Зміст лекції «Розлади особистості»

1. Перелік діагностичних рубрик групи f6 – Розлади зрілої особистості та поведінки у дорослих за мкх-10

F60.0 Параноїдний (параноїдальний) розлад особистості

F60.1 Шизоїдний розлад особистості

F60.2 Дисоціальний розлад особистості

F60.3 Емоційно нестійкий розлад особистості

F60.30 Ем. нестійкий розлад особистості, імпульсивний підтип

F60.31 Ем.нестійкий розлад особистості, суміжний підтип

F60.4 Істеричний розлад особистості

F60.5 Ананкастний розлад особистості

F60.6 Тривожний розлад особистості

F60.7 Залежний розлад особистості /залежний особистісний розлад

F60.8 Інші специфічні розлади особистості. Нарцистична особистість.

2. Загальні відомості з клінічної групи «Розлади зрілої особистості та поведінки у дорослих» – F6 – (за старою класифікацією – психопатії)

Особистість – сукупність психологічних якостей (характерологічних особливостей), які обумовлюють відносно константний паттерн поведінки, завдяки чому ми зазвичай можемо передбачити яким чином поступить та чи інша людина в певній ситуації. Здорова особистість має певну гнучкість (обирає різні найбільш ефективні шляхи для досягнення результату у відповідності до ситуації, виходячи із власного досвіду).

Психічна індивідуальність людини Сукупність психофізіологічних, психологічних і соціально-психологічних властивостей людини 1.ТЕМПЕРАМЕНТ (біологічна складова психічної індивідуальності) 2.ХАРАКТЕР (психологічна складова психічної індивідуальності) 3.ОСОБИСТІСТЬ (соціальна складова психічної індивідуальності)

Розлади особистості (психопатії) – характеризуються дуже жорстким стилем мислення та паттерном поведінки, а одже втратою гнучкості. Інакше кажучи, розлади особистості характеризується наявністю дезадаптивних та ригідних особистісних патернів, які дуже важко корегуються.

У якості синонімів до категоріального поняття «розлади зрілої особистості та поведінки у дорослих» (згідно до сучасної класифікації МКХ-10) ще вживають такі поняття як:

• Аномальний варіант особистості

• Аномалія характеру

• Патологічні аномалії

• Патологічний характер

• Психопатична конституція

Відповідно до DSM-ІУ «розлади особистості» належать до вісі ІІ, що означає довготривалі порушення, які зазвичай починаються у ранньому дитинстві та продовжуються все життя (нагадаємо, що вісь І – це гострі захворювання).

Згідно вітчизняній класифікації, у відповідності до принципу клінічної психології «Нозос – Патос» (за Менделевичем) також можна виокремити розлади двох спектрів:

• Порушення у спектрі «Здоров'я – Хвороба» (що стосується полюсу «Нозос») мають гострий характер, можуть починатися та закінчуватися на певних відрізках життєвого циклу (наприклад, порушення настрою, соматоформні порушення та ін.);

Порушення у спектрі «Норма – Патологія» (що стосується полюсу «Патос»), звичайно проявляються у підлітковому віці (іноді навіть у дитинстві) та зберігаються протягом дорослого життя (тобто являють собою розлади особистості або психопатії). Якщо згадати ще один принцип клінічної психології «реакція-стан-розвиток», то психопатії це саме розвиток патологічного характеру. Інакше кажучи, ці розлади НЕ відзначені якимось загостреннями або періодами явного поліпшення стану. При цьому на певному етапі життя до розладу особистості (психопатії, порушення ІІ спектру) може додатися якесь гостре порушення з І спектру (такі розлади називають коморбідними).

МКБ-10 ідентифікує 9 типів розладів особистості (у DSM-ІУ виокремлено 10 типів, крім тих що зазначені у МКХ, розглядають ще шизотипічні порушення). Вперше, перехід від описових характеристик до виокремлення чітких диференційованих критеріїв розладів особистості був здійснений у DSM-III.

У той же час клініцисти звернули увагу на той факт, що діагностика розладів особистості ускладнюється тією обставиною, що по-перше, багато розладів особистості мають загальні (спільні) ознаки; по-друге, приводом для звернення за психологічною/медичною допомогою часто служать специфічні проблеми. Отже жодна з існуючих класифікацій розладів особистості НЕ може бути визнана остаточною, тому що:

1. При визначенні типів порушення особистості досі не розроблені необхідні та достатні критерії;

2. Способи встановлення наявності діагностичних критеріїв мають недостатню надійність;

3. Важко об'єднати біологічні, психологічні та соціальні фактори, яки визначають особливості порушення.

Крім того, необхідно зазначити, що вивчаючи описову характеристику різних типів особистісних розладів, ми обов'язково зустрінемо окремі риси, які характерні як власній особистості, так і нашим знайомим, але достатньо рідко вони бувають настільки ригідними, деструктивними та довгостроковими, що їх можна віднести до розладів особистості. Інакше кажучи, крім рис особистості, що мають достатньо сталий характер, нормальна особистість здатна до гнучкості (яку демонструє у вигляді достатньо різноманітних поведінкових реакцій відповідно до ситуації). Саме гнучкістю часто НЕ володіють люди, які страждають розладами особистості. Виходячи зі сказаного, найбільш значимим фактором для діагностики розладу особистості є існування проблем протягом довгого часу в житті людини.

3. Признаки психопатії за Кречмером, Сухаревою, за Ганушкіним-Кербіковим. Класифікація психопатій за О.В.Кербіковим. Поняття «темперамент», «характер», «акцентуація характеру», «психопатія».

Розглядаючи поняття «психопатія» необхідно згадати поняття «темперамент», «характер» та «акцентуація характеру».

Темперамент – (пропорція, домірність, співвідношення). Сукупність індивідуальних особливостей емоційно-вольових процесів, що обумовлюють відмінності у швидкості, силі та перебігу реагування. Темперамент - це тип вищої нервової діяльності, що обумовлений сукупністю певних якостей нервової системи (сили, рухливості, врівноваженісті) та є біологічною основою психологічних якостей особистості.

Характер – індивідуальне сполучення найбільш стійких особливостей особистості, які проявляються у поведінці та відношенні: 1) до себе; 2) до інших; 3) до справи (праці).

Патологічний розвиток – тип динаміки, що складається з ряду неспецифічних психопатичних реакцій з формуванням таких характерологічних стійких змін особистості, яких не спостерігалося раніше.

Транзиторні розлади особистості (за В.В. Нечипоренко, 1989) – розлади особистості, при яких відсутня її сформована патологічна структура, а дисгармонія характеру носить парціальний, обернений характер.

Порівняльна характеристика рис характеру (за В.Д. Менделевичем, 1999)

Гармонійний характер	Дисгармонійний характер
Адаптивність, гнучкість	Дезадаптивність, ригідність
Адекватність самооцінки (реалізм в оцінці оточуючих)	Неадекватна самооцінка (використання каузальної атрибуції)
Зрілість, автономність (самостійність)	Інфантилізм, залежність (несамостійність)
Природність (простота)	Неприродність
Проблемна центрація (фіксація)	Центрація (фіксація) на несуттєвому
Самоповага	Крайні варіанти ставлення до себе (від самознищення до гіпероцінювання)
Оптимальне поєднання егоїстичних і альтруїстичних цілей	Егоцентризм