- •Кафедра практичної психології
- •Навчально-методичний посібник
- •Передмова
- •1. Перелік діагностичних рубрик групи f2 «Шизофренія, шизотипичні та маяченні порушення» за мкх-101:
- •2. Загальні відомості про Шизофренію
- •Соціальна адаптація
- •Відомі люди, яким був поставлений діагноз ш.:
- •3. Структура дефекту
- •4. Критерії діагностики Об'єктивних методів діагностики шизофренії немає. Діагноз ставиться на підставі бесід з пацієнтом та аналізу його поведінки.
- •Три групи симптомів шизофренії
- •5. Теорії виникнення шизофренії. Походження й механізми розвитку патологічного процесу при шизофренії дотепер залишаються невизначеними.
- •Крім того, при шизофренії порушується зв'язок як між півкулями, так і між різними частинами півкулі. Принаймні у дітей-шизофреніків гине велика кількість нейронів у різних відділах мозку.
- •6. Прогноз шизофренії
- •7. Профілактика Шизофренії
- •8. Форми та типи Шизофренії за різними класифікаціями та підходами. Клінічні форми шизофренії (за мкх-10)
- •Безперервний плин ш. Характеризується тим, що позитивні симптоми наростають у певній послідовності:
- •Розлади настрою (Афективні порушення) – f30 – f39
- •1. Перелік діагностичних рубрик за групою «Розлади настрою» або «Афективні порушення» (f3) за мкх-10:
- •2. Загальна характеристика афективних розладів.
- •3. Етіологічні гіпотези виникнення афективних розладів.
- •5. Основні поняття.
- •6. Клінічна характеристика «Афективних розладів»
- •Маніакальний епізод (манія, маніакальний синдром) /f30/
- •Депресивний епізод /f32/ - загальна характеристика
- •Хронічні розлади настрою (хронічні афективні розлади) /f34/
- •Розлади настрою (Афективні розлади)
- •2. Який з розладів, що вказані нижче є афективним:
- •3. Афективні розлади можна охарактеризувати з позицій трьох
- •4. Хто з дослідників запропонував розділення маніакально-депресивного
- •7. Захворюваність на монополярну депресію складає:
- •8. Співвідношення чоловіків та жінок, що страждають на монополярну депресію:
- •13. При біполярному афективному розладі близнюкова конкордатність:
- •14. Батьки, що хворі на афективний психоз, віддали свою дитину у здорову приймальну сім'ю. Як це буде впливати на ризик захворювання дитини:
- •59. Який пункт розцінюється як прояв маскованої депресії у дітей:
- •У дорослих
- •Зміст лекції «Розлади особистості»
- •Перелік діагностичних рубрик групи f6 – Розлади зрілої особистості та поведінки у дорослих за мкх-10
- •Співвідношення типів виховання
- •Основні форми девіантної поведінки
- •Основні типи патохарактерологічних реакцій.
- •Основні клінічні форми патохарактерологічних реакцій
- •4. Характеристика клінічних груп
- •«Ключові терміни та словник до теми»
- •Розлади особистості та поведінки у дорослих (f6) - Вар. 4
- •Розлади: Невротичні, що пов'язані із стресом та соматоформні
- •Зміст лекційного матеріалу
- •1. Загальний перелік розладів клінічної діагностичної рубрики
- •F40.0 Агорафобія
- •F45.8 Інші соматоформні розлади
- •Загальні принципи класифікації розділу f4
- •F40 Тривожно-фобічний розлад
- •F40.2 Специфічні (ізольовані) фобії
- •F41 Інші тривожні порушення
- •F42 Обсесивно-компульсивний розлад
- •F43 Реакція на тяжкий стрес та порушення адаптації
- •F43.2 Розлади адаптації
- •F44 Дисоціативні (конверсійні) розлади (за старою класифікацією: істерія, істеричний невроз).
- •Порушення інтеграції функцій та дисоціативні розлади
- •Включаються: конверсійна істерія; конверсійна реакція; Виключається: симуляція (свідома) (z76.5).
- •F44.5 Дисоціативні судоми
- •F44.80 синдром Ганзера
- •F44.81 Розлад множинної особистості – Дисоціативний розлад ідентифікації особистості
- •F45 Соматоформні розлади
- •F48.0 Неврастенія
- •54. Що підтверджує припущення про генетичну основу панічного розладу у пацієнта:
- •74. Наполегливі думки та обрáзи, яких важко позбутися, незважаючи на всі спроби це зробити, називаються:
- •75. Як називається потреба або тенденція робити дії, що виражаються у повторюванні ритуальних поведінкових актів:
- •78. Обсесії та компульсії у структурі неврозу нав'язливих станів:
- •79. Компульсивна поведінка при неврозах на відміну від психозів:
- •80. Що відрізняє нав'язливі страхи від фобій:
- •147. Класична картина істеричного судорожного припадку, що описана ж.Шарко, містить у собі фази:
- •148. Що із зазначеного властиве істеричним судорожним припадкам на відміну від епілептичних:
- •173. Яке із тверджень вірно описує відмінності між соматоформними порушеннями та психосоматичними захворюваннями (у вузькому сенсі):
- •174. Яке із захворювань не входить у «святу семірку» психосоматичних захворювань:
- •218. При іпохондричному розладі, на відміну від конверсійного:
- •219. Мінлива іпохондричність звичайно розглядається як прояв:
- •222. Висока коморбідність хронічного соматоформного болючого розладу з депресією дозволяє думати про нього як про болючий варіант ларвірованої депресії, але не можна виключити й того, що:
- •Психосоматика
- •1.Визначення поняття «психосоматика».
