- •Кафедра практичної психології
- •Навчально-методичний посібник
- •Передмова
- •1. Перелік діагностичних рубрик групи f2 «Шизофренія, шизотипичні та маяченні порушення» за мкх-101:
- •2. Загальні відомості про Шизофренію
- •Соціальна адаптація
- •Відомі люди, яким був поставлений діагноз ш.:
- •3. Структура дефекту
- •4. Критерії діагностики Об'єктивних методів діагностики шизофренії немає. Діагноз ставиться на підставі бесід з пацієнтом та аналізу його поведінки.
- •Три групи симптомів шизофренії
- •5. Теорії виникнення шизофренії. Походження й механізми розвитку патологічного процесу при шизофренії дотепер залишаються невизначеними.
- •Крім того, при шизофренії порушується зв'язок як між півкулями, так і між різними частинами півкулі. Принаймні у дітей-шизофреніків гине велика кількість нейронів у різних відділах мозку.
- •6. Прогноз шизофренії
- •7. Профілактика Шизофренії
- •8. Форми та типи Шизофренії за різними класифікаціями та підходами. Клінічні форми шизофренії (за мкх-10)
- •Безперервний плин ш. Характеризується тим, що позитивні симптоми наростають у певній послідовності:
- •Розлади настрою (Афективні порушення) – f30 – f39
- •1. Перелік діагностичних рубрик за групою «Розлади настрою» або «Афективні порушення» (f3) за мкх-10:
- •2. Загальна характеристика афективних розладів.
- •3. Етіологічні гіпотези виникнення афективних розладів.
- •5. Основні поняття.
- •6. Клінічна характеристика «Афективних розладів»
- •Маніакальний епізод (манія, маніакальний синдром) /f30/
- •Депресивний епізод /f32/ - загальна характеристика
- •Хронічні розлади настрою (хронічні афективні розлади) /f34/
- •Розлади настрою (Афективні розлади)
- •2. Який з розладів, що вказані нижче є афективним:
- •3. Афективні розлади можна охарактеризувати з позицій трьох
- •4. Хто з дослідників запропонував розділення маніакально-депресивного
- •7. Захворюваність на монополярну депресію складає:
- •8. Співвідношення чоловіків та жінок, що страждають на монополярну депресію:
- •13. При біполярному афективному розладі близнюкова конкордатність:
- •14. Батьки, що хворі на афективний психоз, віддали свою дитину у здорову приймальну сім'ю. Як це буде впливати на ризик захворювання дитини:
- •59. Який пункт розцінюється як прояв маскованої депресії у дітей:
- •У дорослих
- •Зміст лекції «Розлади особистості»
- •Перелік діагностичних рубрик групи f6 – Розлади зрілої особистості та поведінки у дорослих за мкх-10
- •Співвідношення типів виховання
- •Основні форми девіантної поведінки
- •Основні типи патохарактерологічних реакцій.
- •Основні клінічні форми патохарактерологічних реакцій
- •4. Характеристика клінічних груп
- •«Ключові терміни та словник до теми»
- •Розлади особистості та поведінки у дорослих (f6) - Вар. 4
- •Розлади: Невротичні, що пов'язані із стресом та соматоформні
- •Зміст лекційного матеріалу
- •1. Загальний перелік розладів клінічної діагностичної рубрики
- •F40.0 Агорафобія
- •F45.8 Інші соматоформні розлади
- •Загальні принципи класифікації розділу f4
- •F40 Тривожно-фобічний розлад
- •F40.2 Специфічні (ізольовані) фобії
- •F41 Інші тривожні порушення
- •F42 Обсесивно-компульсивний розлад
- •F43 Реакція на тяжкий стрес та порушення адаптації
- •F43.2 Розлади адаптації
- •F44 Дисоціативні (конверсійні) розлади (за старою класифікацією: істерія, істеричний невроз).
