Біологічні особливості листогризучих комах

Серед величезної кількості листогризучих ми досліджували маловивчених шкідників (барбарисовий пильщик) та шкідників, котрі утворюють щорічно масові спалахи на території лісових масивів Харківщини (зелена дубова листовійка, червонохвіст, непарний шовкопряд).

Завдяки відкритому способу життя листогризучі у активних фазах розвитку піддаються впливу кліматичних факторів, які або сприяють їх живленню, росту, розвитку, розселенню і розмноженню, або викликають високу смертність.

У фазі личинки (гусениці) вони групи живляться листям, а у фазі дорослої комахи використовують нектар квітів або не живляться взагалі.

По характеру живлення листогризучих комах ділять на дві групи. Одна група спеціалізована на живленні рослинами весною, коли їх листя найбільш багаті білком і, відповідно, дуже поживні хоч і мають нестійкий змінний хімізм (зелена дубова листовійка). Друга група видів пристосована до живлення листям у літньо-осінній період вегетації рослин, коли їх листки містять менше білка, не такі поживні, але мають більш стійкий хімізм. Частіш за все ці види зимують у фазі лялечки (червонохвіст).

Більшість листогризучих комах поліфаги, проте їх потомство має різні плодючість і строки розвитку в залежності від того, на якій деревній породі відбувається живлення гусениць. Оптимальний розвиток у цих видів спостерігається на обмеженому кругу рослин. Серед листогризучих є також монофаги, але їх кількість значно обмежена (барбарисовий пильщик).

Виживання багатьох шкідників листя тісно пов’язане із співпаданням строків розвитку личинок (гусениць) і окремих фаз вегетації деревних порід. Наприклад, мінімальна смертність гусениць зеленої дубової листовійки першого віку буває у тому випадку, коли масовий вихід їх співпадає з фазою відкритої бруньки, куди вони забираються після відродження.

У процесі дослідження небезпечних листогризучих шкідників Харківщини ми встановили, що вони виключно світло- і теплолюбиві, заселяють гарно проріджені насадження і галявини, віддають переваги типам лісу з підвищеними елементами рельєфу, сухим і бідним ґрунтам, чистим, не зімкнутим низькобонітетним насадженням.

Висновки:

1. Всі листогризучі шкідники виключно світло- і теплолюбиві.

2. Особливістю масових листогризів є те, що вони несподівано з’являються у великій кількості на великих площах лісу і повністю знищують зелену масу.

Червонохвіст (Dasychira pudibunda L.)

Метелик з розмахом крил до 6 см (рис. 17). Крила самиці білуваті, передні з двома поперечними темно-бурими смужками і безліччю дуже дрібних темно-бурих цяточок. Часто на крилах є ще й третя смужка, яка починається від переднього краю і тягнеться тільки до середини крила. Самець значно менший від самиці, передні крила у нього темніші з дуже широкою, нечіткою, темно-бурою, поперечною смугою.

Яйця майже круглі, близько 1 мм у поперечнику, білясто-сірі з невеликим заглибленням і темною цяточкою в ньому. Червонохвіст відкладає яйця переважно на сухих сучках, іноді на стовбурах купками, в яких яйця розміщені одним шаром (дуже рідко двома). Кладки серед лишайників майже не відрізняються від них за забарвленням.

Гусениця до 4,7 см завдовжки, жовтувата, на спині має чотири великі щіточки такого ж кольору (іноді бурих) волосинок, з чорними поперечними смужками між ними, на передостанньому членику пучок червоних волосків. Остання ознака лягла в основу назви виду.

Лялечка довжиною до 28 мм, жовтувато-коричнева, блискуча, в рідких волосинках. Відросток кремастера прямий, з великою кількістю гачечків на вершині.

Кокон білувато-сірий, з жовтим відтінком, складається з двох шарів – зовнішнього, сплетеного з шовковистих ниток, та внутрішнього – з волосинок гусениці.

Червонохвіст поширений у листяних лісах України та сусідніх держав.

Генерація однорічна. Цикл розвитку показаний на схемі:

5 6 – 6 10 Ли.

