Три групи симптомів шизофренії

Позитивні (плюс-симптоми) – є патологічним надлишком до нормального мислення, почуттів, поведінки (що може проявлятися як утрирування, вигадливе доповнення або перекручування. Прикладом таких симптомів при Ш. виступають: марення, галюцинації, дезорганізоване мислення, загострене сприйняття та уваги, гебефренічна симптоматика, окремі кататочні явища).

До позитивних симптомів відносяться:

Маячня (марення) – помилкове переконання, умовивід, що не має під собою ніяких підстав, але яке зберігається у хворого всупереч різним логічним доказам.

При шизофренії зустрічаються різні види марення, але типовими саме для шизофренії є:

• Синдром Кандинського-Клерамбо (вперше був описаний Кандинським у 1880, а Клерамбо через 40 років) – це патогномічна ознака Ш. Являє собою сукупність симптомів: псевдогалюцинації, автоматизми та маячня переслідування.

• Пацієнт вважає, що хтось вкладає йому в голову думки, впливає на тіло, змушує робити вчинки. Загалом, можна умовно говорити про формування якоїсь субособистості, особливо при сильних нав’язливостях, які мучать хворого. Імовірно, персоніфікування цих нав’язливостей як «ворога, який вселився у тіло» і викликає у хворого таку оцінку свого стану.

• Пацієнт вважає, що його думки телепортуються іншим людям. У деяких випадках хворі можуть бути впевнені, що якісь мафіозні структури володіють спеціальною апаратурою по читанню й вкладанню в нього думок засобами радіобіологічного зв'язку.

• Пацієнт знаходить у книгах, періодиці й т.д. «приховані» повідомлення, які (на його думку) адресовані особисто йому. Взагалі хворий постійно ставить себе в центр всесвіту й шукає якісь «знамення» своєї винятковості, «обраним» в тій або іншій формі.

• Галюцинації (помилкове сприйняття, що виникає без відповідного зовнішнього подразника, але має реальну проекцію образу у ззовні, тобто «місце» у просторі; оцінюється як реальне явище). Хоча галюцинації можуть бути різноманітними, типово шизофренічними є галюцинації у вигляді голосів (наприклад, висловлювання хворого: «Я чую голоси в голові, це звучання не у вухах, а в саме в голові»). Часто хворий здатний відрізнити голоси в голові (як нереальні) від реальних звуків. Такі «галюцинації» називаються псевдогалюцинаціями. «Голоси» часто носять характер обвинувачень чи загроз. Іноді голоси наказують хворому щось зробити. У деяких випадках хворий може виконувати наказ голосів, підкорившись «чужій» волі, хоча по статистиці це відбувається дуже рідко, а також залежить від характеру самих голосів, критичного настрою та волі самого хворого. Відомі випадки, коли хворі після лікування розповідали, що просто вигадували «телепатічне спілкування з інопланетянами» та інші псевдогалюцинації, щоб розважити себе або привернути увагу до своєї персони.

• Конфлікт «соціальних упереджень і манії переслідування». Виникає внаслідок того, що будь-яка людина, що перебуває в конфліктній ситуації, живе в «бойовому» режимі й підозріло ставиться до всього оточуючого. Крім того у суспільстві часто панують соціальні упередження «про соціальну небезпеку хворого», що можуть «підтверджувати» манію у хворого, а його відповідні дії можуть підтверджувати соціальні упередження.

• Постійна рефлексія, самокопання. Бажання розібратися з власними уявленнями, докопатися до істини та позбутися хвороби. Багатьох це штовхає на вивчення психології та психіатрії. Крім цього багато хворих можуть удатися до містицизму, магізму ситуації, шукати причини захворювання у власному минулому, власній гріховності, відступництві від Богу і т.п. На цьому ґрунті часто спостерігається підвищена релігійність, бажання знайти правильний світогляд.

• Характерний є також прояв паратімії – емоційної неадекватності, якісна та кількісна невідповідність емоційної реакції на подразник, який її обумовив.

• Парабулії – перекручені форми діяльності, до яких відносяться: парамімія – вигадлива міміка, парапраксія – перекручені манірні дії, хода, жести, пози.

• Дезорганізоване мислення й мова, що проявляється у мовній сплутаності, неологізмах, персеверації, римуванні.

Мовна сплутаність проявляється в тому, що хворий стрімко переходить з однієї теми на іншу. Мова втрачає зміст, нелогічна. Наприклад, на питання фахівця: «Чому ви чешете руки?». Хворий відповідає: «Вся справа у комахах. Мій брат колекціонував комах. Його ріст зараз 180 см. Ви знаєте, 0 – це моє улюблене число. Ще я люблю малювати, танцювати й дивитися телевізор».