- •Порушення інтеграції функцій та дисоціативні розлади
- •Включаються: конверсійна істерія; конверсійна реакція; Виключається: симуляція (свідома) (z76.5).
- •F44.5 Дисоціативні судоми
- •F44.80 синдром Ганзера
- •F44.81 Розлад множинної особистості – Дисоціативний розлад ідентифікації особистості
- •F45 Соматоформні розлади
- •F48.0 Неврастенія
- •54. Що підтверджує припущення про генетичну основу панічного розладу у пацієнта:
- •74. Наполегливі думки та обрáзи, яких важко позбутися, незважаючи на всі спроби це зробити, називаються:
- •75. Як називається потреба або тенденція робити дії, що виражаються у повторюванні ритуальних поведінкових актів:
- •78. Обсесії та компульсії у структурі неврозу нав'язливих станів:
- •79. Компульсивна поведінка при неврозах на відміну від психозів:
- •80. Що відрізняє нав'язливі страхи від фобій:
- •147. Класична картина істеричного судорожного припадку, що описана ж.Шарко, містить у собі фази:
- •148. Що із зазначеного властиве істеричним судорожним припадкам на відміну від епілептичних:
- •173. Яке із тверджень вірно описує відмінності між соматоформними порушеннями та психосоматичними захворюваннями (у вузькому сенсі):
- •174. Яке із захворювань не входить у «святу семірку» психосоматичних захворювань:
- •218. При іпохондричному розладі, на відміну від конверсійного:
- •219. Мінлива іпохондричність звичайно розглядається як прояв:
- •222. Висока коморбідність хронічного соматоформного болючого розладу з депресією дозволяє думати про нього як про болючий варіант ларвірованої депресії, але не можна виключити й того, що:
- •Психосоматика
- •1.Визначення поняття «психосоматика».
- •2.Невротичні, що пов’язані зі стресом та соматоформні розлади – f4
- •5.Загальні принципи сучасної класифікації розділу f4
- •Глосарій
- •Список використаних джерел
- •Технічний редактор – Блах е.І. Головний редактор – Бєляєва о.Ю.
- •73000, Україна, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 4. Тел.: (0552) 32-67-95. Розлади особистості та поведінки у дорослих (f6)
- •Психологічні особливості хворих з різними соматичними захворюваннями
Порушення інтеграції функцій та дисоціативні розлади
Порушення інтеграції функцій: |
Розлади |
свідомості |
Транси та стани оволодіння Дисоціативні судоми синдром Ганзера Синдром деперсоналізації-дереалізації Інші спеціфічні невротичні розлади |
власної ідентичності |
Дисоціативний розлад ідентифікації особистості |
пам'яті на минулі події |
Дисоціативна амнезія Дисоціативна фуга (психологічна втеча) |
моторики |
Дисоціативний ступор Дисоціативні розлади моторики (рухові) Дисоціативні судоми |
відчуттів та чутливості |
Дисоціативні розлади відчуттів Дисоціативна анестезія та втрата чутливості Соматоформні розлади |
Дисоціативний (конверсійний) розлад – обумовлений патологічним механізмом психологічного захисту – дисоціацією, внаслідок якої порушується інтеграція (синтез) психічних функцій: свідомості, власної ідентичності, пам'яті на минулі події, моторики, відчуттів та чутливості.
Дисоціативні (конверсійні) розлади - це транзиторні порушення повної або часткової втрати до нормальної інтеграції психічних функцій; невротичний стан, що обумовлений психогенними чинниками.
Включаються: конверсійна істерія; конверсійна реакція; Виключається: симуляція (свідома) (z76.5).
Етіологія. Виникає у осіб з істеричним типом характеру (в основному у жінок, які намагаються бути у центрі уваги, з підвищеною чутливістю та емоційною нестійкістю).
Клініка. Ці розлади раніше звичайно класифікувалися, як різні форми «конверсійної істерії».
