Тема 6. Стовбурні шкідники Загальна характеристика групи

До групи стовбурових шкідників належать ті види, личинки яких живляться і розвиваються в ходах, які вони проточують у тканинах стовбурів, гілок, коріння дерев. Саме тому розвиток їх більше залежить від фізіологічного стану дерева, ніж у хвоє- та листогризучих шкідників. Стовбурові шкідники заселяють ослаблені дерева. Це - результат пристосувань, які виробились у процесі еволюції кожного виду. Іноді дерева, які заселяються стовбуровими шкідниками, ще не мають достатніх зовнішніх ознак ослаблення, проте детальні дослідження свідчать, що життєві функції у них помітно порушені.

Значення заселення насаджень короїдами, вусачами, златками, довгоносиками спричинює всихання дерев. Багато з них точать ходи глибоко в стовбурах, знецінюючи деревину. Соснові лубоїди під час додаткового живлення вгризаються в пагони, проточують ходи в них, внаслідок чого пагони обламує вітер, що послаблює дерева. Деякі стовбурові шкідники при додатковому живленні здатні нападати навіть на здорові дерева, помітно цим ослаблюючи їх, інші переносять збудників хвороб лісових порід тощо.

Стовбурові шкідники - численна група, до якої належить багато видів шкідників різних рядів і родин (з ряду твердокрилих - короїди, вусачі, златки, свердлики та ін.; з ряду перетинчастокрилих - рогохвости; з лускокрилих - склівки та червиці) (рис. 27-38).

Твердокрилі (Coleoptera)

Родина короїди (Ipidae)

Короїди живуть у корі, лубі та поверхневому шарі заболоні дерев, проточуючи там характерні ходи. Кілька видів короїдів-деревників проточують глибокі ходи в деревині. Селяться жуки сім'ями: один самець і одна самиця (моногамія) або один самець і кілька самиць (полігамія).

Полігамні короїди, проточуючи ходи, спочатку прогризають вхідний канал, а потім під корою - так звану шлюбну камеру. Від неї кожна самиця проточує окремий маточний хід у вигляді прямого або зігнутого каналу. З боків ходу вона вигризає дрібні заглиблення - яйцеві камери, в кожну з яких відкладає одне яйце. Личинки, що вилуплюються з яєць, проточують личинкові ходи. Закінчивши живлення, личинка влаштовує лялечкову колисочку і заляльковується там, де закінчується хід. Молоді жуки, вийшовши з лялечок, прогризають отвір у корі і вилітають. Крім того, багато видів прогризають у корі над маточними ходами кілька "вентиляційних отворів".

Ходи моногамних короїдів відрізняються від описаного вище тим, що у них немає шлюбної камери і є лише один маточний хід.

Для дозрівання статевих продуктів молоді жуки короїдів додатково живляться здебільшого під корою ослаблених дерев, а деякі види - на тонких гілочках і навіть у серцевині пагонів. Ходи, які вигризають короїди під корою при додатковому живленні, безформні і називають їх мінованими.

Ряд лускокрилі (Lepidoptera) Родина червиці (Cossidae)

Червиця в'їдлива (древесниця) (Zeuzera pyrina)

Метелик з розмахом крил до 7 см у самки і до 5 см у самця. Гусениця завдовжки - 6 см. Лялечка - до 4 см.Генерація - 2-річна. Самка відкладає яйця в середині літа на пагони, листки, черешки .Одна самка відкладає трохи менше 1000 шт. яєць. Фаза яйця ~ 2 тижні.

Після виходу з яйця гусениця найчастіше пошкоджує на ясені черешок листка, тоді пагін, проточуючи всередині нього хід. Згодом вона переповзає на товщі гілки і стовбур, і прогризає в них нові ходи.

Гусениця зимує двічі. Останній хід проточує в стовбурі. Влітку заляльковується у верхній частині стовбура. Фаза лялечки 2 тижні.

Метелик вилітає, а шкіра лялечки ще деякий час залишається в стовбурі.

Червиця заселяє в першу чергу ослаблені ясеневі насадження.Пошкоджує рідше клен, дуб, в'яз.

Родина склівки (Aegeriidae)

Велика тополева склівка (Aegeria apiformia)

Метелик з розмахом крил до 4,5 см, гусениця завдовжки до 5,5 см, лялечка до 2,8 см. Генерація 2-річна.

