19.Типологічні риси художньої культури Месопотамії.

Художня культура обумовлена релігійними уявленнями Змінюються погляди людини на смисл життя І на богів Якщо для єгип­тян була характерна віра у вічне життя. І головне було створити для себе дім для вічного життя - гробницю (піраміду), то тут - віра в те, що головна мета життя людини служіння своєму божеству А це означало, що треба перш за все побудувати дім для бої а - святилище Пригадайте міф "Гора небес до землі", в якому розповідається, як Енліль будує собі храм таким святилищем і стала головна форма культової архітектури шумерів - зиккурат Він мав три або сім ярусів (бо сім аннунаків чи три головних бога), був чимось схожим на піраміду Джосера "сходи до неба" І сходинки були важливою частиною архіектурного рішення. Кожний "поверх" мав свій колір чорний - бігум - нижній, колір цегли-сирця середній, білий та чер­воний - верхній Закінчувався синім кольором верхнього храмику, де і роз­ташовувалося святилище (колір глазурованої цеїли)

У святилищі були ліжко, стіл, стілець, і кожної ночі там залишали їжу для бога І доброчесну, цнотливу жінку для обслуговування бога (Геродот з цього Іронізував) Туди могли входити тільки жерці і вони використовували святилище для астрономічних спостережень. Тобто не заупокійний культ, а доброчесне життя на землі і вірне служін­ня своєму богові — це ідеал шумерів і вавилонців, які вважали, що ніколи не вмирає тільки бог і все йому служить. Тому кожне місто мало свій зиккурат на честь бога-покровителя міста. Найбільш відомим для вас є зиккурат Мардука бога Вавилона. Він ві­домий вам за біблійською легендою про Вавилонську вежу Це зиккурат Етеменанкі ("Дім радощів землі до небес"), збудований за часів Навухо­доносора II - Нововавилонське царство (605-562 рр) Це була грандіозна споруда, яку описав Геродот сім ярусів, нижній квадрат - 91x91 м, висота першою ярусу 33 м, загальна висота - 90 м Завершувався храмиком з синьої цеїли з золотими рогами бика, що сяяли на сонці. Цей зиккурат входив до архітектурної о ансамблю міста Вавилона, куди, окрім нього, входили 4 комплекси оборонних мурів (бо тоді місто повинно було бути фортецею) з вежами-контрфорсами, з 8 брамами - баспонами, головна прецесійна дорога богині Іштар зі славнозвісними воротами (стіни були такі широкі, що на них, як свідчив Геродот, могли роз'їхатися дві колісниці), два палаци Навуходоносора ("Північний" і "Південний"), 53 храми і висячі сади Семіраміди (вавилонська цариця Шаммурамат) - одно із семи чудес світу (вони були розташовані на цегляних склепіннях, що йшли уступами, зрошувалися сади з допомогою величезного водопідій­мального колеса, що йоі о крутили раби-полонені). Найбільш розвинутим різновидом мистецтва була скульптура, що знову відродила магічний образ звіра Архетиповими для вавилонян були два зві­рі бик та лев Адже ж і в молитовних гімнах Двуріччя лютість богів порів­нювалася з лютістю лева, а могутність — з могутністю бика. Ми знайдемо ці теми скрізь у надвишку арфи з зиккурата в Урі, у сосуді з зображенням биків і левів, у крилатих биках з палацу Саргона II, ви бачи­ли лева і на воротах богині Іштар. Славнозвісний рельєф "Велике левине полювання" з яскравими фігу­рами пораненого лева та вмираючої левиці - шедеври світового рівня (з палацу Ашшурбанапала - Ассирія VII ст до н е ). Малі пластичні форми менше збереглися, бо йшли війни Найчастіше знаходять невеличкі фігури з різних порід каменю - так звані адоранти - ті, що моляться. Як і з палеолітичними Венерами, тут є символізація зображення и і типологічні риси:

1 схематичні фігури, тіла,

2 обличчя-маска,

3 величезні очі, інкрустовані кольоровим камінням (Статуетка Ебіх-шя -алебастр, мармурові статуетки з Тель-Асмара) Залишається канон ряд­кового зображення ("Шдандарг із Ура" - III тис до н е )

Література як і в Єгипті складається з міфів, що їх розшифровують і досі Саме шумери започаткували в літературі епос міфологічного зміс­ту, сіворивши першу героїчну поему "Епос про Гільгамеша" (XXIII-XXII сг до н е склали, а перші записи - аккадські — XIX-XVIII ст до не) Це спільний шумеро-аккадо-вавилонський епос - поема, записана на 12 табличках Прообразом й героя - Гільгамеша (на 2/3 бог, на 1/3 людина) - був п'ятий правитель першої династії Урука Бшыамес, що був обожнений після смерті. Головна Ідея поеми - Ідея вічної слави людини, яка прийшла на зміну мри про безсмертя Смерть - це зло, але вона не може перекреслити то­го, що створила людина і саме в цьому створеному людиною і виявляє­ться й безсмертя.