- •2.Невротичні, що пов’язані зі стресом та соматоформні розлади – f4
- •5.Загальні принципи сучасної класифікації розділу f4
- •Глосарій
- •Список використаних джерел
- •Технічний редактор – Блах е.І. Головний редактор – Бєляєва о.Ю.
- •73000, Україна, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 4. Тел.: (0552) 32-67-95. Розлади особистості та поведінки у дорослих (f6)
- •Психологічні особливості хворих з різними соматичними захворюваннями
5. Теорії виникнення шизофренії. Походження й механізми розвитку патологічного процесу при шизофренії дотепер залишаються невизначеними.
Для пояснення виникнення Ш. пропонується ряд теорій: біологічних, психологічних та соціокультуральних. При цьому висловлюється думка, що біологічні фактори «включаються» найчастіше лише під впливом несприятливих психологічних та соціокультуральних факторів. Наприклад, за теорією спадного дрейфу Ш. зустрічається у всіх соціоекономічних групах, однак люди з низьким рівнем доходу найбільш уразливі до неї, тобто бідність виступає травматичним фактором (однак може бути й так, що внаслідок хвороби й неможливості ефективного функціонування люди опускаються на більш низький соціоекономічний рівень).
БІОЛОГІЧНИЙ ПідХІД розглядає ГЕНЕТИЧНІ, БІОХІМІЧНІ, СТРУКТУРНІ та ВІРУСНІ ПРИЧИНИ.
Багато досліджень дозволяють зробити висновок про генетичне (спадкоємне) походження захворювання (підтверджується дослідженнями генетичних зв'язків та молекулярної біології родичів хворих на Ш., близнюкових пар із Ш., усиновлених дітей із Ш. – тобто дітей, що виховувалися у прийомних сім’ях, але біологічні батьки були хворими на Ш.). Оцінки величини генетично обумовленої Ш. варіюються від 6% (за лінією мати-батько) до 48% – 65% у однояйцевих близнюків (для порівняння у різнояйцевих близнюків – 17%).
У теперішній час вчені прикладають великі зусилля, що спрямовані на виявлення конкретних генів, наявність яких може різко підвищувати ризик розвитку шизофренії. Дослідження останніх років підтверджують, що Ш. викликається дефектами не в одному гені, а сукупністю генетичних дефектів.
Біохімічні аномалії. У патогенезі захворювання на Ш. важливу роль відіграє:
- аутоінтоксикація (інтоксикація у наслідок порушення білкового обміну). Непрямим доказом цієї гіпотези можуть виступати дані досліджень, що були спрямовані на вивчення причин несподіваного сказу…. у корів (що спостерігали англійські фермери у 2000 роках). Дослідниками було встановлено, що причиною сказу в корів було систематичне додавання у корм тваринних білків. Таким чином, був порушений природний процес травлення, адже корова – це тварина, яка харчується травами.
- аутоіммунізація – сенсибілізація до ендогенних амінів (власних продуктів мозкової тканини – біогенних амінів, які можуть виступати як галюциногени);
- порушення механізму зв'язку між нейронами, внаслідок порушення активності біогенних амінів (гормонів мозку або нейромедіаторів, зокрема дофаміну, норадреналіну, серотоніну та ін.) у префронтальних зонах мозку:
Дофамінова (допамінова) гіпотеза: причину Ш. пояснює підвищенням активності дофаміну або гіперчутливості дофамінових рецепторів. Внаслідок чого знижується поріг сприймання будь-якої інформації та виникають негативні симптоми (зокрема труднощі із концентрацією уваги, сприйняттям та мисленням). Непрямим підтвердженням правильності біохімічної (дофамінової гіпотези) гіпотези виступає ефективність антипсихотичних препаратів (фенотіазінів) при лікуванні Ш. Дія яких проявляється в тому, що вони знижують активність дофаміну.
Норадреналінова гіпотеза: підвищення норадреналіну підвищує чутливість до сенсорних впливів (тобто знижується поріг сприйняття).
Серотонінова гіпотеза – може спостерігатися підвищення або зниження активності, що викликає рухові розлади;
ГАМК (гамма-аміно-масляна кислота) – зниження активності ГАМК викликає підвищення дофамінової активності.
Аномальна структура мозку. Ядерне магнітне-резонансне сканування (томографія) виявило аномальність у структурі мозку, яка «поєднує» багатьох людей хворих на Ш., це – розширення шлуночків мозку, які заповнені цереброспінальною рідиною. Особливо це є характерним для шизофренії ІІ типу.