Сидячі на стовбурі, самка викидає яйця, які розсипаються по землі (середина літа). Одна самка відкладає до 2,5 тис. яєць. Фаза яйця 2-3 тижні. Гусениці по пустотах ґрунту переповзають до коренів, вгризаються під корені і проточують ходи, де зимують.

Після зимівлі продовжують псувати деревину; корені на глибині 20-30 см і окореневу частину стовбура на 15-20 см. Восени утворює кокон в якому зимує, а весною заляльковується.

Перед виготовленням кокона гусениця прогризає отвір для вильоту метелика в нижній частині дерева (в прикореневій). Протягом періоду розвитку (2 роки) гусениця линяє 8 разів. Фаза лялечки - 1 місяць.

Після вильоту метеликів шкірки лялечок частково лишаються в отворах або падають на землю біля дерев.

Склівка - дуже небезпечний шкідник тополі.

Заселяє ослаблені дерева, починаючи з 2-3 річного віку, найчастіше у 5-20 років.

Древесниця в’їдлива (Zeuzera pyrina L.). Метелик білий, вкритий пухнастими волосинками, з темно-синіми плямами на крилах і трьома парами на спині. Ці плями утворюють характерний малюнок, завдяки якому древесницю легко відрізнити від інших метеликів. Самка у розмаху крил до 7 см, вусики синьо-сталеві, ниткоподібні, короткі, до середини вкриті білим пушком, черевце оперезане білими смужками і закінчується коротким жовтим яйцекладом, що втягується всередину. Самець у розмаху крил до 5 см, малюнок на крилах і черевці такий самий, як і в самок, але помітно темніший. Черевце закінчується пучком пухнастих білих волосинок, вусики від основи до половини широкоперисті.

Метелики літають з середини червня до середини серпня, самка відкладає яйця по одному на пагони, бруньки та черешки листків, купками під луски відстаючої кори або в старі ходи гусениці та короїдів. Яйця еліпсоподібні, завдовжки трохи більше 1 мм і завширшки близько 0,75 мм, ясно-жовті, липкі. Самка дуже плодюча, відкладає до 1000 яєць. Молоді гусениці брудно-жовті, пошкоджують черешки листя і серцевину пагонів, пізніше переходять і в більш товсті пагони та в стовбур. Дорослі гусениці завдовжки до 6 см, білі або жовті, без опушення, з численними чорними бородавками по всьому тілу, голова велика, блискуча, темно-бура. На потилиці і в кінці тіла гусениці є темні щити. Гусениці зимують два рази (перший раз у тонких гілках, другий – в деревині), на початку літа третього року вони прогризають вихідні отвори, біля яких і заляльковуються. Лялечка завдовжки до 3 см, жовто-бура, на кінці черевця і біля голови темніша. Між очима у неї короткий і досить товстий загострений ріг, повернутий вершиною вперед.

Вогнища древесниці в’їдливої зосереджені в основному в штучних ясеневих насадженнях Степу, значної шкоди завдають плодовим деревам. Може розноситися з садивним матеріалом у фазі молодої гусениці та з дровами – у фазі дорослої гусениці або лялечки. Дерева, пошкоджені древесницею в’їдливої, легко розпізнати по всиханню верхніх половинок листків від пошкодження їх молодими гусеницями в серпні – на початку вересня, по купках тирси і бурих, закругленої форми екскрементах поблизу дерев, по шкурках, які стирчать із ходів, по суховершинності дерев та усиханню окремих куртин або цілих насаджень.

Наявність древесниці в’їдливої на тій чи іншій ділянці можна також встановити при огляді заготовлених ясеневих дров. За кількістю ходів шкідника на торцях можна приблизно встановити ступінь зараженості насадження.

Заходи боротьби. Основна роль належить лісогосподарським заходам, спрямованим на вирощування біологічно стійких насаджень. Цього можна досягти, створюючи культури в Степу по деревно-чагарниковому типу з дуба та супутніх порід. Ясень і ільмові у складі культур не повинні перевищувати 10 %.

Із винищувальних заходів боротьби можна рекомендувати проведення санітарних рубок. Всі пошкоджені окремі дерева та ділянки треба вирубувати, деревину вивозити за міжі лісу і використовувати на паливо в осінньо-зимовий період. Ясеневу деревину не можна перевозити в інші райони. Це може призвести до виникнення нових вогнищ древесниці в’їдливої.