Але цей термін вживати небажано із-за його багатозначності (за МКХ-10). Термін «конверсія» – це неприємний афект, що породжується внутрішніми проблемами та конфліктами, які індивідуум не може вирішити. За Фрейдом, «конверсія» – це енергія внутрішнього конфлікту, що трансформується у симптоми (на тілесному рівні).
Початок та припинення дисоціативних станів часто є раптовим. Спостерігаються розлади пам'яті (дисоціативна амнезія), рухів, чутливості, афонія. Розлади чутливості (оніміння) не відповідають зонам іннервації і частіше проявляються по типу “панчох”. Афективні порушення характеризуються лабільністю, швидкою зміною настрою, схильністю до бурних афективних реакцій із сльозами. Якщо обставини складаються не так, як хоче індивідуум, то реакції підсилюються. В інтелектуальній сфері переважає «емоційна логіка», поведінка – театральна. Часто спостерігаються психогенні амнезії, коли під впливом ситуації із пам'яті витискається все, що пов'язане із травматичними подіями. Усі типи дисоціативних розладів мають тенденцію до ремісії через декілька тижнів або місяців, особливо, якщо їх виникнення було пов'язано з травматичною життєвою подією. Іноді можуть розвиватися хронічні розлади (паралічі, парези й анестезії). Особливо якщо початок порушення пов'язаний із нерозв'язними проблемами або втраченими міжперсональними стосунками. Дисоціативні стани, які спостерігалися протягом 1-2 років перед звертанням до психіатра, часто резистентні до терапії. Пацієнти з дисоціативними розладами звичайно заперечують проблеми та труднощі, які є очевидними для інших.
Деперсоналізація та дереалізація до даної групи не включаються, оскільки при них порушуються лише обмежені аспекти особистісної ідентичності, та не спостерігається зниження відчуття, пам'яті, порушення рухової сфери.
Діагностичні критерії.
А. Відсутність хвороби (фізичного або неврологічного порушення) з яким можливо було б зв’язати виявлені симптоми (але можуть спостерігатися інші фізичні розлади, що дають розвиток іншим симптомам).
Б. Є переконливий зв'язок у часі між появою симптоматики порушення із стресовими подіями, проблемами або потребами (навіть якщо це заперечується хворим).
F44.0 Дисоціативна амнезія
Основна ознака – втрата пам'яті, на недавні важливі події. Вона не обумовлена органічним психічним захворюванням і занадто виражена, щоб бути поясненою звичайною втомою або безпам'ятністю. Амнезія стосується травматичних подій (нещасливі випадки, несподівана втрата близьких тощо). Здатність до засвоєння нової інформації зберігається. Генералізованість та повнота амнезії часто варіюють, але постійною загальною ознакою є неможливість згадати у стані свідомості. Частіше цей розлад спостерігається у період воїн та техногенних катастроф.
Етіологія. Частіше виникає у підлітків та осіб молодого віку. Частіше у жінок, ніж у чоловіків. У різній ступені виразності має місце у 5-20% учасників бойових дій.
Клініка. Епізод амнезії починається гостро та завершується раптово. Людина усвідомлює втрату пам’яті. Частіше зустрічається локалізована амнезія, що характеризується втратою пам’яті на період 1- 7 днів (у 80% випадків). Симптоми: людина виглядає дезорієнтованою, нікого не впізнає (навіть того, кого знає дуже добре). Афективні стани, що супроводжують амнезію, дуже різноманітні, але важка депресія є рідкою. Можуть бути очевидними розгубленість та інші прояви порушеної поведінки, спрямованої на пошук уваги. Первинна вигода захищає від усвідомлення внутрішнього конфлікту (наприклад, втрата пам’яті про утрату близької людини); вторинна – сприяє привертанню уваги до себе та уникненню діяльності, яка викликає напруження (навіть несвідомо; наприклад, солдата у стані амнезії відправляють із зони військових дій). Але іноді спостерігається позиція спокійної примиреності – людина на достатньо хорошому рівні виконує повсякденні справи.
