Складські деревозабарвлюючі гриби

Поверхневе забарвлення деревини викликають плісняві гриби із родів: Репісії- lium, Aspergillus, Verticillium, Trichoderma, Trichotecium, Mucor, які утворюють кольо­рові (зелені, оливкові, рожеві, сірі, білі) нальоти на заболоні, іноді на ядрі.

Verticillium glaucum Bon. викликає лимонно-жовте забарвлення деревини; Aspegillus glaucus Link. — світло-зелене, звичайно на обробленій деревині РепісіПіит roseum Link., P. purpurogenum Мог. et Stoll, забарвлюють деревину в червоний колір. До бурого забарвлення деревини бука призводить паразит Graphium album Sacc.

Chlorosplenium aeruginescens Karst., Ch. aeruginosus D. N. розвиваються на шиючій деревині бука, осики, берези, додаючи їй зелене забарвлення.

Зміна забарвлення охоплює тільки поверхневу частину деревини і рідко прони­кає глибше 1 мм. Розвитку грибів сприяє підвищене зволоження (60—100%) поверх­невих кілець деревини і температура +20—30 °С. При вологості нижче 30% розвиток цих грибів припиняється.

Особливо небезпечна для деревини синява, при якій спостерігається тривале, гли­боке забарвлення хвойних і деяких листяних порід в сіро-синій, сірий і навіть чорний колір. Синяву викликають близько 50 видів сумчастих і мітоспорових грибів.

Найбільш розповсюдженими збудниками синяви сортиментів і пиломатеріалів є такі види із класу сумчастих грибів: Ceratocystis coeruleum {Munch.) Н. et Syd., С. comatum Mill, et Cemz., C. impetfectum Mill, et Cemz., C. piceae {Munch.) H. et Syd., C. ріпі {Munch.) H. et Syd. із класу мітоспорових грибів Leptographium lundbergii Lag. et Mell., Cladosporium herbarum Link., Disculapinicola {Naum.) Petrak., Trichosporum tingens Lag. et Mel.

Основні збудники синяви — сумчасті гриби роду Ceratocystis (рис. 67). Вони ма­ють кулясті, чорні перитеції діаметром 0,03—0,3 мм, з довгим хоботком. Крім того, ці гриби розмножуються ще конідіями, які утворилися на кореміях. Перитеції і коремії з конідіями формуються звичайно на поверхні ураженої деревини, іноді під корою.

Рис. 67. Синява деревини, викликана Ceratocystis ріпі:

1 — коремії (а) перитеції (б); 2 — сумка зі спорами; 3 — конідієносці з конідіями; 4 — уражена деревина; 5 — перитецій з придатками

Всі ці гриби близькі за своїми біологічними особливостями: поширюються спо­рами, які переносяться вітром, комахами, водою. При зараженні неокоруваної дере­вини перші вогнища синяви виникають в місцях розмноження короїдів або лубоїдів. Ці гриби можуть поширюватися і при безпосередньому контакті, особливо при щільному укладанні пиломатеріалів.

Грибниця проникає в глибину деревини спочатку по серцевинних променях, а потім — по трахеідах. Гіфи грибів живляться вмістом клітин, не руйнуючи при цьому оболонок. Оптимальна температура для росту грибниці збудників синяви +20—25 °С, а взагалі стійка до високих температур; при +5—7 °С її ріст уповільнюється. Для життєдіяльності цих грибів необхідні кисень і відповідна вологість деревини (23— 170%). Зміна забарвлення деревини залежить від кольору грибниці. Спочатку грибниця безбарвна, при відмиранні темніє, набуваючи сині, зелені або сірі відтінки. Навколо темної частини тканина на кілька міліметрів заражена і згодом потемніє, пе­реходячи в явну синяву.

На технічні особливості деревини, згідно досліджень С. І. Ваніна, синява істотно те впливає, тому що оболонки стінок клітин залишаються майже цілими; при пробу­равлюванні їх гіфами утворюються невеликі отвори. Однак наявність синява може жідчити про зараженість деревини іншими дереворуйнівними грибами, тому для багатьох сортиментів, особливо для пиломатеріалів і тари, наявність синяви є підставою для перекладу в більш низькі сорти. Для деревини, призначеної на експорт, синява не (опускається. Збудників синяви застосовують при підготовці деревини до просочення маслянистими антисептиками (ялини, модрини). Таку деревину попередньо заражають цими грибами, їх міцелій пробуравлює оболонки клітин, і деревина стає більш до­ступною для просочення маслянистими антисептиками (О.Т. Вакін, 1964).

Червонувате забарвлення заболоні хвойних порід викликає кортицій гладкий — Zorticium laeve Pcrs. Його плодові тіла, розміром 5—10 мм, тонкошкірясті, м’які, розпростерті, легко відстають від субстрату. Вони часто зливаються й утворюють смужки довжиною до 10 см. Гіменофор восковатий, жовтувато-рожевого або світло-ко­ричневого кольору, з променистим краєм. Зустрічається порівняно часто, уражає окорену деревину, утворює світло-червонуваті смуги на заболоні сосни, ялини й інших порід. На технічні якості деревини майже не впливає.

На листяних породах зустрічаються й інші види грибів піонерів, які першими заселя­ють зрубану деревину. З них найбільш розповсюджений Hypoxybn coccineum (Pers.) Wind, і Н. Juscum Fr. Спороношення його має вигляд кулястих (5—8 мм) стром, в пе­риферичному шарі яких розташовані перитеції. Зовні плодові тіла спочатку червоні, потім червоно-бурі, всередині — чорні. Розвивається гриб на деревині бука, граба, берези, прий­має участь у виникненні щд пари деревини і викликає її поверхневе розкладання.

До цієї групи грибів піонерів відносяться такі: Xylaria hypoxylon Grov., Altemaria humicola Qud., Pullularia pullulans Berk, і багато інших.