(9 10, 6) – 5 6

Гусениці можуть пошкоджувати листя дерев багатьох порід (дуб, граб, осика, бук, береза, в’яз та ін.). На Україні осередки цього шкідника виникали в дубових та грабових середньовікових, переважно порослевих насадженнях середньої повноти.

Гусениці червонохвоста об’їдають листя дерев у другій половині вегетаційного періоду, що завдає меншої шкоди насадженням, ніж два попередні види хвилівок.

Заляльковуються вони під шаром підстилки в жовтувато-бурому коконі.

Рис. 17. Червонохвіст:

а – самка, б – кладка яєць, в – гусениця, г – кокон

Зелена дубова листовійка

Латинська назва: Tortrix viridana

Російська назва: Листовертка зеленая дубовая

Тип шкідника: шкідники полезахисних лісонасаджень

Ряд лускокрилі (Lepidoptera)

Родина листовійки (Torticidae)

Трапляється повсюдно. Пошкоджує дуб черешковий, особливо його ранню форму, а також дуб пухнастий на Південному березі Криму.

Метелик з розмахом крил 18 - 23 мм; передні крила і груди яскраво зелені, задні крила й черевце сірі (рис. 18,19). Яйце розміром 0,7-0,8 мм, округле, сплощене, спочатку світло-жовте, пізніше бурувато-сіре. Гусениця завдовжки 17-20 мм, сіро-зелена; голова темно-коричнева, передньогрудний і анальний щитки коричневі або зеленувато-жовті, грудні ноги чорні. Лялечка - 9-11 мм, темно-бура, кремастер з вісьмома дрібними гачкуватими щетинками. Зимують запліднені яйця під щитками на корі молодих гілок. Ембріональний розвиток відбувається у лютневі відлиги й навесні за нижнього порогу розвитку 3,5 °С. Гусениці відроджуються наприкінці квітня - на початку травня, в період набрякання бруньок раннього дуба. Без їжі гусениці витримують не більше 3-5 діб. Спочатку вони вгризаються всередину набряклих бруньок і живляться в них до відокремлення листків. З розпусканням листя пошкоджують його, пухко обплітаючи розетку павутиною. Пізніше звивають із шовковинок трубки або живуть під скрученим краєм листка. Спочатку скелетують, у старшому віці з'їдають листя повністю. Розвиток гусениць триває 19 - 25 діб, проходячи 5 віків. Перед заляльковуванням гусениця підгинає край листкової пластинки на нижній бік, закріплюючи її краї павутиною, і в цьому укритті заляльковується. Розвиток лялечки триває 10-15 діб. Перед виходом метелика лялечка висувається назовні. Літ метеликів популяції розтягнутий і триває близько двох місяців (червень — липень). Самка відкладає по 2-3 яйця на потовщеннях між річними пагонами, на рубчиках біля основи черешків листків, у розвилках гілочок, біля бруньок та в інших місцях, де є нерівності кори, і прикриває їх бурувато-сірим щитком із виділень придаткових статевих залоз.

Метелики відкладають яйця як на ранню, так і на пізню форми дуба, не віддаючи переваги одній із них. Стійкість пізніх форм дуба пояснюється пізніми строками розвитку бруньок і листя. Гусениці, що відроджуються на пізніх формах дуба, не в змозі подолати тверді тканини бруньок і гинуть від голоду. Плодючість — 50-100 яєць. За рік розвивається одна генерація. Загибель шкідника відмічається взимку при зниженні температури до -27...-30 °С, навесні, якщо строки відродження гусениць не збігаються із фазою розкриття бруньок, і влітку (липень, серпень), у суху й жарку погоду, що спричинює засихання відкладених яєць.

Яйця заражають Trichogramma evanescens Westw. та інші яйцеїди. На гусеницях і лялечках паразитує понад 90 видів ентомофагів. Гусениць заражають іхневмоніди – Scambus annulatus Kiss., calobatus Gran., Apophua nigridens Forst., драконіди – Microdus rufipes Nees., Ascogaster rufidens Wesm., A. Guadridentata Nees., в лялечках розвиваються іхневмон іди – Apechtis rufata Gmel., Pipla instigator Fabr., P. Turionellae L., хальциди – Brachimeria intermedia Nees. та ін.

Гусеницями зеленої дубової листовійки живляться лісові мурашки, туруни, мертвоїди, хижі клопи, птахи, особливо шпаки.