Крайні прояви більш характерні чоловікам – після стресу військових подій. У літньому віці неорганічні дисоціативні стани зустрічаються рідко. Може спостерігатися безцільне бродяжництво, що звичайно супроводжується гігієнічною занедбаністю, але воно рідко продовжується більш одного-двох днів.
Діагностичні критерії.
А. Загальні критерії для дисоціативних розладів (F44).
Б. Амнезія, парціальна або повна, на недавні травматичні події;
В. Відсутність органічних розладів мозку, інтоксикації або надмірної втоми.
Диференціальний діагноз:
При органічних психічних розладах спостерігаються й інші ознаки порушення нервової системи, які сполучаються з ознаками потьмарення, свідомості, дезорієнтування та коливання свідомості. Втрата пам'яті на зовсім недавні події більш характерна для органічних станів, безвідносно будь-яких травматичних подій або проблем. Алкогольні або наркоманійні стани, що пов’язані з втратою пам’яті за часом тісно пов'язані із зловживанням психоактивними речовинами, а втрачена пам'ять не може бути відновлена. Втрата короткострокової пам'яті при амнестичному стані (синдромі Корсакова), коли безпосереднє відтворення залишається нормальним, але втрачається через 2-3 хвилини, не виявляється при дисоціативній амнезії.
Амнезія після струсу або серйозної травми мозку звичайно є ретроградною, хоча у важких випадках може бути й антероградною (забуваються події які були під час або після травми); дисоціативна амнезія звичайно ретроградна. Відновлення пам’яті може модифікуватися гіпнозом тільки у випадку дисоціативної амнезії.
Амнезія після припадків у хворих на епілепсію і при інших станах ступору або мутизму (у хворих на шизофренію або депресію) диференціюється за іншими характеристиками основного захворювання.
Найбільшу складність представляє диференціювання від свідомої симуляції. Для цього може знадобитися ретельна оцінка особистості. Свідома симуляція амнезії частіше за все пов'язана із очевидними грошовими проблемами, небезпекою загибелі (під час військових подій) або можливим тюремним або смертним вироком.
Терапія: спрямована на усвідомлення тих переживань, які є витисненими, бо вони стануть неусвідомленим джерелом амнестичних епізодів. У подальшому необхідно виявити зв'язок матеріалу, який амнезується, із актуальними емоційними конфліктами.
F44.1 Дисоціативна фуга (психологічна втеча)
Раптовий але організований, цілеспрямований від'їзд, подорож, втеча на інше місце, при цьому людина виступає як «нова» особистість. В подальшому часткова або повна амнезія або на ці поїздки.
Етіологія. Психогенні фуги в основному виникають внаслідок кризису, який супроводжується інтенсивним внутрішнім конфліктом особистості. Частіше виникає у осіб з нестійким або істеричним типом особистості, а також у тих хто зловживає на алкоголь.
Клініка. Дисоціативна фуга має всі ознаки дисоціативної амнезії у сполученні з зовні цілеспрямованими подорожами, під час яких хворий підтримує догляд за собою. Людина не усвідомлює втрату пам’яті. У деяких випадках приймається нова ідентичність особистості на декілька днів, але іноді і на більш тривалий період (при цьому людина тобто не виглядає дезорієнтованою). Організована подорож може бути спрямована у місця, з якими пов’язані емоційно значущі переживання. Хоча період фуги амнезується, поведінка пацієнта у цей час для незалежних спостерігачів може представлятися абсолютно нормальною. Перебіг фуги може складати від декількох часів до декількох тижнів, рідше місяців. Завершення епізоду, як і початок відбувається раптово, часто на виході з нічного сну. Фуга супроводжується частковою або повною амнезією.
Діагностичні критерії.
