3. Форми торгівлі

Торговий капітал виконує свою основну функцію, тобто реалізацію товарного капіталу, шляхом здійснення внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Принципової різниці між внутрішньою і зовнішньою торгівлею немає. Економічна суть їх обох одна і та ж – посередництво в реалізації товарного капіталу. За своїм обсягом внутрішня торгівля посідає провідне місце. На її долю припадає до 80% усієї валової продукції економічно розвинутих країн. За формами організації товарооборот на внутрішньому ринку поділяється на оптову і роздрібну торгівлю. Оптова торгівля – це посередницька торгівля між промисловими і торговими капіталістами, а також між самими торговими капіталістам. Об’єктами купівлі-продажу тут є великі партії товарів. Оптова торгівля здійснюється, як правило, на першій стадії руху торгового капіталу, тобто на стадії Г – Т.

Форми оптової торгівлі такі:

1) ярмарки (своєрідні періодичні з’їзди промисловців і торговців);

2) товарні біржі – це постійно діючі оптові ринки. Тут можуть продаватися товари двояким способом: з реальним рухом товару і розрахунком за готівку і без реального руху товарів – так звана біржова спекулятивна гра;

3) аукціони – це ярмарково-біржева форма торгівлі. Через аукціони реалізується значна маса продукції, особливо сільськогосподарської.

Роздрібна торгівля – це продаж товарів безпосередньо споживачам в магазинах, підприємствах харчування. Особливість роздрібної торгівлі полягає в тому, що тут реалізуються товари різноманітного асортименту і торгівля ведеться невеликими партіями товару. В усіх країнах є такі підприємства роздрібної торгівлі: універсальні магазини; магазини стандартних цін – в таких магазинах реалізуються, як правило, промислові товари різноманітного асортименту, згруповані за рівнем цін; багатофіліальні магазини (великі підкоряють малі); магазини самообслуговування.

Зовнішня торгівля виступає як одна із форм реалізації товарного капіталу. Вона включає в себе: ввезення (імпорт) товарів і вивіз (експорт) товарів. Підсумки зовнішньої торгівлі кожної країни відбиваються в торговому балансі. Торговий баланс – це співвідношення між вартістю експорту і імпорту товарів за певний період часу (квартал, рік). Різниця між вартістю вивезених і ввезених товарів утворює сальдо торгового балансу. Торговий баланс називається активним, якщо вартість вивезених товарів перевищує вартість ввезених. А якщо вартість вивезених товарів менша вартості ввезених, то торговий баланс називається пасивним.

Остаточні розрахунки між країнами визначаються не торговим, а платіжним балансом. Платіжний баланс – це співвідношення між сумою платежів, що надійшли в дану країну з-за кордону, і сумою платежів, здійснених нею за кордоном за певний період (квартал, рік).

Ще на зорі капіталізму склалися два основних види зовнішньої торгової політики:

1) політика протекціонізму – сприяння розвитку вітчизняної промисловості, перешкоди для проникнення закордонного капіталу на внутрішній ринок;

2) політика фрітредерства – вільної торгівлі.

Зовнішня торгівля – важливе джерело високих прибутків, надходжень іноземної валюти, а також покриття потреб однієї країни в товарах інших країн. В сучасних умовах дедалі більшого значення набуває на світовому ринку торгівля послугами і науково-технічними досягненнями, тобто торгівля патентами і ліцензіями. Патент дає виключне право на користування винаходом. У випадку продажу патенту монопольне право на користування винаходом переходить до покупця. Ліцензія – це дозвіл на право використання іншою фірмою винаходу, захищеного патентом.

В міру розвитку міжнародного поділу праці і втягнення різних країн у світове господарство вартість стає інтернаціональною категорією. Вона визначається середньосвітовим суспільно необхідним робочим часом. В розвинутих країнах широкого розповсюдження набула система маркетингу. Основними рисами його є вивчення кон’юнктури ринку, прогноз нових потреб і перебудова підприємств до цих потреб, оцінка конкурентів тощо.