Неологізми – вигадані слова, які мають значення тільки людини, яка їх придумала. Ось, наприклад, вірш В.Хлебнікова (російського поета), який був надрукований (1908) як геніальний:

Крылышкуя золотописьмом тончайших жил,

Кузнечик в кузов пуза уложил

Припрежных много трав и вер.

- Пинь, пинь, пинь! – тарарахнул зинзивер.

- О, либедиво!

О, озари!

Персеверація – нав’язливе повторення слів або висловлювань.

Римування – спосіб формування думок і висловлень. (Приклад. Сестра каже про хворого брата: «Він тепер з лікарні пише мені лише римовані письма»).

Негативні симптоми (мінус-симптоми) – це такі симптоми шизофренії, які проявляються як відсутність або редукція думок, емоцій та форм поведінки (у порівнянні з рівнем до захворювання). О.В.Снежневський (1904 – 1987) на основі динаміки негативної симптоматики виокремлював форми Ш. за типом плину захворювання.

До негативних симптомів відносять:

• Емоційна тупість – зниження здатності до вираження емоційних переживань особистості, аж до повного сплощення емоційних проявів. Крайня форма прояву – апатія (стан емоційної байдужності, байдужості до себе й іншим). У хворого із Ш. порушується здатність прояву емоцій (тому обличчя у хворого як «маска» – нерухомо, очі порожні, мова монотонна). Спостерігається ослаблення любові до родичів та близьких, ослаблення професійних інтересів, втрата інтересу до занять, що раніше подобалися, ослаблення нижчих емоцій (чутливості до болі, полового та харчового інстинктів та до інших безумовних рефлексів).

• Алалія. Алогія – убогість, бідність мовлення або повне припинення мовлення (мутизм).

• Гіпобулія – ослаблення вольової активності, що характеризується слабістю спонукань, ослабленням бажань, звуженням кола доступних хворому вольових актів. Крайній ступінь прояву – абулія – «дефіцит волі», повна відсутність бажань, інтересів, спонукань.

• Аутизм – патологічна замкнутість, нелюдимість, соціальна відгородженість і ізоляція від реальності, втрата потреби в спілкуванні. Занурення у свої власні фантазії, ідеї, внутрішні переживання (як наслідок – втрачаються комунікативні навички, які є необхідними для адекватного соціального спілкування).

• Атактичне мислення – воно характеризується наявністю в мові хворого понять, що у нормі не співвідносяться між собою. Поява таких некоординуємих поєднань називається також атактичними замиканнями. При наявності атактичних замикань між реченнями, блоками фраз кажуть про резонерство (неконкретне марне мудрування, балакучість), при наявності атактичних замикань між словами усередині одного речення говорять про атактичну сплутаність (крайня ступінь – шизофазія, «словесна окрошка», коли мова являє собою нескладний набір слів), при проникненні атактичних замикань усередині слів у мовленні хворих з'являються неологізми, часто спостерігається логорея) .

Психомоторні симптоми – рухові порушення.

Автоматизми – (втрата власного вольового контролю) – мимовільні й неконтрольовані дії начебто поза зв'язком із власними спонуканнями.

- асоціативний автоматизм (ідеаторний А.) – різновид психічного А., людина відчуває, що його мисленням та мовленням хтось керує ззовні (має насильницький характер). Проявляється як ментизм та шперунг.

- сенестопатичний автоматизм – різновид психічного А., хворий описує відчуття у різних частинах тіла як «пороблені» (чужі, нав'язані).

- кинестетичний автоматизм (руховий, моторний, проприоцептивний А.) – різновид психічного А., втрата відчуття власного контролю над діями та рухами;

- афективний автоматизм – різновид психічного А., власні почуття сприймаються як «чужі», що виникають під зовнішнім впливом.

Катотоничний синдром як сукупність симптомів:

1. Стереотипії – часте повторення одних і тих дій, рухів; прийняття та утримання безглуздих та вигадливих поз.

2. Імпульсивні дії – раптові рухові реакції без критичної оцінки.

3. Негативізм – прояв безпричинного негативного відношення до всякого зовнішнього впливу у вигляді опору та відмови.

4. Ехолалія/Ехопраксія – повторення слів/дій, які виконуються у присутності хворого.

5. Каталепсія (воскова гнучкість) – стан застигання в одній позі протягом тривалого часу

6. Ступор або мутизм.