А. Загальні критерії дисоціативних розладів (F44) та ознаки дисоціативної амнезії (F44.0). Тривалість: кілька годин або місяців.
Б. Цілеспрямована подорож поза межами звичайної повсякденності (диференціація між подорожжю і блуканням повинна проводитися із врахуванням місцевої специфіки) – раптовий але організований від'їзд із будинку або з місця роботи або відмова від соціальної активності. В подальшому часткова або повна амнезія або на ці події.
В. Підтримка догляду за собою (харчування, умивання, тощо), нескладна соціальна взаємодія з незнайомими людьми (наприклад, хворі купують квитки або бензин, питають як проїхати, замовляють їжу).
Диференціальний діагноз:
Диференціація з постиктальною фугою, яка спостерігається переважно після скроневої епілепсії. Для останньої в анамнезі: відсутність стресових подій або проблем, менш цілеспрямована та більш фраґментарна діяльність. Фуги на тлі органічних уражень зазвичай не обумовлені стресовим чинником та не є соціально адаптивними.
Складною є диференціація із свідомою симуляцією фуги.
Терапія: аналогічна як при дисоціативній амнезії. Але не потрібно звертати увагу на усвідомлення певних обставин епізоду фуги. Більш важливим є навчання ефективним навичкам оволодіння стресовими ситуаціями.
Агата Крісті – англ. письменниця детективного жанру ( 1891-1976). У 1925р. важко захворіла мати Агати Крісті до якої вона була дуже прив'язана. Наглядання за хворою потребувало від неї зосередження всіх її сил. На тлі постійної тривоги, стомлення, загального перенапруження духовних та фізичних сил, її чоловік, полковник Крісті, якого вона дуже кохала та якому безмежно довіряла, повідомив їй, що полюбив іншу жінку та хоче розлучитися... Ці події обумовили хворобливу реакцію самозахисту: Агата нікого не впізнавала, не пам'ятала свого минулого, забула імена всіх близьких родичів (чоловіка, дочки, сестри та інших), покинула свій будинок і кудись виїхала...
Її шукали всією Англією. Знайшли випадково, у санаторії, де вона проживала під чужим ім'ям. Нічого не пам'ятала про себе, але справно ходила на процедури й вела цілком адаптований спосіб життя. Тривалість цього стану «чорного забуття» була близько року (а по даним деяких біографів – майже два роки). Курс лікування у психіатра допоміг їй визнати себе Агатою Крісті. А далі вона рятувала себе сама – писала так багато й так швидко, як не писала до того ніколи.
F44.2 Дисоціативний ступор
Поведінка хворого відповідає критеріям ступору, але огляд і обстеження не виявляють його фізичної обумовленості. Як і при інших дисоціативних розладах додатково виявляється психогенна обумовленість у формі недавніх стресових подій або значних міжперсональних та соціальних проблем.
Ступор діагностується на підставі різкого зниження або відсутності довільних рухів і нормальних реакцій на зовнішні стимули (світло, шум, доторкання). Тривалий час хворий лежить або сидить власне кажучи нерухомо. Цілком (або майже цілком) відсутнє мовлення та спонтанні і цілеспрямовані рухи. Іноді може спостерігатися помірні порушення свідомості. Але нормальний м'язовий тонус, положення тіла, дихання, а іноді й відкривання очей – все це свідчить, що людина не спить і не є непритомною, а напроти знаходиться у стані свідомості.
Діагностичні критерії.
А. Загальні критерії дисоціативних розладів (F44). Відомості про недавні стресові події або поточні проблеми.
Б. Різке зменшення або відсутність довільних рухів і мовлення, а також нормального реагування на світло, шум і доторкання. При цьому не діагностується фізичний або психічний розлад, який може пояснити ступор;
В. Підтримка нормального м'язового тонусу, статичної пози і дихання (і часто обмежені координовані рухи очей).
