- •Тема 1. Суть і функції державного фінансового контролю
- •1.1. Поняття, суть і значення державного фінансового контролю
- •1.2. Види, форми і методи контролю
- •1.3. Суб’єкти державного фінансового контролю
- •Тема 2. Організація і планування контрольно-ревізійної роботи в системі органів дкрс України
- •2.1. Формування планів роботи органів дкрс
- •2.2. Відбір об’єктів контролю та розподіл робочого часу
- •2.3. Звітність про результати фінансового контролю
- •3.1. Мета, завдання, інформаційна база контролю статутної діяльності
- •Тема 3. Контроль статутної діяльності і фінансового стану
- •3.2. Послідовність перевірки статутної діяльності
- •3.3. Контроль цільового фінансування підприємства
- •3.4. Контроль фінансового стану підприємства
- •Тема 4. Контроль грошових коштів та розрахункових і кредитних операцій
- •4.1. Завдання, джерела та основні напрями контролю
- •4.2. Методика контролю грошових коштів у касі та на рахунках у банках
- •4.3. Методика контролю розрахункових операцій
- •4.4. Методика контролю кредитних операцій
- •Тема 5. Контроль основних засобів і нематеріальних активів
- •5.1. Завдання, предмет, об’єкти та джерела контролю операцій з основними засобами
- •5.2. Методика контролю операцій з основними засобами підприємства
- •5.3. Перевірка операцій з нематеріальними активами
- •Тема 6. Контроль запасів
- •6.1. Завдання і джерела контролю запасів
- •6.2. Контроль наявності та збереження запасів
- •6.3. Контроль надходження, оцінки та оприбуткування запасів
- •6.4. Контроль операцій, пов'язаних з вибуттям запасів
- •Тема 7. Контроль витрат основної діяльності
- •Завдання і джерела контролю. Нормативно-правова база
- •Контроль основних прямих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)
- •Контроль загальновиробничих витрат
- •7.4. Контроль правильності визначення фактичної виробничої собівартості готової продукції, робіт (послуг)
- •Розподіл фактичних відхилень від облікових цін на обсяг реалізації продукції
- •7.5. Контроль адміністративних витрат та витрат на збут продукції
- •Тема 8. Контроль доходів і фінансових результатів діяльності
- •8.1. Завдання, напрями та джерела контролю. Нормативно-правова база
- •8.2. Перевірка виконання виробничої програми підприємства
- •8.3. Контроль доходів і фінансових результатів від операційної діяльності
- •Перевірка доходів і фінансових результатів від іншої звичайної та надзвичайної діяльності
- •Тема 9. Контроль стану обліку, внутрішньогосподарського контролю та звітності
- •9.1. Мета, завдання, напрями та джерела контролю
- •9.2. Перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві
- •9.3. Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю
- •9.4. Контроль звітності
- •Тема 10. Податковий контроль платників податків по розрахунках з бюджетом
- •10.1. Сутність і організація податкового контролю
- •10.2. Напрями та послідовність перевірки розрахунків платників податків з бюджетом
- •10.3. Контроль розрахунків за податком на додану вартість
- •10.4. Контроль розрахунків за акцизним збором
- •10.5. Контроль розрахунків за податком на прибуток
- •10.6. Податковий контроль в умовах спрощеної системи оподаткування
- •10.7. Контроль розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами за іншими податками та зборами
- •Тема 11. Контроль використання державних коштів Рахунковою палатою України
- •11.1. Мета та основні завдання контролю використання державних коштів Рахунковою палатою України
- •11.2. Перевірка використання коштів державного бюджету України та загальнодержавних цільових і позабюджетних фондів
- •11.3. Перевірка використання коштів державного бюджету України підприємствами і установами
- •11. 4. Узагальнення та систематизація матеріалів контролю
- •11. 5. Виконання рішень, прийнятих за матеріалами перевірок і ревізій
- •Тема 12. Державний фінансовий аудит бюджетних програм і суб’єктів державного сектору економіки
- •12.1. Поняття і суть державного фінансового аудиту
- •12.2. Підготовка до проведення державного фінансового аудиту
- •12.3. Проведення аудиторського дослідження
- •12.4. Реалізація результатів державного фінансового аудиту
- •Тема 13. Система державного внутрішнього фінансового контролю в Україні
- •13.1. Мета та основні завдання внутрішнього (відомчого) фінансового контролю
- •13.2. Особливості проведення перевірок органами внутрішнього фінансового контролю
- •13.3. Узагальнення та систематизація матеріалів відомчого фінансового контролю
- •Рекомендована література
Тема 12. Державний фінансовий аудит бюджетних програм і суб’єктів державного сектору економіки
12.1. Поняття і суть державного фінансового аудиту.
12.2. Підготовка до проведення державного фінансового аудиту.
12.3. Проведення аудиторського дослідження.
12.4. Реалізація результатів державного фінансового аудиту.
12.1. Поняття і суть державного фінансового аудиту
Шлях до підвищення ефективності державного фінансового контролю лежить через удосконалення основних складників його системи, зокрема через уточнення мети, завдань, об’єктів і вдосконалення форм контролю.
Незважаючи на те, що форми контролю в цьому ряді посідають останнє місце, недооцінювати їх значення не можна. Адже форма контролю – це багатофункціональний інструмент дослідження певного явища, об’єкта, процесу, внутрішній зміст якого характеризується сукупністю застосованих прийомів (методів) дослідження. Від вибору форми контролю значною мірою залежить його оперативність, затратність і можливість внесення обґрунтованих рекомендацій щодо економії та ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.
