Тема 14. Негнилеві хвороби деревних порід Некрозні, ракові і судинні хвороби деревних порід
Хвороби цієї групи пошкоджують стовбури і гілки листяних і хвойних порід. Вони різноманітні по розвитку, особливостям пошкодження рослин, зовнішнім ознакам, біології збудника (рис. 61,62).
Некрозні хвороби стовбурів і гілок
Характеризуються пошкодженням і швидким відмиранням (некрозом) кори, камбія. Хвороба часто розвивається на фоні послаблення дерева в результаті неблагоприємних грунтово-кліматичних умов, пошкодження комахами і ін. особливо небезпечні некрозні хвороби для молодих культур, розсадників, парків і садів. Зараження відбувається через невеликі пошкодження, обламані або сухі гілки.
Клітрисовий некроз дуба
Визивається грибом Clitris guercina. Пошкоджує пагони, гілки, верхушки, рідше стовбури молодих дерев. Пошкоджені частини стають краснувато-бурими, а пізніше білувато-сірими. Кора покривається багаточисленними, розміщеними навскосу або поперек гілок, пухлинами, які пізніше розкриваються і на поверхню виступають буруваті апотеції гриба. Пошкоджені гілки засихають.
Нектрієвий некроз листяних порід
Визивається грибом Nectria cinnabarina. Часто зустрічається на листяних деревах і кущах різного віку. Пошкодження легко помітити по розоватим напівшаровидним подушечкам на відмерших гілках і стовбурах. Це строми гриба, які з часом темнішають і в них формуються сумчаті спороношення.
Ракові хвороби стовбурів і гілок
Характеризуються пошкодженням кори, камбія, зовнішніх шарів заболоні, розвитком патологічних новоутворень (пухлин, напливів, ступінчатих ран, смоловидільних язв і т. д.)
Ракові хвороби представляють собою хронічні захворювання з повільним, довгим періодом розвитку, який завершується відмиранням пошкоджених частин. Ракові хвороби визиваються грибами і бактеріями.
Основні типи ракових хвороб: ступінчатий рак, смоляний рак, пухлевидний рак.
Ступінчатий рак
На стовбурах і гілках утворюються ступінчато розростаємі рани або язви. Визивається сумчастими грибами, які заражають дерева через механічні пошкодження, відмерші ділянки кори. Клітини камбія під дією патогена (гриба) прискорено діляться, утворюючи наплив у вигляді валика, який потім відмирає. На наступний рік гриб поширюється далі, утворюючи новий наплив, який теж відмирає, і так із року в рік. Відмерші тканини поступово руйнуються, оголюючи деревину. В результаті виникає відкрита ступінчата рана, що розростається вздовж стовбура і по його діаметру, що веде до послаблення дерева, а після того, як рана охоплює стовбур, – до всихання вищерозташованих частин, бурелому. Стовбур деформується. Ступінчатим раком пошкоджуються дерева хвойних і листяних порід різного віку. Розвитку хвороби сприяє загальне послаблення дерев, наявність механічних і інших пошкоджень гілок і стовбурів.
Смоляний рак
Пошкоджуються хвойні породи родини Pinus. Він визивається іржастим грибом і характеризується утворенням смоловидільних ран. Заражаються абсолютно здорові, нічим не ослаблені дерева.
Смоляний рак дуже поширений і відноситься до найбільш небезпечних хвороб лісу.
Смоляний рак (сірянка) сосни звичайної. Збудники – Cronartium flaccidum i Peridermium pini.
