12.3. Проведення аудиторського дослідження

Друга фаза організації аудиту ефективності – проведення безпосередньо аудиторського дослідження, яке складається із: збору, опрацювання та узагальнення інформації про виконання програми (функції); підготовки висновків щодо підтвердження чи спростування гіпотез існування проблеми аудиту; розробки пропозицій щодо поліпшення роботи з виконання програми (функції); складання і погодження аудиторського звіту.

Як наводилося раніше, аудит ефективності програми (функції) не передбачає обов’язкового виходу на об’єкти контролю, бо дані для дослідження можна отримати від підприємств, установ і організацій шляхом запиту в них необхідної інформації, а також у результаті вивчення науково-методологічної літератури, статистичних та оперативних звітів, матеріалів попередніх контрольних заходів тощо.

Водночас у разі виходу на об’єкт контролю широко застосовуються такі методи як анкетування, інтерв’ювання, опитування, що дає можливість одержувати інформацію з різних джерел.

Під час аудиту ефективності можливим є здійснення також аналізу статистичної та фінансової звітності, проведення вибіркових обстежень, вивчення конкретних прикладів для встановлення причин і наслідків, порівняння планових розрахунків і фактичних показників, кращого досвіду з існуючою практикою (зокрема закордонною).

Загалом усі процедури дослідження повинні бути задокументовані, а дані, на які покликаються ревізори, повинні розміщуватися в додатках до звіту. Ясність, достовірність, достатність зібраних даних, кваліфікований аналіз інформації має дуже важливе значення, оскільки аудит ефективності відкритий для оцінки громадськості.

Дослідження повинно здійснюватися у дусі партнерства з усіма виконавцями бюджетної програми (функції). Ті, кого перевіряють, повинні добре уявляти цілі, масштаби дослідження, знайомитися з робочими планами, графіками, зібраною інформацією, а також мати можливість коментувати результати дослідження на всіх стадіях роботи групи.

Під час підготовки висновків щодо гіпотез аудиту потрібно враховувати, що оскільки ефективність пов’язана з економічністю, то найважливішим питанням в дослідженні є встановлення того, чи оптимально використано бюджетні кошти, чи їх достатньо, чи можна було отримати такі самі або подібні результати з погляду якості та кращої технології, але з меншими затратами ресурсів. Тобто потрібно доказати чи спростувати гіпотези за допомогою зібраних даних.

Найбільш складним елементом аудиту ефективності для його учасників є розробка пропозицій щодо поліпшення роботи з виконання бюджетної програми (функції). Цей етап роботи потребує від виконавців і доброго знання чинного законодавства (щоб не вносити пропозицій щодо норм, які вже запроваджено), і технології виконання програми чи функції (щоб запропонувати корисні зміни).

Пропозиції (рекомендації) мають відповідати таким вимогам:

ґрунтуватися на результатах дослідження (висновках аудиту);

зосереджуватися на тому, що треба змінити;

бути достатньо докладними і реальними, щоб їх можливо було впровадити;

залишати на розсуд об’єкта контролю способи проведення змін.

Результати аудиторського дослідження відображаються в аудиторському звіті, який є найважливішим продуктом дослідження.

Аудиторський звіт викладається в довільній формі, але має відповідати специфіці тих установ, організацій, які досліджувалися, унеможливлювати двозначне трактування положень дослідження і містити тільки ту інформацію, яка отримана з компетентних джерел, є об’єктивною та конструктивною, забезпечена надійними та достовірними фактами.

Орієнтовна структура звіту така:

Розділ «Вступ» – це короткий огляд причин, які спонукали до відповідного аудиторського дослідження, який базується на:

аналізі даних звітності, що засвідчив факт невиконання результативних показників, на досягнення яких спрямовувалися кошти;

дорученнях органів влади або інших зверненнях, якими засвідчено невдоволення громадян якістю наданих послуг, гарантованих державою;

результатах раніше проведених перевірок, якими задокументовано низку фінансових порушень, що є наслідком неякісних управлінських рішень.

Розділ «Структура аудиту» повинен бути коротким і надавати найважливішу інформацію про:

мету дослідження, яка полягає в пошуку причин неефективного використання фінансових ресурсів і надання пропозицій щодо зміни ситуації;

об’єкт аудиту, яким, зазвичай, є державна (регіональна чи місцева) програма, що повністю або частково фінансується за рахунок бюджетних коштів, чи бюджетна функція;

масштабність дослідження (яку інформацію використано), географічні і часові обмеження (який період досліджувався, в яких регіонах здійснювалося дослідження).

У розділі «Опис об’єкту аудиту» надається повна інформація щодо мети, завдань і напрямів упровадження бюджетної програми, обсягів виділених коштів, її учасників, запланованих і досягнутих результатів. Дається оцінка рівня використання фінансових ресурсів і досягнення запланованих цілей. Опис повинен бути стислим, зрозумілим і доступним користувачам.

У розділі «Результати» викладається процес дослідження з підтвердження гіпотез, які повинні мати об’єктивні докази, підтверджуватися конкретною інформацією (результати перевірки, статистика, анкети, висновки вчених, звітні дані та ін.).

У розділі «Висновки» викладають тільки ті висновки, які відібрано групою дослідження. Висновки повинні бути сформульовані чітко, конкретно, базуватися на фактах, наданих в гіпотезах, зрозумілими читачеві і бути базою для внесення пропозицій. Для більшої доказовості висновків можна використовувати додатки або надати докладні описи і факти.

Якщо висновки сформульовані нечітко та не базуються на підтверджених фактах, користувачі можуть їх не сприйняти і не зрозуміти внесених пропозицій.

У розділі «Рекомендації» зазначають пропозиції, реалізація яких є необхідною умовою для якісних змін в управлінні державними ресурсами. Ці пропозиції повинні ґрунтуватися на висновках аудиту. Мірою можливості розділ повинен мати таку саму структуру, як і розділ, де викладено висновки.

Під час дослідження проблем виконання бюджетної програми, що має статус державної, аудиторський звіт складається за результатами доведених гіпотез у головного розпорядника бюджетних коштів (зазвичай, центральний орган виконавчої влади). Інформація, отримана від регіональних КРУ та районних відділів, використовується для підтвердження висунутих гіпотез.

Якщо ж досліджуються проблеми виконання регіональної програми, то матеріали контролю районних контрольно-ревізійних відділів надаються у вигляді інформації про участь у дослідженні до обласного управління, працівники якого готують аудиторський звіт.

Щодо виконання місцевої бюджетної програми, то результати аудиту її ефективності можуть бути задокументовані в аудиторському звіті і районним контрольно-ревізійним відділом.