У вологі роки спостерігається загибель шкідника від бактеріальних, грибних і вірусних хвороб.

Бруньки, листя дуба та інших листяних порід пошкоджує багато інших видів листовійок: листовійка-товстунка глодова — ArchipscgataeganaHb., розанова листовійка — А. rosanal., листовійка-товстунка строкато-золотиста - А. xylosteanaL., листовійка приморозкова - ExapatecongelatellaCl., листовійка різнокольорова плодова — AclerisvarieganaDen. etSchsff., листовійка кривовуса смородинна — PandemisribeanaHb. та ін.

Заходи захисту. При закладанні полезахисних лісонасаджень слід віддавати перевагу пізнім формам дуба. Приваблення в насадження комахоїдних птахів. При чисельності понад 0,5 кладки яєць на 1 м гілок потрібно на початку масового відродження гусениць застосувати біопрепарат або інсектицид.

Рис. 18. Зелена дубова листовійка – Tortrix virirdana (L.):

а — доросла особина, самка, Ь —доросла особина, (сидяча комаха),

с -яйцекладка, d - гусінь

Рис. 19. Зелена дубова листовійка - Tortrix virirdana (L.):

а - пошкодження гусінню, Ь – лялечка

Непарний шовкопряд - Ocneria dispar L.

Самець менший від самиці і темніший за забарвленням. Звідси і назва шкідника (рис. 20,21).

Самиця з розмахом крил до 8 см, крила білі, на передніх крилах 3-4 зубчасті ліні. Самець має розмах крил до 4 см, такий самий малюнок, але забарвлення крил буро-сіре.

Личинка - гусениця до 7 см, волохата, сіра. На перших п’яти сегментах спини має п’ять пар темно-синіх бородавок, вкритих волосками, на решті сегментах червонуваті бородавки.

Лялечка до 4 см, темно-бура, вкрита волосинками.

Генерація однорічна.

Цикл розвитку. Метелики літають увечері та вночі в липні-серпні. Яйця відкладають в тріщини кори купками (кілька сотень) і вкривають світлим пушком з черевця, тому кладки помітні на дереві.

Зимує у діапаузі, а з яєць вилуплюється навесні у квітні-травні, коли яються перші листочки на дубі. Гусінь піднімається в крони і завдяки жнкам можуть переноситись вітром на інші дерева.

Гусениці - поліфаги (береза, граб, тополя, плодові сади).

Заляльковується в червні-липні в кронах без кокона.

Фаза лялечки від 8 до 15 днів, в липні - серпні вилітають дорослі комахи.

78,5 - 47 Ли 67-78

Заходи боротьби:

1. Приваблювати птахів

2. Випускати ентомофагів

При пошкодженні листя на 40-50% проводити обприскування з вертольотів біопрепаратами (вірин - НШ, ленідоцид, дендробацилін, гомелін) або інсектицидами (карбофос, амбуш, цимбуш, децис, шерпа).

Кільчастий шовкопряд - Malacosoma neustria L.

Метелик з розмахом крил до 4,5 см, білий (рис. 22, 23). Забарвлення крил від жовтого до червоно-бурого. На передніх крилах мають темну смугу.

Гусениця до 5 см завдовжки, волохата, на тілі має різнобарвні темні смужки: по середині спини - біла лінія, а з боків - дві оранжеві, чорна і синя смуги.

Лялечка довжиною до 2,5 мм, чорна, припудрена жовтуватим порошком, знаходиться в білому коконі.

Цикл розвитку. Літають у червні-липні ввечері, яйця відкладають на 2-3 річні пагони у вигляді персня (по 200-400 шт.).

Зимує у фазі яйця, гусінь вилуплюється рано навесні, коли розпускаються бруньки на дубі. Об'їдає бруньки, а потім листя вночі. У розгалуженнях гілок влаштовують павутинні гнізда, куди ховаються вдень, в цих гніздах вони і линяють.

Заляльковується в червні-липні в білих коконах в кронах дерев. Фаза лялечки приблизно 2 тижні.

67,4 - 45 Д, Ли

(67) – 6

Заходи боротьби:

1. Випускати ентомофагів (теленомус заражає до 50-80% яєць).