Ентомофагів у древесниці майже немає, а процент виживання дуже високий. Хімічні методи не дають 100 % ефекту через розтягненість льоту та велику плодючість метеликів. З окремих гусениць, що лишаються живими, знову виникають вогнища.

Екологічні особлисоті

За характером живлення комахи поділяються на зоофагів, що живляться тваринною їжею, і фітофагів, які живляться рослинною їжею. Фітофаги пристосо­вуються до різних видів рослин і до окремих їх орга­нів. Так, шкідливі комахи лісів за характером зв'язку з рослинами поділяються на хвоє- і листогризучих, стовбурних і кореневих.

Стовбурні шкідники пристосовуються до певних кормових рослин, оселюючись на одній деревній поро­ді. Таких комах називають монофагами. Так, дубовий вусач оселюється на дубі, березовий заболонник — на березі, ялиновий вусач заселяє тільки хвойні поро­ди. Деякі комахи можуть жити на багатьох деревах, це — поліфаги. Є серед комах і так звані олігофаги, життя яких пов'язане з обмеженою кількістю видів де­рев (вусач ялиновий, короїд-друкар та ж.). Найбільш небезпечними є стовбурні шкідники, до яких належать представники різних рядів класу ко­мах: з ряду жуків — короїди, вусачі, златки, довгоно­сики, смолівки; з ряду перетинчастокрилих — рого­хвости; з ряду лускокрилих — деревоточці й склівки. Всі вони в різних фазах розвитку живуть у стовбурах ; послаблених, але життєздатних дерев, у лісоматеріа­лах, вітровальних і вітроломних деревах. Поселення жуків дуже різноманітні. В тка­нинах дерева — корі, камбії або в деревині — розви­ваються їх личинки, додатково живляться молоді жу­ки, а в короїдів, крім того, відбувається копуляція та відкладання яєць. Личинки, які виходять з яєць, прокладають ходи в тканинах дерева, чим зав­дають істотної шкоди. Аналогічних пошкоджень за­вдають і інші стовбурні шкідники.

Характер оселення стовбурних шкідників залежить від біологічних особливостей виду, абіотичного і біо­тичного середовищ і головне — від типу лісу і струк­тури насаджень. На розселення і чисельність комах впливає госпо­дарська діяльність людини. Безсистемне ведення лісо­вого господарства є причиною посилення шкоди від комах або спалахів вогнищ їх розмноження.

Рис. 27. Клоп сосновий (Aradus einnamomeur Panz.): 1- самка, 2 – самки в тріщинах кори соснового дерева	Рис. 28. Заболонник дубовий (Scolytus intricatus Ratz.): 1 – жук, 2 – маточні й личинкові ходи
Рис. 29. Довгоносик сосновий великий (Hylobius abietis L.): 1 - жук, 2 – живлення дорослих жуків на молодій сосні.	Рис. 30. Свердлик листяно-хвойний (Elateroides dermestoides L.): 1 – личинка, 2 – жук, 3 – ходи личинки в деревині

Рис. 31. Ходи жуків: 1 – маточні, 2 – личинкові, 3 –додаткового живлення молодих жуків	Рис. 32. Червиця в'їдлива: 1 – метелик, 2 – гусениця-однолітка, 3 - гусениця-дволітка, 4 – лялечка
Рис. 33. Вусач дубовий великий (Cerambyx cerdo L.): 1 – самець, 2 – самка, 3 – ходи личинки і лялечки	Рис. 34. Златка вузько тіла (Agrilus angustulus III.): 1 – жук, 2 – личинка, 3 - ходи личинки

Рис. 35. Коренежил чорний (Hylastes ater Payk.): 1 – жук, 2 – схема передньо- спинки і основа надкрил, 3 – ходи живлення личинок	Рис. 36. Розвиток короїда-друкаря: 1 – личинка, 2 – личинка збоку, 3 – лялечка, 4 – жук молодий, 5 – жук старий
Рис. 37. Рогохвіст хвойний великий (Sirex gigas L.): 1 – самка, 2 – самка відкладає яйця в деревину, 3 – личинка і ходи	Рис. 38. Короїд-друкар (Ips typographus L.): 1 – жук, 2 – «тачка», 3 – маточні й личинкові ходи