1. Платники податку на доходи фізичних осіб. Об’єкт та база оподаткування

Ст 162. Платниками податку є:

1) фіз особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україн і, так і іноземні доходи;

2) фіз особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

3) податковий агент – юр особа, самозайнята особа, представництво нерезидента-юр особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками або форми нарахування доходу зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок від імені та за рахунок коштів платника. Запровадження інституту податкового агента зумовлено необхідністю спрощення процедур адміністрування податків, необхідністю зменшення транзакційних витрат оподаткування.

Не є платником нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї міжнародним договором діяльності.

У разі смерті платника або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати статусу резидента, податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть платника, винесення судового рішення чи втрата статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Якщо фіз особа - платник вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то 1 податковий період розпочинається з дня отримання доходів.

Ст 163. ОО ПДФО є доходи з різних джерел, наявність яких зумовлює виникнення податкових зобов’язань платника. Оскільки податковим періодом з податку є місячний і річний терміни, то ОО виступає як місячний дохід платника, так і сума доходів протягом року (річний дохід).

ОО резидента є:

1) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

2) доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати);

3) іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

ОО нерезидента є:

1) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

2) доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати).

Cт 164.1. База оподаткування (БО) є

1) Загальний оподатковуваний дохід;

2) у разі використання права на податкову знижку – чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми ПЗ звітного року:

ЧРОД = ЗОД – ПЗ

ЗОД – дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований на користь платника протягом звітного податкового періоду.

ЗОД складається з доходів, які:

- остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати),

- доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу,

- доходів, які оподатковуються за іншими правилами.

ЗОД дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених) протягом звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід (ЗРОД) дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом звітного податкового року, доходів, отриманих фіз особою – підприємцем від провадження г/д та доходів, отриманих фіз особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються:

1) доходи у вигляді з/п, нараховані (виплачені) платнику відповідно до умов трудового договору (контракту);

2) суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов цивільно-правового договору;

3) доходи від продажу об’єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної власності, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури), об’єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (роялті);

4) частина доходів від операцій з майном;

5) дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду;

6) оподатковуваний дохід, не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником або нарахований податковим органом;

7) сума заборгованості платника за укладеним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму 50% місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення ПБ, а також дохід, що становить позитивну різницю між сумою коштів, одержанною платником від фінансової установи після реалізації заставленного майна платника при зверненні стягнення фінансовою установою на майно у зв’язку з невиконанням платником своїх зобов’язань за договором кредиту, та сумою фактично сплачених платником зобов’язань за договором кредиту, і сумою, що утримана фінансовою установою в рахунок компенсації своїх витрат згідно з договором. Фіз особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації;

8) дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів;

9) інвестиційний прибуток від проведення платником операцій з ЦП, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж ЦП, формах;

10) дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна;

11) сума надміру витрачених коштів, отриманих платником на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки;

12) кошти або майно, отримані платником як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі, у сумах, які визначені обвинувальним вироком суду незалежно від призначеної ним міри покарання;

13) доходи, що становлять позитивну різницю між:

- сумою коштів, отриманих платником внаслідок відмови від участі в фонді фінансування будівництва, та сумою коштів, внесених платником до фонду, крім випадків, коли платник одночасно передає кошти, отримані з фонду фінансування будівництва, в управління тому самому управителю у той самий або інший фонд фінансування будівництва;

- сумою коштів, отриманих платником від інших осіб внаслідок відступлення на їх користь права вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва та сумою коштів, внесених платником до фонду за договором;

14) дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або моральної шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди та шкоди життю та здоров’ю;

б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов’язання;

в) пені, що сплачується на користь платника за рахунок бюджету внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або інших сум бюджетного відшкодування;

г) суми втрат, заподіяних платнику актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом;

15) сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, договорами довірчого управління, укладеними з учасниками фондів банківського управління;

16) сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення, страхових платежів, пенсійних вкладів, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою - резидентом за платника чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою – резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за договорами;

б) одним з членів сім’ї першого ступеня споріднення платника;

в) роботодавцем – резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника, якщо сума не перевищує 15% нарахованої роботодавцем суми з/п платнику протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж або сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління;

