2. Контроль основних прямих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)

Контроль основних прямих витрат на виробництво містить такі етапи:

1. Перевірка матеріальних витрат на виробництво, тобто обґрунтованість включення їх до виробничих витрат:

а) за номенклатурою матеріальних ресурсів, виходячи з аналізу напрямів цільового використання за призначенням безпосередньо на виробничий процес відповідно до технології;

б) за оцінкою вартості матеріальних витрат (сировини, комплектуючих, напівфабрикатів, палива, електроенергії тощо). При цьому проводиться нормативний контроль правильності визначення обсягів фактичних витрат за вартістю, виходячи з діючих ринкових і фактичних договірних цін, обсягів транспортно-заготівельних та особливо додаткових витрат (послуги товарних бірж, комісійні посередницькі послуги організацій і фізичних осіб, їх рівень у структурі ціни);

в) правомірність включення витрат на тару;

г) важливо встановити, чи виключена вартість зворотних відходів сировини, матеріалів, обґрунтованість їхньої оцінки, подальше їх використання.

Матеріальні витрати як вартість матеріальних ресурсів на виробництво продукції, робіт (послуг) визначаються, виходячи з: цін їх придбання (без урахування податку на додану вартість); націнок (надбавок); комісійних винагород, виплачених товарним біржам, посередницьким організаціям, включаючи брокерські послуги; митних зборів і транспортування, зберігання, доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Крім цього, у вартість матеріальних ресурсів включаються витрати підприємств на тару та пакування, одержаних від постачальників матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання або реалізації (з урахуванням витрат на її ремонт).

З витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість продукції, виключається вартість зворотних відходів виробництва, під якими розуміють залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції і втратили повністю або частково споживчі якості вихідного ресурсу (хімічні або фізичні властивості), а тому використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

2. Важливе місце в структурі витрат на виробництво посідають витрати на оплату праці. За умов ринкової економіки підприємства мають право самостійно визначати розміри, порядок оплати праці всіх категорій персоналу підприємства. До основних витрат на оплату праці належать витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, у тому числі й премії за виробничі результати, що стимулюються, на компенсації у зв’язку з підвищенням та індексацією заробітної плати в межах норм, передбачених законодавством, а також витрати на оплату праці працівників, що не значаться в штаті підприємства.

У процесі контролю вивчається правомірність зарахування до витрат виробництва в розрізі об’єктів витрат при групуванні таких витрат за місцями їхнього виникнення (центрами витрат) та за видами продукції (за кожним найменуванням виробів на дебет відповідних субрахунків до рахунку 23 «Виробництво»). Для перевірки використовують машинограми, відомості розподілу працевтрат та обсягів нарахованої заробітної плати працівникам структурних підрозділів підприємства за об’єктами витрат. Слід зазначити, що не всі виплати працюючим належать до витрат на оплату праці (матеріальна допомога, дивіденди, оплата путівок на лікування тощо).

Особлива увага звертається на обґрунтованість внесених виправлень щодо витрат на оплату праці як коригування раніше допущених помилок за минулі періоди (довідки бухгалтерії про перенесення витрат з одного об’єкта на інший, додаткові розрахункові відомості, виправлення в групувальних відомостях як додаткові записи).

Для узагальнення матеріалів перевірки з цього питання викорис­товуються дані про виявлені порушення під час перевірки розрахунків з працюючими.

3. Тісно пов’язані з витратами на оплату праці витрати на обов’язкове державне соціальне страхування працівників (збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням і похованням, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, і на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання). Обґрунтованість їх включення до основних прямих витрат на виробництво визначається методами нормативної та арифметичної перевірки їхніх обсягів, виходячи з нормативних ставок нарахування й уточнених обсягів витрат на оплату праці як бази для розрахунку за даними групувальної відомості розподілу заробітної плати в розрізі об’єктів витрат. Із застосуванням методів порівняння та нормативного й арифметичного документального контролю перевіряється відповідність джерел виплати заробітної плати джерелу сплати внесків на соціальне страхування та правомірність їхнього віднесення до складу прямих витрат і включення до виробничої собівартості. При виявленні фактів завищення або заниження обсягів витрат на оплату праці в розрізі об’єктів треба обов’язково визначити взаємопов’язані відхилення щодо такої групи витрат.

4. Перевірка інших прямих витрат. До них належать надані основному виробництву послуги допоміжного виробництва, субпідрядних організацій у частині витрат, які безпосередньо за технологією виробничого процесу є його складовою або пов’язані з обслуговуванням конкретного об’єкта витрат (плата за оренду спеціального устаткування, експертизу, сертифікацію продукції і т. ін.), витрати на відрядження працівників.

При здійсненні контролю застосовують такі методичні прийоми та способи: візуальна перевірка оформлення і достовірності первинних документів та аналіз їхнього змісту щодо виду витрат на конкретний об’єкт та договорів з організаціями-виконавцями послуг, робіт, плановими калькуляціями; нормативна перевірка дотримання встановлених норм відшкодування витрат на відрядження; техніко-економічні розрахунки обсягів витрат; перевірка правильності кореспонденцій бухгалтерських рахунків на підставі аналізу змісту первинних документів.