Тема 11. Бактерії, віруси та квіткові рослини – паразити, як збудники хвороб деревних порід Хвороби гілок та стовбурів

Коли мова йде про хвороби гілок та стовбурів найчастіше згадують омелу білу. Цей вид омели (Viscum album) викликає потовщення та всихання гілок тополі і багатьох інших листяних порід. Це дводомний напівпаразитний кущик з вічнозеленим шкірястим листям, який росте на гілках і стовбурах, найбільше шкодить тополі та плодовим деревам. Напівпаразитизм омели настільки очевидний, що вона може бути класичним прикладом цього природного явища. У роді омели близько 100 видів. Усі вони живуть в кронах дерев.

Чоловічі і жіночі кущі ростуть часто поруч на одному дереві. Цвіте весною (березень-квітень), запилюється за допомогою вітру та комах. Плід – ягода, початково зелена, потім біла, багата вісцином, достигає взимку (грудень). Насінина тверда, довжиною до 0,5мм, містить по 2-3 зародки. Поширення насіння відбувається за допомогою дроздів, омелюхів та інших пташок, які живляться ним взимку. Ці птахи перелітають з гілки на гілку, тому насіння поширюється далеко за межі сусідніх дерев. Насінина, що пройде через шлунок птаха чи потрапить на гілку при очистці дзьоба, приклеюється до гілки за допомогою клейкої речовини – вісцину. На дереві насіння після дозрівання падає і самостійно може приклеюватись до розташованих нижче гілок. Коли насіння висить на ниточці вісцину, при висиханні його віддаль скорочується, і насінина притягується до гілки.

Проростання насіння відбувається в травні. З пластинки виростає первинний корінь, який проникає через кору гілки, луб, камбій аж до наймолодшого річного шару деревини, в її судини. На другий рік виростає перший пагін з двома листочками, на третій рік вже виникає розгалуження з листочками на кінцях. Одночасно від первинного кореня відростають убік корінці, розташовані паралельно до поверхні гілки; розміщені вони в корі. Від них відходять перпендикулярно до гілки присоски, які проникають у деревину. В наступні роки ці присоски обростають деревиною.

Омела вбирає з дерева воду і поживні мінеральні сполуки, а вуглець асимілює сама з повітря за допомогою хлорофілу, який знаходиться в листках, пагонах та коренях. Враховуючи те, що омела без рослини-господаря жити не може, її слід було б віднести до облігатних паразитів. Шкода від омели полягає в тому, що гілки, розташовані вище від її кущів, поступово відмирають. Це в цілому сильно понижує приріст дерева, при дуже інтенсивному ураженні може привести до повного його всихання. В садах може різко понизитись врожайність плодів.

Зовнішній вигляд дерев, вражених омелою, досить оригінальний. На гілках розвиваються невеликі кущики напівпаразита, які мають майже кулясту форму. Лісовому господарству омела завдає значної шкоди, бо від неї суховершинять дерева, особливо ялиця. Омела біла дуже поширена. В лісах спостерігається на багатьох видах деревних порід, найчастіше на узліссі. Ще більше її в парках, приміських садах. Шкідливість її велика, особливо в населених пунктах, де може переходити на плодові дерева.

Омела має цілющі властивості. Її листки та кінці пагонів використовують для лікування наривів, як знеболюючий засіб. Витяжка з омели знижує артеріальний тиск і позитивно впливає на роботу серця. Отже, обрізку омели можна проводити разом з заготівлею лікарської сировини.

Омелу інколи використовують як кормову рослину, особливо взимку для підгодівлі лісових тварин у мисливських господарствах.

Заходи боротьби:

Обрізування гілок з кущиками омели. Обрізування самих кущів мало результатне, бо вони відростають із залишених корінців. Обрізувати гілки треба в кінці осені, після закінчення вегетаційного періоду, і до часу дозрівання плодів.

Сильно уражені дерева доцільно вирубувати.

Висновки:

1. Омела – це напівпаразитичний кущик, котрий без рослини- господаря жити не може;

2. Лісовому господарству омела завдає значної шкоди тим, що викликає суховершинність дерев.