Диференціальний діагноз:
Дисоціативний ступор варто диференціювати від кататонічного, депресивного або маніакального. Ступору при кататонічній шизофренії часто передують симптоми і поведінкові ознаки, які супроводжують шизофренію. Депресивний і маніакальний ступор розвиваються відносно повільно, тому вирішальне значення може мати інформація, що отримується від інших осіб. У зв'язку із широким поширенням терапії афективних захворювань на ранніх стадіях, депресивний та маніакальний ступор зустрічаються у багатьох країнах всі рідше.
F44.3 Транси та стани оволодіння
Розлади, при яких спостерігається тимчасова втрата почуття особистісної ідентичності та свідомого сприйняття оточуючого. У деяких випадках окремі вчинки управляються іншою особистістю, духом, божеством або якоюсь «силою». Увага й свідомість можуть обмежуватися або фокусуватися на одном-двох аспектах із безпосереднього оточення, часто спостерігається обмежений набір рухів, поз та висловлювань, які повторюються. У цю категорію повинні включатися тільки такі транси, які є мимовільними або небажаними й ускладнюють повсякденну діяльність за рахунок того, що виникають або зберігаються і поза межами релігійних або інших культурально прийнятних ситуацій.
Сюди не включаються транси, які розвиваються при шизофренії або гострих психозах із маренням та галюцинаціями, або під час дисоціативних розладів ідентифікації. Цю категорію не варто використовувати також у тих випадках, коли передбачається, що стан трансу тісно пов'язаний з будь-яким фізичним розладом (таким як скронева епілепсія або черепно-мозковою травмою) або інтоксикацією психоактивними речовинами.
Діагностичні критерії.
А. Загальні критерії дисоціативного розладу (F44).
Б. Будь-який з двох, вказаних нижче:
1. Транси. Спостерігаються тимчасові зміни свідомості, які представлені будь-якими двома з наступних трьох критеріїв: а) втрата звичайного почуття особистісної ідентичності; б) звуження усвідомлення безпосереднього оточення або незвичайно звужена та вибіркова концентрація на стимулах оточуючого середовища; в) обмеження рухів, поз і мовлення, та їх ритмічне повторення.
2. Стан оволодіння. Індивід переконаний, що у нього вселився дух, сила, божество або інша особистість.
В. Обидва критерії (1 і 2) повинні бути небажаними і болісними та виникати незалежно або бути продовженням подібних станів у релігійних або прийнятних для даної культури ситуаціях.
Г. Критерії виключення: Відсутність у цей час шизофренії або пов'язаних із нею розладів (F20 – F29) або афективних розладів настрою (F30 – F39) із галюцинаціями або маренням.
F44.4-F44.7 Дисоціативні розлади рухів та відчуттів
При цих розладах спостерігається втрата (ускладнення) довільності рухів або втрата відчуттів (частіше – шкірної чутливості). Тому індивід здається страждаючим на фізичне захворювання (при відсутності такого, яке могло б пояснити виникнення симптомів). Симптоми часто відображають уявлення хворого про фізичне захворювання. Розлади чутливості (оніміння) не відповідають зонам іннервації та частіше проявляються по типу «шкарпеток» або «рукавичок».
Крім того, оцінка психічного стану хворого та його соціальної ситуації дозволяє припустити, що зниження продуктивності у зв’язку з утратою функцій, допомагає індивіду уникнути неприємного конфлікту. Сам хворий часто заперечує наявність конфліктів (хоча іншим людям вони очевидні), а свої хворобливі симптоми приписує порушеннями у продуктивності.
У різних випадках ступінь розладу продуктивності може варіювати у залежності від кількості присутніх людей, а також емоційного стану індивіда. Іншими словами, крім основної та незмінної втрати чутливості і рухів (втрати довільного контролю), також спостерігається поведінка, що спрямована на залучення уваги.
У деяких хворих симптоматика розвивається у тісному зв'язку із психологічним стресом, але у інших цей зв'язок може не виявлятися.
