3. Ринок і ціни в умовах чистої конкуренції, олігополії та чистої монополії

Як вже зазначалося, одним із методів конкурентної боротьби є цінова конкуренція. Вона має місце як в умовах наявності на ринку великої кількості продавців та покупців, так і в умовах олігополії та монополії.

В умовах чистої (досконалої) конкуренції кожен із великої кількості виробників знає, що сам він не може помітно вплинути на зміну ринкової ціни через зміну кількості виробленої продукції. Ринкова ціна формується на ринку під впливом попиту і пропозиції. При цьому немає потреби у контролі за цінами з боку держави, нема потреби і в рекламі. Продукція збувається методом звичайного ринкового обміну або за допомогою біржі.

Знаючи, що в умовах чистої конкуренції ринкова ціна не залежить від обсягу його власного виробництва, виробник не стане пропонувати більш високу ціну, бо це означає зменшення його прибутку. Проте виробник знає, що однакова ринкова ціна не зумовлює однакову норму прибутку, тому своїм завданням він вважає таке пристосування до ціни, яке зменшило б витрати виробництва і забезпечило б норму прибутку не нижчу, ніж у конкурентів.

Але справа в тому, що в реальному світі чиста конкуренція відсутня. Чиста конкуренція є ідеальним типом ринкової структури. Аналіз чистої конкуренції дозволяє з’ясувати, як могли б розміщуватися ресурси і встановлюватись ціни за відсутності ринкових недосконалостей таких, як диференціація продуктів, нерухомість ресурсів, погане знання ринку. Проте існують ринки, які значною мірою відповідають вимогам чистої конкуренції. Їх прикладом можуть бути ринки сільськогосподарської продукції та фінансові ринки, наприклад, Американська біржа цінних паперів. На ній є основні ознаки чистої конкуренції, оскільки: чисельність покупців та продавців акцій і облігацій така, що жодна людина чи група людей не можуть контролювати ринок за окремими видами цінних паперів; окремі цінні папери кожної фірми є однаковими і взаємозамінюваними; всі акти купівлі-продажу реєструються і інформація про це доступна для широкої громадськості; акти купівлі-продажу відбуваються за бажанням сторін.

При існуванні олігополії цінова конкуренція є менш ефективною. Компанії знають, що коли вони знизять ціни, конкуренти зроблять те саме. І тоді повальне зниження цін не компенсуватиметься зростанням обсягу продаж, а просто приведе до скорочення доходів. Замість цінової конкуренції за покупця олігополія часто при визначенні цінової політики орієнтується на лідерство в цінах, угоди і традиції.

Лідерство в цінах означає таку практику, коли провідна компанія галузі призначає свої ціни, а решта компаній їх дотримується. Угоди можуть таємно укладатися двома чи кількома великими компанія для встановлення фіксованих цін або частки впливу на ринку. Законодавство більшості країн вважає таку практику протизаконною.

Призначення цін, або встановлення частки впливу на ринку, може перейти в традицію. Інколи воно також розглядається як протизаконне, хоча є випадки коли виступає як легальне.

Олігополії бувають однорідними і диференційованими, тобто тут можуть виробляти стандартизовані чи диференційовані продукти. Такі промислові продукти, як сталь, цинк, мідь є стандартизованими. В той же час галузі, що виробляють споживчі товари – автомобілі, одяг, взуття, телевізори тощо є диференційованими олігополіями.

На олігополістичному ринку через невелику кількість виробників забезпечується висока ефективність виробництва. Щоб фірми олігополії мали максимальні прибутки, олігополія повинна встановити монопольну ціну. Але якщо при монополії прибуток одержує лише одна фірма, то при олігополії він повинен бути поділений між кількома фірмами.

Ринок, на якому є лише один продавець називається монопольним. Монополії виникли наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. в результаті розвитку концентрації та централізації капіталу і виробництва. Основна частина суспільного виробництва виявилася зосередженою на небагатьох великих підприємствах. Ці підприємства, щоб отримувати максимальний прибуток стали групуватися, утворюючи монополістичні об’єднання. На зміну вільній конкуренції прийшла монополія. Вона заперечувала ринкову стихію і внесла елемент свідомого регулювання ринкових відносин. Аналіз виникнення і розвитку процесів монополізації був проведений у широковідомій праці В. І. Леніна “Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму”.

