобів виробництва, робочої сили, науки, форм та методів організації виробництва, використання людьми сил природи, інформації тощо.

Економічне зростання дає можливість суспільству примножувати національне багатство у вигляді виробничих і невиробничих фондів, збільшувати кількість зайнятих працівників, вдосконалювати структуру сукупного робітника, підвищувати життєвий рівень населення.

Загальною і рушійною силою розвитку виробництва є його суперечлива взаємодія зі споживанням. У реальному житті ця суперечність знаходить своє виявлення у відповідному типі економічної системи: докапіталістичній, капіталістичній (ринковій), соціалістичній (плановій), перехідній (від планової до ринкової).

У сфері економічних відносин потреби набувають форми економічних інтересів і стимулів. Як відомо, економічні інтереси – це спонукальні мотиви господарської діяльності людей, які зумовлені їх місцем у системі відносин власності та наявній системі потреб. В останніх концентрується сутність інтересів: інтерес – це форма прояву потреб. Саме тому інтереси виступають рушієм економічного розвитку. Щоправда, економічні інтереси в різних соціальних класів та соціальних груп далеко не однакові, а в ринковій економіці часто діаметрально протилежні. Трактуючи економічні інтереси необхідно виходити з того, що вони походять не з біологічної сутності людини, а з відповідного місця в економічному укладі, яке детермінується типом власності на засоби виробництва. За всієї різноманітності індивідуальних уподобань, запитів та цілей у дрібного виробника – одні інтереси, у найманого працівника – другі, а в підприємця-капіталіста – треті.

Слід мати на увазі, що на економічне зростання роблять вплив не тільки базисні виробничі відносини, але й функціонування надбудови держави, політичних, ідеологічних, правових, культурно-духовних та інших відносин і відповідних інституцій: політичних партій, громадських рухів, релігійних концепцій тощо. Таким чином, економічне зростання виступає завжди як результат дії економічних і неекономічних факторів. До останніх належать географічно-кліматичні, національно-демографічні, військово-політичні, культурні, інституціональні тощо.

Дієвий вплив політичних, правових, моральних, духовно-культурних та інших факторів на економічний прогрес знаходить своє вираження в тому, що вони детермінують розкриття можливостей і рушійних сил, які закладені в тій чи іншій економічній системі.

Економічне зростання відбувається на основі нагромадження. Нагромадження становить собою використання частини національного доходу на збільшення основних та оборотних фондів, а також страхових запасів.

Нагромадження в будь-якому суспільстві здійснюється в трьох формах:

• у формі виробничого нагромадження (нове будівництво виробничих споруд, збільшення парку машин, оборотних фондів тощо);

• у формі нагромадження в сфері споживання, що в свою чергу включає в себе нагромадження предметів особистого споживання, які купуються населенням, та нагромадження фондів невиробничої сфери (будівництво житла, навчальних закладів, об’єктів культури, науки, спорту);

• у формі приросту резервів і страхових запасів виробничого і невиробничого призначення.

Джерелами нагромадження є додатковий продукт і та частина необхідного продукту, яка надходить у бюджет у вигляді податків з населення, різноманітних платежів та лотерей. Важливим джерелом нагромадження виступають амортизаційний фонд і заощадження населення, якщо вони зберігаються в банках та інших кредитних установах.

Суб’єктами нагромадження виступає держава, підприємства, підприємці і домогосподарства. Процес нагромадження передбачає забезпечення єдності між вартісною і натуральною формами фонду нагромадження, тобто забезпечення відповідності між номінальним і реальним нагромадженням.

Номінальне нагромадження становить собою суму грошей, виділених на розширення виробництва. Проте наявність грошей ще не дозволяє здійснювати розширене відтворення. Підприємство повинно знайти певні товари, необхідні для розширення виробництва.

Реальне нагромадження – це матеріально-речовий склад фонду нагромадження, який за натуральною формою і структурою відповідає потребам розширення виробничої сфери.

Співвідношення між номінальним і реальним нагромадженням та його вплив на процес відтворення визначається цілим рядом обставин, серед яких найважливішими є:

• рівень цін на засоби виробництва і предмети споживання;

• якісний склад і асортимент засобів виробництва;

• характер природно-кліматичних умов (для нагромадження у сільському господарстві та видобувній промисловості).

Масштаби нагромадження безпосередньо залежать від норми нагромадження, яка визначається як відношення величини фонду нагромадження до національного доходу. Частка нагромадження у національному доході промислово-розвинутих країн набагато менша, ніж у національному доході слаборозвинутих держав.

Якщо частка національного доходу, що використовується на нагромадження, відома, то на величину нагромадження роблять вплив такі фактори як рівень продуктивності праці, різниця між застосовуваним і споживаним капіталом, абсолютна величина функціонуючого капіталу.

Зупинимось на цих факторах.

Зростання продуктивності праці веде до зниження вартості засобів існування працівників, в результаті чого відносно зростає додатковий продукт (додаткова вартість). При цьому підприємець має можливість за одну і ту ж величину змінного капіталу найняти більшу кількість працівників й одержати більшу масу живої праці. Підвищення продуктивності праці приводить також до зниження вартості засобів виробництва, а тому за одну і ту ж величину постійного капіталу можна придбати більше машин, обладнання, сировини. В результаті буде одержано більшу масу додаткового продукту.

Як відомо, вартість засобів праці в процесі виробництва переноситься на створюваний продукт поступово, частинами, але в процесі виробництва застосовується в повному обсягу. Виходить, що протягом функціонування засоби праці надають підприємцю майже даремні послуги. Зростання різниці між застосовуваним і споживаним капіталом дає можливість здійснювати нагромадження постійного капіталу за рахунок амортизаційних відрахувань.

Щодо впливу абсолютної величини функціонуючого капіталу на розміри нагромадження, то чим більшою буде ця величина при даному співвідношенні між постійним та змінним капіталом, тим більшою буде маса додаткового продукту і фонду нагромадження.

Процес нагромадження органічно зв’язаний з інвестуванням.

Інвестиції – це сукупність витрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в різні галузі та сфери економіки. Головною метою інвестування є одержання в перспективі більшого підприємницького доходу, прибутку, процента, ренти.