Часто виявляються преморбідні аномалії особистості. Причому фізичне захворювання із симптоматикою як у хворого, може мати місце у близьких родичів або навіть у друзів. Легкі варіанти цих розладів часто спостерігаються у підлітковому віці, особливо у дівчаток, але хронічні варіанти зустрічаються уже молодому віці.
Розлади, у яких окрім втрати чутливості спостерігаються додаткові симптоми, такі як біль або інші хворобливі симптоми (у формуванні яких бере участь вегетативна нервова система), відносяться до рубрики «соматоформні порушення» (F45.-).
Діагностичні вказівки:
Для достовірного діагнозу:
а) необхідно мати впевненість у відсутні фізичних розладів;
6) необхідно зібрати достатню інформацію про психологічну та соціальну ситуацію, у якій знаходиться індивід (про його особистісні взаємозв'язки);
При наявності фізичних розладів нервової системи у осіб, які раніше були добре адаптовані та мають нормальні сімейні та соціальні взаємозв'язки, діагноз установлюється з великою обережністю.
Диференціальний діагноз:
З дисоціативними розладами рухів і відчуттів можна спутати початкові стадії прогресуючих неврологічних розладів (розсіяного склерозу та системної червоної волчанки). Особливо важку проблему представляють хворі, у яких реакція на початкові прояви розсіяного склерозу виявляється дистресом та поведінкою, що спрямована на привертання (необхідний довгий період спостереження).
Множинні і нечітко обумовлені соматичні скарги варто класифікувати у інших рубриках, у соматоформних розладах (F45.-) або неврастенії (F48.0).
Ізольовані дисоціативні симптоми можуть виникати і при інших психічних розладах, таких як шизофренія або важка депресія, але останні звичайно є очевидними, і при кодуванні повинні встановлюватися у якості основного діагнозу.
Від дисоціації часто дуже важко відрізнити свідому симуляцію втрати рухів і відчуттів. Рішення повинно ґрунтуватися на ретельному спостереженні і розумінні особистості хворого, обставин, пов'язаних із початком розладу і співвідношення наслідків видужання у порівнянні із стійкою інвалідизацією.
F44.4 Дисоціативні розлади моторики (рухові розлади)
Найчастішим варіантом дисоціативного порушення моторики є втрата здатності до рухів кінцівок або їх частин.
Включаються: психогенна афонія; психогенна дисфонія.
Параліч може бути повним або частковим (парез - коли рухи слабкі або уповільнені). Можуть виявлятися різні форми і ступені порушення координації (атаксія), особливо у ногах, що обумовлює вигадливу ходу або нездатність стояти без сторонньої допомоги (астазія-абазія). Може проявлятися схильність до тремору (однієї або більше кінцівок; всього тіла). Симптоми можуть бути подібними до будь-яких варіантів атаксії, апраксії, акінезії, афонії, дизартрії, дискінезії або паралічу.
Сполучення почуття задухи з афонією, що викликається психогенним спазмом діафрагми істеричного походження, вперше описав французький лікар П. Бріке (1859р.), в подальшому отримало назву синдром Бріке.
Діагностичні критерії.
А. Загальні критерії дисоціативних розладів (F44).
Б. Будь-які з двох:
1. Повна або часткова втрата здатності до довільних рухів, що у нормі знаходяться під вольовим контролем, включаючи мовлення;
2. Різні порушення координації або атаксії чи нездатність стояти без сторонньої допомоги.
На відміну від паралічів органічної природи для клінічної картини істеричного паралічу властиві три якості:
істеричний параліч |
параліч органічного походження |
М’язова сила (тонус) відповідає нормі |
М’язова сила (тонус) відсутній |
Патологічні рефлекси відсутні |
Патологічні рефлекси (+) – атрофія |
Сухожильні рефлекси (+) |
Сухожильні рефлекси (–) |