17) дохід, отриманий платником як додаткове благо у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли надання або компенсація зумовлені виконанням платником трудової функції відповідно до трудового договору чи передбачені нормами колективного договору;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом “а”, не вважаються додатковим благом платника доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих платнику – учаснику спортивних, фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув’язненими;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника, крім тих, що обов’язково відшкодовуються за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги;

д) суми боргу платника, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суму доходу, нарахованого на користь платників, за підсумками звітного періоду, у якому борг було анульовано, боржник самостійно сплачує податок з доходів та відображає їх у річній податковій декларації;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (послуг), визначеної за правилами звичайної ціни та суми знижки звичайної ціни товарів (послуг), індивідуально призначеної для платника.

18) дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ним брухт чорних та/або дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий НБУ. Під час виплати доходів за зданий (проданий) платником брухт чорних та/або дорогоцінних металів особа, яка його закуповує, вважається податковим агентом та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати за встановленою ставкою;

19) інші доходи, крім доходів, які не підлягають оподаткуванню.

При визначенні БО враховуються всі доходи платника, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування доходів.

Під час нарахування доходів у негрошовій формі БО є вартість доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на такий коефіцієнт:

К = 100: (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються ОО і БО для коштів, надміру витрачених платником на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Під час нарахування доходів у формі з/п БО визначається як нарахована з/п, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове ДСС, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, а також на суму ПСП за її наявності:

БО = З/П – ЄВ – НФ ( - НПФ) – ПСП

Єдиний соціальний внесок - єдиний платіж до Пенсійного фонду, який міститиме в собі декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування. Сьогодні із з/п працівника проводиться відрахування до ПФ та ще 3 фондів соціального страхування - на випадок безробіття, від тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків на виробництві. Це все несе значні незручності для роботодавця, адже потрібно:

1) в усіх 4 фондах стати на облік;

2) здійснювати відрахування до усіх фондів;

3) заповнювати звітність по кожному фонду та звітувати в кожен фонд окремо;

4) слідкувати за різними термінами подання звітності до 4 фондів.

Впровадження ЄСВ полегшить процес подання звітності. Всі відрахування зводяться в 1, ЄСВ, який сплачується одною сумою. Взамін звітування до 4 різних інстанцій роботодавці сплачуватимуть і подаватимуть звітність лише до Пенсійного фонду - адже саме Пенсійний фонд буде адмініструвати соціального внесок.

Вираховується ЄСВ за тим же механізмом, за яким сплачуються внески до Пенсійного фонду і складається з:

- відрахувань із зарплати самого найманого працівника;

- нарахувань на фонд оплати праці, які проводить роботодавець.

Нині із зарплати працівника відраховується приблизно 3,6%, тобто 2% із зарплати поступає до Пенсійного, 1,6% - до інших соціальних фондів.

Для роботодавця розмір соціального внеску коливається в залежності від виду діяльності, і визначається за так званими класами ризику, яких - 67. Перший, найменший клас ризику, має відрахування в сумі 36,76%, останній, найбільший - 49,7%. Якщо роботодавець проводить діяльність за декількома напрямками, то визначатись клас професійного ризику буде за основним видом економічної діяльності. Згідно з класом визначається відсоток нарахувань на фонд оплати праці. Так, наприклад, для бюджетних установ цей розмір становитиме 36,3%, для платників, які уклали з працівниками договори цивільно-правового характеру, - 34,7%.

Розщеплення суми єдиного соціального внеску проводить Держказначейство, зараховуючи потім складові соціального внеску на рахунки відповідних соціальних фондів. Єдиний орган, який проводить збір та контроль за сплатою ЄСВ, - Пенсійний фонд України. В ньому ведеться державний реєстр страхувальників та застрахованих осіб.

Єдина база платників внеску дає можливість швидше виявляти порушників, тих, хто платить внески не до всіх фондів або не в повному обсязі. Працівникам буде легше контролювати, скільки роботодавець перераховує за них до всіх фондів соціального страхування. До того ж зростання надходжень до соціальних фондів дасть можливість збільшувати розміри страхових виплат, ввести в майбутньому, з використанням єдиної системи збору внесків, другий рівень обов'язкового пенсійного страхування (накопичувальні рахунки) та обов'язкове медичне страхування.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.