- •Кафедра практичної психології
- •Навчально-методичний посібник
- •Передмова
- •1. Перелік діагностичних рубрик групи f2 «Шизофренія, шизотипичні та маяченні порушення» за мкх-101:
- •2. Загальні відомості про Шизофренію
- •Соціальна адаптація
- •Відомі люди, яким був поставлений діагноз ш.:
- •3. Структура дефекту
- •4. Критерії діагностики Об'єктивних методів діагностики шизофренії немає. Діагноз ставиться на підставі бесід з пацієнтом та аналізу його поведінки.
- •Три групи симптомів шизофренії
- •5. Теорії виникнення шизофренії. Походження й механізми розвитку патологічного процесу при шизофренії дотепер залишаються невизначеними.
- •Крім того, при шизофренії порушується зв'язок як між півкулями, так і між різними частинами півкулі. Принаймні у дітей-шизофреніків гине велика кількість нейронів у різних відділах мозку.
- •6. Прогноз шизофренії
- •7. Профілактика Шизофренії
- •8. Форми та типи Шизофренії за різними класифікаціями та підходами. Клінічні форми шизофренії (за мкх-10)
- •Безперервний плин ш. Характеризується тим, що позитивні симптоми наростають у певній послідовності:
- •Розлади настрою (Афективні порушення) – f30 – f39
- •1. Перелік діагностичних рубрик за групою «Розлади настрою» або «Афективні порушення» (f3) за мкх-10:
- •2. Загальна характеристика афективних розладів.
- •3. Етіологічні гіпотези виникнення афективних розладів.
- •5. Основні поняття.
- •6. Клінічна характеристика «Афективних розладів»
- •Маніакальний епізод (манія, маніакальний синдром) /f30/
- •Депресивний епізод /f32/ - загальна характеристика
- •Хронічні розлади настрою (хронічні афективні розлади) /f34/
- •Розлади настрою (Афективні розлади)
- •2. Який з розладів, що вказані нижче є афективним:
- •3. Афективні розлади можна охарактеризувати з позицій трьох
- •4. Хто з дослідників запропонував розділення маніакально-депресивного
- •7. Захворюваність на монополярну депресію складає:
- •8. Співвідношення чоловіків та жінок, що страждають на монополярну депресію:
- •13. При біполярному афективному розладі близнюкова конкордатність:
- •14. Батьки, що хворі на афективний психоз, віддали свою дитину у здорову приймальну сім'ю. Як це буде впливати на ризик захворювання дитини:
- •59. Який пункт розцінюється як прояв маскованої депресії у дітей:
- •У дорослих
- •Зміст лекції «Розлади особистості»
- •Перелік діагностичних рубрик групи f6 – Розлади зрілої особистості та поведінки у дорослих за мкх-10
- •Співвідношення типів виховання
- •Основні форми девіантної поведінки
- •Основні типи патохарактерологічних реакцій.
- •Основні клінічні форми патохарактерологічних реакцій
- •4. Характеристика клінічних груп
- •«Ключові терміни та словник до теми»
- •Розлади особистості та поведінки у дорослих (f6) - Вар. 4
- •Розлади: Невротичні, що пов'язані із стресом та соматоформні
- •Зміст лекційного матеріалу
- •1. Загальний перелік розладів клінічної діагностичної рубрики
- •F40.0 Агорафобія
- •F45.8 Інші соматоформні розлади
- •Загальні принципи класифікації розділу f4
- •F40 Тривожно-фобічний розлад
- •F40.2 Специфічні (ізольовані) фобії
- •F41 Інші тривожні порушення
- •F42 Обсесивно-компульсивний розлад
- •F43 Реакція на тяжкий стрес та порушення адаптації
- •F43.2 Розлади адаптації
- •F44 Дисоціативні (конверсійні) розлади (за старою класифікацією: істерія, істеричний невроз).
- •Порушення інтеграції функцій та дисоціативні розлади
- •Включаються: конверсійна істерія; конверсійна реакція; Виключається: симуляція (свідома) (z76.5).