Вже перші розвинуті організаційні форми монополій – картелі, синдикати, трести – суттєво підірвали внутрішньогалузеву конкуренцію. Картелі і синдикати обмежили вільну конкуренцію у сфері обігу, трести зробили те ж саме у сфері виробництва. Монополізувавши виробництво в окремих галузях, трести створили основу для їхнього впливу на виробників інших галузей. Еволюція одногалузевих монополій у багатогалузеві відбувалася двома шляхами: шляхом комбінування, тобто об’єднання підприємств технологічно пов’язаних між собою галузей промисловості, наприклад, вугільної, металургійної, автомобілебудівної; шляхом диверсифікації виробництва, тобто проникнення монополій у галузі, що прямо не пов’язані з основною сферою їхньої діяльності. Наслідком диверсифікації стали концерни – великі багатогалузеві утворення, які поступово захоплюють головні позиції як на ринках, так і у сфері виробництва.

Розрізняють такі види монополій: білатеральну, обмежену, чисту, природню. Білатеральна монополія має місце тоді, коли на ринку лише один монополіст-продавець стикається з одним монополістом-покупцем. Наприклад, одна фірма виробляє пластмасові пляшки, і лише одна фірма використовує їх.

Їм не загрожує конкуренція з боку інших економічних суб’єктів.

Обмежена монополія проявляється тоді, коли на галузевому ринку присутні один монополіст-продавець і кілька покупців. Хоч тут покупців і небагато, але вони конкурують один з одним за право вступити в ринкові відносини з монополістом-продавцем.

Чиста монополія має місце тоді, коли на ринку один монополіст-продавець і багато покупців, відносини між якими будуються на конкурентній основі. Чиста монополія має найбільшу економічну владу, оскільки спроможна штучно створювати дефіцит товарної пропозиції і встановлювати таким чином монопольні ціни й одержувати монопольний прибуток.

Природна монополія виникає в галузі, де будь-яка кількість продукції чи послуг виробляється з меншими витратами саме однією фірмою. До таких монополістичних галузей належать громадський транспорт, зв’язок, виробництво і постачання електроенергії тощо. Такі підприємства на місцевому рівні підлягають державному регулюванню.

З виникненням монополій встановлена ринкова рівновага попиту і пропозиції на основі цін порушується, і споживачі втрачають вигоди від конкуренції, оскільки змушені дорожче платити за товар.

Щоб уникнути цих негативних наслідків монополізації ринку, уряди багатьох країн вживають заходи щодо обмеження монополій і охорони вільної конкуренції на ринку. Прикладом цього є антитрестовське законодавство США, яке включає в себе цілу низку законів, що приймалися, починаючи з кінця ХІХ ст. Скажімо, закон Шермана (1890 р.) забороняє створення монополії і за порушення закону передбачає стягнення штрафу до 250 тис. дол. та тюремне ув’язнення до 3 років. Закон Клейтона (1914 р.) забороняє певні види ділової практики, такі як встановлення спеціальних тарифів для окремих споживачів, якщо це зменшує конкуренцію і заохочує створення монополій.

У країнах Західної Європи антимонопольне законодавство більш ліберальне, ніж у США. Зі сфери його дії виключені націоналізовані підприємства, сільське господарство, видобуток вугілля, зв’язок, страхування тощо.

Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35% і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Законом України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, прийнятим у березні 1992 р., змінами до нього та прийнятим у червні 1996 р. на його розвиток Законом України “Про захист від недобросовісної конкуренції” караються всі дії підприємця, які спрямовані на створення перешкод доступу на ринок іншим та на встановлення дискримінаційних цін на свої товари. Щоб не допустити зловживання монопольним становищем на ринку, створено антимонопольний комітет та його територіальні відділення. До його компетенції входять: визначення монопольного становища підприємців на ринку; здійснення контролю за дотриманням антимонопольних вимог при створенні, реорганізації чи ліквідації монопольних утворень; прийняття рішень та розпоряджень про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового стану.

Незважаючи на наявність подібних органів та законів, антимонопольне законодавство часто порушується. Особливо це є типовим для потужних фінансових угруповань.