3.1.2. Фізіологія лактації
4 Фази розвитку молочних залоз і лактації:
Маммогенез, ріст молочної залози (mammogenesis) – протягом періоду вагітності грудні залози жінки збільшуються в розмірах, змінюється їх морфологічна структура. Зміна будови дольок і альвеол залоз, їх властивість синтезувати і виділяти молоко регулюється статевими гормонами (естрогенами і прогестероном), плацентарним лактогеном і пролактином – гормоном, що синтезується гіпофізом матері і плода, а також плацентою. Естрогени сприяють розвитку проток, прогестерон впливає за зміни альвеолярної системи.
Лактогенез I (від середини вагітності до 2 дня після пологів). В грудях з’являється молозиво. Вже з 16 тижнів вагітності груди здатні виробляти молоко. Але, незважаючи на готовність залозистого апарату та високий рівень пролактину, лактація під час вагітності не запускається. Цьому перешкоджають гормони плаценти, високий рівень прогестерону та естрогену. Після народження плаценти рівень цих гормонів стрімко зменшується, отже вплив пролактину на лактоцити вже не блокується. Це запускає ланцюжок подій, які приводять до початку лактогенезу ІІ («приходить молоко»).
Лактогенез II (з 3 до 8 дня). Змінюється склад молока – на зміну молозиву приходить перехідне молоко. Продукція його стрімко збільшується. Груди матері стають важкими, наповненими. Встановлення міцних контактів між альвеолярними клітками. Переключення з ендокринного на аутокринний контроль
Галактопоез (з 9 дня до закінчення грудного вигодовування). Основний механізм контролю – аутокринний (запит - пропозиція)
Інволюція (закінчується на 40 день після останнього прикладання дитини до грудей)
Мал.9. Будова лактуючої молочної залози (Patrick J. Lynch).
Грудна стінка
Грудні м’язи
Дольки молочної залози
Сосок
Ареола
Великі протоки
Жирова тканина
Шкіра
Гормональний та локальний контроль продукції та виділення грудного молока.
Коли дитина смокче груди, сенсорні імпульси поступають від рецепторів соска у мозок матері. У відповідь, передня доля гіпофізу секретує пролактин, а задня доля гіпофізу виділяє в кровообіг окситоцин – гормони, що безпосередньо впливають на лактацію.
Пролактин необхідний для того, щоб секреторні клітини альвеол – лактоцити – виробляли молоко.
Коли дитина смокче груди, рівень пролактину в крові збільшується. Це стимулює вироблення молока альвеолами. Рівень пролактину найвищий приблизно через 30 хвилин після початку годування, тому можна сказати, що пролактин «забезпечує» молоко не для цього, а для наступного годування.
В перші тижні після народження, чим більше дитина смокче, і чим частіше стимулюються рецептори соска, тим вищий рівень пролактину, і тим більше виробляється молока. Крім того, високий рівень пролактину в перші дні і тижні призводить до активного формування рецепторів до пролактину на мембрані лактоцитів. Це важливо для формування стабільної тривалої лактації.
Хоча пролактин важливий для вироблення молока, через декілька тижнів після пологів рівень пролактину в крові і кількість молока вже не так тісно пов’язані. Рівень пролактину в цей час суттєво знижується, але це не впливає на кількість молока у матері.
В цей час лактація регулюється в самій груді, через її регулярне спорожнення.
Рівень пролактину в крові вищий вночі, тому нічні годування особливо важливі для підтримки лактації. Пролактин робить мати розслабленою та сонною, тому вона добре відпочиває, навіть коли годує вночі.
Смоктання дитини впливає також на виділення інших гормонів гіпофізу, включаючи гонадотропін-рілізінг гормон, фолікулостимулюючий та лютеінізуючий гормон, що призводить до супресії овуляції та менструації. Тому часті годування дитини допомагають запобіганню нової вагітності. Для цього також важливо прикладати дитину до грудей вночі.