- •F44.5 Дисоціативні судоми
- •F44.80 синдром Ганзера
- •F44.81 Розлад множинної особистості – Дисоціативний розлад ідентифікації особистості
- •F45 Соматоформні розлади
- •F48.0 Неврастенія
- •54. Що підтверджує припущення про генетичну основу панічного розладу у пацієнта:
- •74. Наполегливі думки та обрáзи, яких важко позбутися, незважаючи на всі спроби це зробити, називаються:
- •75. Як називається потреба або тенденція робити дії, що виражаються у повторюванні ритуальних поведінкових актів:
- •78. Обсесії та компульсії у структурі неврозу нав'язливих станів:
- •79. Компульсивна поведінка при неврозах на відміну від психозів:
- •80. Що відрізняє нав'язливі страхи від фобій:
- •147. Класична картина істеричного судорожного припадку, що описана ж.Шарко, містить у собі фази:
- •148. Що із зазначеного властиве істеричним судорожним припадкам на відміну від епілептичних:
- •173. Яке із тверджень вірно описує відмінності між соматоформними порушеннями та психосоматичними захворюваннями (у вузькому сенсі):
- •174. Яке із захворювань не входить у «святу семірку» психосоматичних захворювань:
- •218. При іпохондричному розладі, на відміну від конверсійного:
- •219. Мінлива іпохондричність звичайно розглядається як прояв:
- •222. Висока коморбідність хронічного соматоформного болючого розладу з депресією дозволяє думати про нього як про болючий варіант ларвірованої депресії, але не можна виключити й того, що:
- •Психосоматика
- •1.Визначення поняття «психосоматика».
- •2.Невротичні, що пов’язані зі стресом та соматоформні розлади – f4
- •5.Загальні принципи сучасної класифікації розділу f4
- •Глосарій
- •Список використаних джерел
- •Технічний редактор – Блах е.І. Головний редактор – Бєляєва о.Ю.
- •73000, Україна, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 4. Тел.: (0552) 32-67-95. Розлади особистості та поведінки у дорослих (f6)
- •Психологічні особливості хворих з різними соматичними захворюваннями
F43 Реакція на тяжкий стрес та порушення адаптації
Якщо симптоми, що відповідають критеріям генералізованого тривожного розладу, виникають у тісному зв'язку із значимими життєвими змінами або стресовими подіями життя, тоді використовують категорію F43.- (зокрема, F43.2 - Розлади адаптації).
Стресом може бути надзвичайне травматичне переживання, включаючи погрозу безпеці або фізичній цілісності індивідуума чи коханій людини (наприклад, природна катастрофа, нещасливий випадок, участь у воєнних діях, бійка, злочинна поведінка, зґвалтування) або надзвичайно різка та загрозлива зміна у соціальному становищі людини (наприклад, втрата близьких, пожежа у будинку тощо).
Зв'язок стресу, діяльності нервової системи та імунітету вивчає психонейроімунологія.
Епідеміологія. Розповсюдження порушення залежить від частоти катастроф та травматичних випадків. Синдром розвивається приблизно у 50-80 % тих, хто переніс тяжкий стрес, та залежить від індивідуальної вразливості та адаптивних здібностей людини. У жінок виникає у 2 рази частіше, ніж у чоловіків (Ж>М). Характерною рисою є екзогенна природа цієї групи розладів, причинний зв’язок із зовнішнім стресором, без впливу якого психічні порушення не виявляються.
Клініка. Порушення, які розглядаються у даній рубриці, завжди виникають як прямий наслідок гострого важкого стресу або пролонгованої травми. Стресова подія або тривалі неприємні обставини є первинними і основними чинниками, і розлад не виникає без їхнього впливу. У цю категорію включаються реакції на важкий стрес і розлади адаптації в усіх вікових групах, включаючи дітей і підлітків. Кожний з окремих симптомів, із яких складаються гостра реакція на стрес і розлад адаптації, може зустрічатися і при інших розладах, але є деякі певні ознаки у тому як виявляються ці симптоми (що виправдує об'єднання цих станів у клінічну одиницю). Третій підрозділ – посттравматичний стресовий розлад – має відносно специфічні і характерні клінічні ознаки. Розлади у цій секції можуть таким чином, розглядатися як порушення адаптаційних реакцій на важкий пролонгований стрес, у тому сенсі, що вони перешкоджають дії механізмів успішної адаптації і тому ведуть до порушення соціального функціонування.
До критеріїв реактивних станів (за К. Ясперсом) входить тріада ознак:
1.Наявність психотравми
3.Відбиття психотравми в клінічній картині симптомів
Після припинення дії причини, що викликала стан – повне видужання.
