218. При іпохондричному розладі, на відміну від конверсійного:

1. Не буває локальних анестезій

2. Пацієнти не шукають допомоги

3. «Стаж хвороби» у два-три рази більше

4. Практично не буває цефалгій

219. Мінлива іпохондричність звичайно розглядається як прояв:

1. Тривожного розладу

2. Деперсоналізації-дереалізації

3. Розлад адаптації

4. Соматизирований розлад

222. Висока коморбідність хронічного соматоформного болючого розладу з депресією дозволяє думати про нього як про болючий варіант ларвірованої депресії, але не можна виключити й того, що:

1. Це незалежні, паралельні розлади

2. Депресія може бути наслідком хронічного болю

3. Дані про коморбідність являють собою результат випадкових збігів

Психосоматика

1.Визначення поняття «психосоматика»: «психосоматика» (за Хайнрот) - «соматопсихічний механізм» (за Якобі). Вузький зміст поняття «психосоматика» («свята семірка» захворювань). Сучасний (ширший) зміст поняття. Три групи психосоматичних розладів.

2.Невротичні, що пов’язані зі стресом та соматоформні розлади – F4

(неврози). Поняття невроз (Куллен, З.Фрейд, І.П.Павлов, Е.Кречмер, Карвасарський, з позицій гуманістичної, екзистенціальної, біхевіоральної психології). Позитивні критерії діагностики неврозів за В.М.М”ясищевим. Угрупування неврозів за різними критеріями.

3.Відмінність неврозів (пограничних розладів) від психопатій.

4. Стара класифікація неврозів. З.Фрейд: актуальні та конверсійні неврози.

В.М.М”ясищев: типи внутрішніх конфліктів – форми неврозу. Істеричний - Обсесивний - Неврастенічний конфлікт. Сучасний поділ психічних розладів на: реакції – стани – розвиток (замість дихотомічного поділу на «неврози» та «психози»). Невротична реакція. Невротичний стан. Невротичний розвиток. Характеристики сучасного патоморфозу неврозів.

5.Загальні принципи сучасної класифікації розділу F4: прагматичність, клінічна феноменологія.

1.Визначення поняття «психосоматика».

Термін «психосоматика» ввів нем. психіатр Хайнрот (1818р.). Він вважав, що «внутрішній душевний конфлікт призводить до психосоматичних захворювань». Через 10 років (1828 р.) Якобі застосовує термін «соматопсихічний механізм», коли описував порушення психічного стану під впливом «соматичних захворювань». Але лише через сторіччя (1900р.), термін «психосоматика» став застосовуватися у науковій літературі коли ця область отримала статус самостійного наукового знання. Клінічні випадки стали розумітися не тільки як медична, але і як соціально-психологічна, а отже як загальна проблема медицини та психології.

До психосоматичних захворювань спочатку відносили лише такі соматичні захворювання на перебіг яких значну роль мали психогенні фактори. Їх позначали як «свята семірка» (вузький зміст поняття «психосоматика»):

1. Бронхіальна астма

2. Гіпертензія

3. Виразка 12-палої кишки

4. Цукровий діабет

5. Виразковий коліт

6. Ревматоїдний артрит

7. Нейродерміт

У теперішні часи цей термін розуміється значно ширше:

• Напрямок психології, що досліджує вплив психічних факторів на виникнення функціональних та органічних (соматичних) захворювань;

• Напрямок медицини, що досліджує вплив психічних факторів в етіології та патогенезі функціональних та органічних (соматичних) розладів.

Психосоматичні розлади - це соматичні захворювання (мають органічну патологію), що обумовлюються та загострюються під впливом психічних факторів.

На сучасному етапі виокремлюють три групи психосоматичних захворювань:

що мають органічну патологію

що мають функціональні порушення (неврози; конверсійні та соматоформні розлади - F44; F45)

що пов’язані з особливостями реагування (F40-F43; F9 – поведінкові та ем.розлади, що починаються у дитячому та підл.віці – енурез, енкопрез, логоневроз, тики