Як уже зазначалося, низка дослідників основною формою контролю фінансово-господарської діяльності визначають ревізію, вказуючи, що це засіб контролю всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, установи чи організації за певний проміжок часу з метою встановлення законності операцій та достовірності облікових і звітних даних.
Як бачимо, покликання ревізії прямо не передбачає пошуку слабких місць в організації управління, розробки пропозицій з метою підвищення ефективності використання фінансових ресурсів.
Водночас у світову практику поряд із контролем дотримання норм (фінансовий аудит) вже давно увійшла така форма контролю, як аудит адміністративної діяльності.
У контексті Глосарію основних термінів, який розроблено 1989 року в рамках JNТOSAI (Міжнародної організації вищих контрольних органів), зазначені поняття мають такі значення.
Фінансовий аудит – це форма контролю, яка передбачає дослідження фінансових документів і рахунків об’єкта контролю з тим, аби переконатися, що фінансово-господарські операції виконуються ним відповідно до визначених цілей і бюджету, з дотриманням обмежувальних правил і норм, а також, що вони правильно відображаються в обліку і звітності.
У п. 57 Глосарію визначено, що фінансовий аудит складається з процедури:
контролю законності і своєчасності операцій, відповідності їх параметрів встановленим нормам і правилам та оцінки реальності боргів і зобов’язань;
контролю правильності оплати та достовірності відображення в обліку результатів операцій;
оцінки системи дій, спрямованих на забезпечення збереження (економії) ресурсів.
Метою зазначеної форми контролю, якій по суті відповідають наші традиційні контрольні заходи – ревізія і перевірка, – є періодичне встановлення відхилень від стандартів використання фінансових і матеріальних ресурсів.
Під час ревізії, перевірки та фінансового аудиту застосовують одні й ті самі методи документального і фактичного контролю, а грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження й витрачання коштів і матеріальних цінностей, у здійсненні зазначених форм контролю підлягають дослідженню з метою підтвердження відповідності чинному законодавству, достовірності обліку і звітності, викриття недостач, розтрат, привласнень і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
Отже, вітчизняні ревізія, перевірка та закордонний фінансовий аудит по суті виконують одне завдання (виявляють порушення у фінансово-господарській діяльності суб’єкта господарювання з метою ліквідації їх і недопущення надалі) і суттєво між собою не відрізняються (використовуються однакові джерела інформації, висновки обґрунтовуються тільки на достовірних даних, підтверджених документально, визначаються особи, винні у завданні збитків тощо).
Немає суттєвих відмінностей також між ревізією, перевіркою і фінансовим аудитом, з одного боку, і аудитом фінансової звітності, з другого. Адже за чинним Законом України «Про аудиторську діяльність», аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Однак ефективність витрачання фінансових ресурсів або рівень їх віддачі не завжди можна визначити фінансовим аудитом, зважаючи на те, що критерієм ефективності є рівень досягнення запланованих цілей, який більшою мірою залежить від якості прийнятих управлінських рішень.
На відміну від фінансового аудиту, аудит адміністративної діяльності – це форма контролю, за допомогою якого вивчаються процедури прийняття і виконання управлінських рішень з метою досягнення цілей (п. 4 Глосарію).
Це означає, що аудит адміністративної діяльності передбачає контроль за дотриманням принципів економічності, ефективності і результативності під час здійснення фінансово-господарської діяльності.
Важливим і невід’ємним складником аудиту адміністративної діяльності є аудит ефективності використання ресурсів.
Відповідно до п. 84 Глосарію аудит ефективності використання ресурсів – це форма контролю якості управлінських рішень на предмет економічності та ефективності використання трудових, фінансових і матеріальних ресурсів.
Таким чином, аудит ефективності використання ресурсів є ширшою формою контролю, ніж фінансовий аудит, бо під «сумнів» контролери ставлять не тільки законність і достовірність використання ресурсів за призначенням, а й доцільність і необхідність того чи іншого управлінського рішення про їх використання взагалі. Відповідно, з огляду на те, що забезпечити повне усунення наслідків порушень за результатами фінансового аудиту практично неможливо, результати аудиту ефективності мають більше значення для підвищення ефективності економіки держави.
З огляду на зазначене, а також враховуючи правові передумови можливості запровадження нової форми державного фінансового контролю в Україні, зупинимося докладніше на аудиті ефективності використання ресурсів.
У світовій практиці застосування такого аудиту виокремлюють його три підвиди:
аудит ефективності виконання окремого рішення;
аудит ефективності виконання програми (функції);
аудит ефективності функціонування системи (галузі).
Найпростішим для виконання є аудит ефективності виконання окремого рішення, бо він передбачає дослідження доцільності прийняття і результативності виконання окремого рішення (операції) з метою пошуку резервів щодо зменшення виробничих і адміністративних витрат та підвищення окупності використаних ресурсів.
Аудит ефективності виконання програми (функції) – це дослідження однієї або кількох програм чи функцій, спрямоване на оцінку відповідності отриманих результатів поставленим завданням і витраченим ресурсам. Програма, що підлягає аудиту ефективності, може охоплювати і окрему галузь, і окремих учасників – суб’єктів господарювання, при цьому навіть різних за формою власності.
Аудит ефективності функціонування системи (галузі) є складною до виконання формою контролю, бо дослідженню піддається організація внутрішнього управління в галузі, відомстві, об’єднанні підприємств чи іншій самодостатній структурі з метою оцінки ефективності, раціональності і оптимальності взаємозв’язків різних органів управління в процесі виконання поставлених завдань і досягнення запланованих цілей.