Акти самоагресії (частіше всього самоотруєння виписаними ліками), які збігаються за часом із початком стресової реакції або адаптаційного розладу, повинні відзначатися за допомогою додаткового коду Х із розділу ХХ МКХ-10. Ці коди не дозволяють провести диференціацію між спробою суїциду і «парасуїцидом», тому що обидва поняття включені в загальну категорію самопошкодження.
F43.0 Гостра реакція на стрес
Включаються: кризовий стан; гостра кризова реакція; бойова втома; психічний шок.
Тяжке транзиторне (тимчасове) порушення яке розвивається у осіб, що не мають психічних розладів, у відповідь на надзвичай фізичний та психологічний стрес. Ризик розвитку розладу збільшується при фізичному виснаженні або наявності органічних чинників (наприклад, у літніх людей).
У виникненні гострої реакції на стрес має роль індивідуальна вразливість та адаптивні здібності; про це свідчить той факт, що цей розлад розвивається не у всіх людей, які зазнали сильного стресу.
Симптоми мають змішану та мінливу картину. Додатково до ініціального стану оглушення (звуження поля свідомості) спостерігаються симптоми з гр.1 та гр.2, але жодний із симптомів не переважає довгостроково.
Симптоми «групи 1» та «групи 2»:
Група 1: пункти Б, В та Г, що описано для генералізованого тривожного порушення (F41.1). Частіше це:
- вегетативні симптоми: 1) посилене або прискорене серцебиття; 2) пітливість; 3) тремор; 4) сухість у роті (але не від лік або дегідратації);
- симптоми, що пов’язані з диханням та зоною живота: 5) утруднення дихання; 6) почуття задухи; 7) біль або дискомфорт у грудній клітині; 8) нудота або абдомінальний дистрес (наприклад печія у шлунку);
- симптоми, що відносяться до психічного стану: 9) почуття запаморочення, нестійкості або непритомності; 10) почуття дереалізації або деперсоналізації; 11) страх втрати контролю або божевілля; 12) страх смерті;
- загальні симптоми: 13) припливи або озноб; 14) оніміння або відчуття поколювання;
- симптоми напруги: 15) м'язова напруга або болі у м’язах; 16) нездатність до релаксації через занепокоєння; 17) почуття нервозності або психічної напруги; 18) відчуття «клубку» у горлі або труднощі при ковтанні;
- інші неспецифічні симптоми: 19) посилене реагування на невеличкі «сюрпризи» або на переляк; 20) труднощі у зосередженні уваги або «порожнеча у голові» через тривогу або занепокоєння; 21) постійна дратівливість; 22) труднощі при засипанні через занепокоєння.
Група 2:
Уникання ситуацій, що нагадують стресову та соціальної взаємодії |
Звуження та зниження уваги |
Неконтрольоване і надмірне переживання лиха (розглядається відповідно до місцевих культурних стандартів). |
Нездатність адекватно реагувати на зовнішні стимули |
Неадекватна або безцільна гіперактивність – ажитація |
Прояви дезорієнтації, |
Депресія, відчай, тривога, відчуття безнадійності |
Гнів, лють, словесна агресія |
Діагностичні критерії.
А. Вплив важкого психічного або фізичного стресору (чіткий тимчасовий зв'язок між впливом надзвичайного стресора і початком симптоматики).
Б. Симптоми виникають негайно після дії стресору (може через кілька хвилин до 1 години).
В. Реакція на гострий стрес має три ступеня:
легка ступінь (F43.00) – симптоми з «групи 1».
помірна ступінь (F43.01) – симптоми з «групи 1» та будь-які два симптоми з «групи 2».
важка ступінь (F43.02) – симптоми з «групи 1» та будь-які 4 симптоми з групи 2. Може спостерігатися часткова/повна амнезія епізоду (F44.0), дисоціативний ступор (F44.2).
Г. Симптоми починають зменшуватися не раніше, ніж через 8 годин, якщо дія стресору вже пройшла. Якщо стресор продовжує діяти, симптоми повинні почати зменшуватися не пізніше, ніж через 48 годин (і зводяться до мінімуму за 3 дні).
