Руйнування зрубаної деревини на складах, в холодних будівлях і спорудах

Зараження і руйнування деревини влітку починається через кілька днів після зрубування дерева. При зимовому рубанні життєдіяльність мікроорганізмів почи­нається навесні, коли середньодобові температури перевищують +5 °С.

Деревина безпосередньо після рубання зберігає особливості живого дерева, що охороняє її від заселення дереворуйнівними грибами. Це, в першу чергу, висока во­логість заболоні (до 130 %), цілісність кори, а також відсутність в деревині кисню.

Підсихаючи, деревина окислюється, темніє і швидко заселяється складськими грибами, в першу чергу дереворуйнівними. Первісний етап руйнування деревини прискорюється з виникненням тріщин на торцях, відставанням кори, а також вна­слідок пошкоджень комахами. Пізніше деревину заселяють слабкі руйнівники (субдеструктори), які викликають тверду гниль. Тільки при надмірно тривалому збере­женні з’являється м’яка гниль, причиною якої є складські гриби (деструктори).

Складські деревозабарвлюючі гриби

Поверхневе забарвлення деревини викликають плісняві гриби із родів: Репісіllium, Aspergillus, Verticillium, Trichoderma, Trichotecium, Mucor, які утворюють кольо­рові (зелені, оливкові, рожеві, сірі, білі) нальоти на заболоні, іноді на ядрі.

Verticillium glaucum Bon. викликає лимонно-жовте забарвлення деревини: Aspegillus glaucus Link. — світло-зелене, звичайно на обробленій деревині Репісіllіиm roseum Link., P. purpurogenum Flor. et Stoll, забарвлюють деревину в червоний колір. До бурого забарвлення деревини бука призводить паразит Graphium album Sacc.

Chlorosplenium aeruginescens Karst., Ch. aeruginosus D. N. розвиваються на гниючій деревині бука, осики, берези, додаючи їй зелене забарвлення.

Зміна забарвлення охоплює тільки поверхневу частину деревини і рідко прони­кає глибше 1 мм. Розвитку грибів сприяє підвищене зволоження (60-100%) поверх­невих кілець деревини і температура +20-30 °С. При вологості нижче 30% розвиток цих грибів припиняється.

Особливо небезпечна для деревини синява, при якій спостерігається тривале, гли­боке забарвлення хвойних і деяких листяних порід в сіро-синій, сірий і навіть чорний колір. Синяву викликають близько 50 видів сумчастих і мітоспорових грибів.

Найбільш розповсюдженими збудниками синяви сортиментів і пиломатеріали є такі види із класу сумчастих грибів: Ceratocystis coeruleum (Munch.) Н. et Syd. С. comatum Mill, et Cemz., C. imperfectum Mill, et Cemz., C. piceae (Munch.) H. et Syd.. C. ріпі (Munch.) H. et Syd. із класу мітоспорових грибів Leptographium lundbergii Lag. s Mell., Cladosporium herbarum Link., Discula pinicola (Naum.) Petrak., Trichosporum tingers Lag. et Mel.

Основні збудники синяви — сумчасті гриби роду Ceratocystis. Вони ма­ють кулясті, чорні перитеції діаметром 0,03—0,3 мм, з довгим хоботком. Крім того, іг гриби розмножуються ще конідіями, які утворилися на кореміях. Перитеції і коремії з конідіями формуються звичайно на поверхні ураженої деревини, іноді під корою.

Всі ці гриби близькі за своїми біологічними особливостями: поширюються спо­рами. які переносяться вітром, комахами, водою. При зараженні неокоруваної дервини перші вогнища синяви виникають в місцях розмноження короїдів або лубоїдів. Ці гриби можуть поширюватися і при безпосередньому контакті, особливо при вільному укладанні пиломатеріалів.

Грибниця проникає в глибину деревини спочатку по серцевинних променях, а потім — по трахеідах. Гіфи грибів живляться вмістом клітин, не руйнуючи при цьому оболонок. Оптимальна температура для росту грибниці збудників синяви +20-25°С, а вигаді стійка до високих температур; при +5-7°С її ріст уповільнюється. Для життєдіяльності цих грибів необхідні кисень і відповідна вологість деревини (23-170%). Зміна забарвлення деревини залежить від кольору грибниці. Спочатку грибниця безбарвна, при відмиранні темніє, набуваючи сині, зелені або сірі відтінки. На­жало темної частини тканина на кілька міліметрів заражена і згодом потемніє, переходячи в явну синяву.

На технічні особливості деревини, згідно досліджень С. І. Ваніна, синява істотно к впливає, тому що оболонки стінок клітин залишаються майже цілими; при пробу­равлюванні їх гіфами утворюються невеликі отвори. Однак наявність синява може свідчити про зараженість деревини іншими дереворуйнівними грибами, тому для багатьох сортиментів, особливо для пиломатеріалів і тари, наявність синяви є підставою для перекладу в більш низькі сорти. Для деревини, призначеної на експорт, синява не випускається. Збудників синяви застосовують при підготовці деревини до просочення маслянистими антисептиками (ялини, модрини). Таку деревину попередньо заража­всь цими грибами, їх міцелій пробуравлює оболонки клітин, і деревина стає більш до­ступною для просочення маслянистими антисептиками (О.Т. Вакін, 1964).

Червонувате забарвлення заболоні хвойних порід викликає кортицій гладкий — Corticium leave Pcrs. Його плодові тіла, розміром 5-10 мм, тонкошкірясті, м’які, розпростерті, легко відстають від субстрату. Вони часто зливаються й утворюють смуж­ки довжиною до 10 см. Гіменофор восковатий, жовтувато-рожевого або світло-ко­ричневого кольору, з променистим краєм. Зустрічається порівняно часто, уражає окорену деревину, утворює світло-червонуваті смуги на заболоні сосни, ялини й інших порід. На технічні якості деревини майже не впливає.

На листяних породах зустрічаються й інші види грибів піонерів, які першими заселя­ють зрубану деревину. З них найбільш розповсюджений Hypoxylon coccineum (Pers.) Wind, і Н. Juscum Fr. Спороношення його має вигляд кулястих (5-8 мм) стром, в пе­риферичному шарі яких розташовані перитеції. Зовні плодові тіла спочатку червоні, потім червоно-бурі, всередині — чорні. Розвивається гриб на деревині бука, граба, берези, прий­має участь у виникненні підпари деревини і викликає її поверхневе розкладання.

До цієї групи грибів піонерів відносяться такі: Xylaria hypoxylon Grov., Altemaria humicola Qud., Pullularia pullulans Berk, і багато інших.