Зараження дерев відбувається через молоді пагони, а також невеликі тріщини в тонкій корі. Міцелій гриба розвивається в лубі, камбії, потім в заболоні. Через 2-3 роки після зараження на пошкоджених ділянках стовбура утворюються золотисто-жовті пузиревидні (розміром 3-5 мм) ецидії, що виступають через розриви кори. Тонкі оболонки ецидії при дозріванні руйнуються, звільняючи порошкову оранжеву масу ецидіоспор. Поступово відбувається відмирання пошкоджених тканин і руйнування смоляних каналів, що супроводжується сильним смоловиділенням. Витікаєма живиця промочує деревину, кору і застиває на поверхні у вигляді сірувато-жовтих, з часом темніючих згустків. Кора розтріскується, шелушиться, чорніє, набуває обвуглений вигляд. Рана із року в рік розростається, стає вдавленою: пошкоджена ділянка стовбура деформується, набуває різко виражену ексцентричність, що знижує вихід ділових сортиментів. Хвороба може протікати дуже довго, до декількох десятків років, поки рана не окольцує стовбур. У послаблених сірянкою сосен знижується приріст по висоті, хвоя скорочується і тьм’яніє, крона рідшає. Пошкодження стовбура під кроною і в нижній частині крони приводить до засихання всього дерева, при розвитку ран у верхній частині крони виникає суховершинність. Зараженню можуть піддаватися дерева всіх класів віку, але найбільше піддаються смоляному раку дерева у віці 30-50 років, особливо в умовах гарного освітлення і нагрівання стовбурів (у низькоповнотних насадженнях).
Заходи боротьби:
Вибірка пошкоджених дерев із категорії засихаємих і сухостою.
Вирубка дерев на яких є ецидії (джерело інфекції).
Інтенсивність вибірки в санітарну рубку дерев залежить від кількості їх розміщення на стовбурі і ступіня розвитку.
Голландська хвороба в'язових (збудник – Graphium ulmi S c h w a r z). Хвороба має таку назву тому, що вперше виявлена і описана в Голландії. Це найнебезпечніша хвороба в'язових дерев.
Рис. 61. Поперечний рак дуба
Первинне ураження хворобою відбувається при попаданні спор гриба на свіжі ранки на корі та деревині. Спори можуть розноситися вітром, водою, а в основному жуками-заболонниками. Перелітаючи з хворого дерева на здорове, вони переносять кусочки живої грибниці та спори гриба. На новому місці спори проростають і утворюють грибницю. В результаті дії грибниці гриба закупорюють судини. Внаслідок цього припиняється проходження по них водних розчинів, необхідних для життєдіяльності деревини. Внутрішньою ознакою того, що дерево загинуло від голландської хвороби, є наявність у зовнішніх річних кільцях ділянок деревини, забарвлених у темно-коричневий колір. На поздовжньому чи косому зрізі гілок вони помітні у вигляді смужок, а на поперечному – у вигляді кілець з окремих крапинок. Зовнішніми ознаками ураження дерева голландською хворобою є раптове в’янення листя в середині літа. В багатьох випадках листя набуває червоно-бурого забарвлення і скручується в трубочки вздовж серединної жилки. Характерною ознакою для насаджень, уражених голландською хворобою, є те, що на окремих деревах поряд з усохлими або з наявністю зів’ялого листя є окремі гілки з нормальним забарвленням листя. Це пояснюється тим, що грибниця гриба ще не перекрила ті судини, через які проходять водні розчини до тих гілок. Пізніше дерево повністю всихає.
Голландською хворобою можуть уражуватися дерева різного віку від сіянців у розсадниках до старих дерев, але найбільшої шкоди вона завдає насадженням у віці від 10 до 45 років.
Плодові тіла гриба утворюються на відмерлій деревині, під корою або в ходах стовбурних шкідників у вигляді дрібних головок, які важко помітити неозброєним оком.
Заходи боротьби. Проведення заходів, спрямованих на знищення джерел інфекції хвороби (уражених дерев) та її переносників (заболонників та інших стовбурних шкідників). При виявленні ознак захворювання дерев їх необхідно терміново зрубувати і вивозити з лісу. Порубкові рештки слід спалювати. З метою знищення короїдів-заболонників свіжозаражені дерева слід вирубувати в період, коли шкідники перебувають у стадії личинок (кінець червня та в осінньо-зимовий період).
Розладнані рубками ділянки насаджень слід призначати в суцільну санітарну рубку. Зрубану в'язову деревину забороняється перевозити в інші райони, щоб запобігти поширенню захворювання. У лісові культури не слід вводити в'язові породи. Рубки догляду за лісом повинні бути спрямовані на формування змішаних насаджень.
Рис. 62. Типи хвороб деревних порід:
а – відьмина мітла; б – некроз; в – ракова рана; г – опухоль; д – плямистість;
е – деформація листків; ж – муміфікація насіння; з – гниль; и – пошкодження судин.