Д. Критерії виключення: Реакція розвивається у відсутності будь-яких інших психічних або поведінкових розладів за МКХ-10 (за винятком генералізованого тривожного розладу F41.1 та розладів особистості F60.‑) і не менше ніж через три місяці після завершення епізоду будь-якого іншого психічного або поведінкового розладу.
Терапія: релаксаційні методи, поведінкова, сімейна (групова) психотерапія (на фоні фармакологічної допомоги).
F43.1 Посттравматичний стресовий розлад
Включається: травматичний невроз.
Виникає як відставлена або затяжна реакція на стресову подію або ситуацію (короткочасну або тривалу) надзвичайно загрозливого або катастрофічного характеру, які можуть викликати загальний дистрес майже у будь-якої людини (наприклад, природні або штучні катастрофи, військові дії, спостереження за насильницькою смертю інших, роль жертви катування, тероризму, зґвалтування або іншого злочину). Розвивається після травми, але після латентного періоду, який може тривати від декількох тижнів до 6 місяців. Такі чинники як особистісні риси (наприклад, компульсивні чи астенічні) або попереднє невротичне захворювання можуть знизити поріг для розвитку цього синдрому або ускладнити його перебіг, але вони не обов'язкові і недостатні для пояснення його виникнення.
Епідеміологія. Розповсюдженість цього розладу у населення складає від 1-3%; у учасників бойових дій – до 30% (за Каганом у 50-80%).
Клініка. Типові ознаки включають епізоди повторного переживання травми у виді нав'язливих спогадів (ремінісценцій), снів або кошмарів, що виникають на тлі хронічного почуття «заціпеніння», емоційної притупленості, відчуження від інших людей, відсутності реакції на оточення, ангедонії та відхилення від діяльності та ситуацій, які нагадують про травму. Зазвичай індивідуум боїться й уникає того, що нагадує йому про травму. Іноді бувають драматичні, гострі спалахи страху, паніки (жаху) або агресії, які провокуються стимулами, що викликають несподіваний спогад про травму.
Часто має місце стан підвищеної вегетативної збудженості з підвищеним рівнем бадьорості, посиленням реакції переляку та безсонням.
З симптомами й ознаками, що перераховані вище, звичайно сполучаються тривога і депресія, іноді у індивідуумів можуть виникати суїцидальні думки. Провокуючим чинником може бути надлишкове вживання алкоголю або наркотиків.
Перебіг розладу хвилеподібний, але у більшості випадків очікується одужання. Тільки невеликій відсоток випадків свідчить, що цей стан може стати хронічним та призвести до стійких змін у структурі особистості (F62.0). Віддалені хронічні наслідки виснажуючого стресу, тобто ті, що маніфестують через десятиліття після стресового впливу, класифікуються F62.0.
Діагностичні критерії.
А. Повинний бути зв'язок з важким стресором (який може мати як швидкий, так довгостроковий характер) але винятково загрозливого або катастрофічного характеру, що здатний викликати загальний дистрес майже у будь-якої людини (що розвивається протягом 6 місяців від травматичної події).
Б. Стійкі спогади або «пожвавлення» стресора у нав'язливих ремінісценціях (яскравих спогадах про подію), фантазіях та уявленнях, сновидіннях, що повторюються (як повторне переживання лиха) або під впливом подій, що нагадують або асоціюються із стресором.
В. Людина намагається уникати ситуації, що нагадують або асоціюються зі стресором (чого не спостерігалося до впливу важкої травматичної події).
Г. Може проявлятися один з двох наступних симптомів:
1. психогенна амнезія (F44.0) – часткова або повна у відношенні важливих аспектів періоду впливу стресора;
2. Стійкі симптоми підвищення психологічної чутливості або збудливості (чого не спостерігалося до впливу важкої травматичної події), представлено будь-якими двома з наступних:
а) утруднення засинання або безсоння;
б) дратівливість або вибухи гніву;
в) ускладнення концентрації уваги;
г) підвищення рівня бадьорості.
Часто спостерігається емоційна відчуженість, заціпеніння почуттів та уникнення стимулів, що могли б викликати спогади про травму, але це не є необхідними для діагностики. Вегетативні розлади, розлади настрою та порушення поведінки можуть включатися в діагноз, але також не є значимими.
Д. Критерії Б, В та Г виникають протягом 6 місяців від початку дії стресогенної ситуації або наприкінці періоду стресу.