Окситоцин необхідний для того, щоб молоко виділялося з грудей. Він викликає скорочення міоепітеліальних клітин навколо альвеол та протоків. Через це альвеоли стискаються, а молочні протоки – розширюються. Молоко починає витікати з альвеол в протоки. Інколи молоко виділяється тонкими струйками.
Окситоциновий рефлекс також називають рефлексом виділення молока. Окситоцин виділяється швидше ніж пролактин і декілька разів за годування. Він заставляє молоко, яке вже є в грудях, витікати в це годування і допомагає дитині отримувати молоко. Окситоциновий рефлекс може спрацьовувати не тільки під час смоктання дитини, але й коли мати тільки готується до годування дитини, бачить її, відчуває її запах, чує звуки, які видає дитина, думає про неї. Контакт шкіра до шкіри також призводить до підвищення рівня окситоцину.
Коли спрацьовує окситоциновий рефлекс, мати може відчувати посилення спраги, поколювання, розпирання в грудях (особливо на початку лактації), молоко починає виділятися з грудей краплями або навіть тоненькими струменями, в післяпологовому періоді. Але найголовнішою ознакою є те, що дитина починає смоктати повільно, глибоко і ковтати молоко. Якщо хоча б одна з цих ознак присутня, то рефлекс є активним. Але якщо мати не відчуває, наприклад, поколювань чи розпирання грудей , це не означає, що окситоциновий рефлекс не працює, просто інколи ці ознаки важко помітити.
Після пологів окситоцин викликає скорочення матки та зменшує втрату крові. Ці скорочення матки під час годування дитини в перші дні після пологів можуть бути болючими, особливо у жінок, що народжують не вперше. Жінок треба запевнити в тому, що за кілька днів це минеться.
Окситоцин також впливає на психічний стан матері. У тварин був показаний ефект окситоцину на материнську поведінку. У людей окситоцин дає відчуття спокою та зменшує стрес. Він посилює відчуття близькості між матір'ю та дитиною та сприяє формуванню психоемоційного зв'язку.
Якщо матері дуже боляче або вона сильно знервована, окситоциновий рефлекс може пригнічуватися. Через це молоко може погано виділятися з грудей. Мати скаржитися, що «молока немає», «молоко пропало через стрес», хоча насправді молоко є в грудях. Якщо продовжувати прикладати дитину до грудей, допомогти матері розслабитися і відчути себе комфортно, окситоциновий рефлекс знову почне працювати і молоко почне виділятися нормально.
Локальний контроль швидкості продукції молока
Вироблення молока, крім рівня пролактину, контролюється в самій груді за принципом зворотного зв’язку через речовину, яка має назву «фактор, що пригнічує лактацію» (ФПЛ), або «інгібітор».
Це поліпептид, який присутній в самому молоці, і який пригнічує продукцію молока.
Якщо молоко не видаляється з груді, разом з ним в груді накопичується і інгібітор. Тому швидкість продукції молока поступово зменшується по мірі того, як грудь наповнюється, аж до практичного припинення, якщо груди переповнені. Такий локальний контроль захищає груди від надмірного переповнення. Якщо молоко видаляється з грудей, інгібітор також видаляється, і секреція молока поновлюється.
Чим більше випорожнені груди, тим швидше в них виробляється нове молоко.
Чим груди повніші, тим секреція молока повільніша.
Продукція молока контролюється в кожній груді локально і незалежно від іншої груді. Тому якщо дитина надає перевагу одній груді, лактація в іншій, яку маля не смокче, знижується, і може зовсім припинитися.
Якщо дитина з якихось причин не може смоктати груди, потрібно регулярно зціджувати груди, щоб зберегти лактацію.
Завдяки ФПЛ дитина сама регулює продукцію молока в грудях матері, коли молока потрібно більше – просить груди частіше і смокче довше, підтримуючи високу швидкість синтезу молока, коли молока потрібно менше – висмоктує менше залишаючи груди наповненими, а швидкість продукції молока – низькою.
Механізм регуляції через ФПЛ виходить на перше місце через декілька тижнів після народження дитини (фаза автоматизму). На цьому етапі пролактин, хоча є необхідним для продукції молока, не впливає на його кількість.