2. Зрізати та знищувати кладки яєць пізно восени і рано навесні.

3. Знімати і знищувати павутинні гнізда з гусеницями.

4. Хімічну та біологічну (вірин - КШ) боротьбу проводити відразу після вилуплення гусениць з яєць.

Золотогуз - Euproctis chrysorrhoea L.

Метелик з розмахом крил до 4 см, білий (рис. 24,25). У самиці черевце закінчується ю-коричневими волосками, у самця черевце закінчується червонувато- ими волосками.

Гусінь до 4 см завдовжки, темно-бура, волохата (волоски отруйні), вздовж и має подвійну червону смугу, а по боках білу.

Лялечка довжиною до 18 мм, темно-бура, черевце має рідкі золотисті синки, без кокона, вкрита павутиною.

Генерація 1 рік.

Цикл розвитку. Метелики літають у липні-серпні ввечері та вночі.

Яйця відкладають на листки купками і вкривають жовтим пушком з черевця. Гусінь вилуплюється через 2 тижні і із липня по вересень скелетує листя.

В кінці серпня на початку вересня з трьох-п’яти листків, обплетених павутиною влаштовує гніздо, в якому зимує (в гнізді до 1000 гусениць).

Рано навесні, як тільки на дубі розпускаються бруньки, гусінь вилазить з гнізд і пошкоджує бруньки, а потім листя.

У червні-липні заляльковується і через 2 тижні вилітає імаго.

67 - 79,6 Д, Ли

67-67

Заходи боротьби:

1. Приваблювати птахів.

2. Випускати ентомофагів.

У молодих насадженнях потрібно зрізати і спалювати гнізда з гусеницями пізно восени або рано навесні.

Боротьбу найкраще проводити в серпні проти молодих гусениць, використовуючи хімічні або біологічні препарати.

Зимовий п’ядун - Operophthera brumata L.

Самець з розмахом крил до 2,8 см, передні крила світло-сірі, задні білуваті (рис. 26). Самиця з розмахом крил 'до 8 мм, крила недорозвинені Гусінь до 2,2 см, зелена, з зеленою головою і шістьма повздовжніми біли смугами. Має три пари грудних ніг і 2 пари черевних, під час руху високо виги середню частину тіла.

Лялечка до 9 ж. жовта у сірому коконі.

Генерація однорічка.

Метелики літають увечері та вночі в жовтні – листопаді. Самки не літають, після спарювання вони переповзають у крону і відкладають яйця на гілочки. Зимує у фазі яйця. Рано навесні вилуплюються гусениці, пошкоджуючи бруньки, потім пошкоджує листя, з’єднавши павутиною два листочки, і залишаючись у середині.

Заляльковується в червні в грунті на глибині 2-10 см. Фаза лялечки 4 місяці.

1011,45 – 46 Ли

610 – 1011

Заходи боротьби: аналогічно зеленій дубовій листовійці.

Рис. 20 . Непарний шовкопряд – Ocneria dispar (L.):

a – самка, яка відкладає яйця; b – доросла особина, самка; c – яйцекладка на корі; d –доросла особина, самець

Рис. 21. Непарний шовкопряд – Ocneria dispar (L.):

a – пошкодження на дубі; b – доросла гусінь;

c – лялечка самця; d – лялечка самки

Рис. 22. Кільчастий шовкопряд – Malacosoma Neustria (L.):

a – доросла особина, самець; b – доросла особина, самка; c – доросла гусінь

Рис. 23. Кільчастий шовкопряд - Malacosoma Neustria (L.):

а - пошкодження і гніздо гусені на дубі, b - яйцекладна у вигляді персня,

с - лялечка з коконом

Рис. 24. Золотогуз – Euproctis chrysorrhoea (L.):

а - доросла особина, самець, b - доросла особина, самка,

с - доросла гусінь

Рис. 25. Золотогуз – Euproctis chrysorrhoea (L.):

а - самка., яка відкладає яєчка, b - яйцекладка в розрізі,

с - зимове гніздо і пошкодження гусінню

Рис. 26. Зимовий п’ядун – Operophthera brumata (L.):

а - доросла особина, самець, b - пошкодження гусінню, с,d – дві фази характерні руху гусені, е - яйцекладка, f - доросла особина, самка