15.Причини, характер та етапи походу Олександра Македонського на Схід.

У 336 р. до н.е. Македонію очолив син Філіппа II Александр (356-323 pp. до н.е.). Він продовжив справу свого батька. Він не лише здійснив омріянийФіліппом II похід на Персію, а й створив могутню імперію, яка простягнулася від Греції аж до Індії.

У 336 р. до н.е. македонська армія через північ Греції вийшла до земель Персії на півострові Мала Азія. Похід на деякий час було перервано повстанням у підкорених Фівах. Александр жорстоко придушив повстання і 30 000 фіванців продав у рабство. У 334 р. до н.е. 35 000 македонян на чолі з Александром продовжили східний похід.

Перська держава у цей час була ослаблена боротьбою за владу між сатрапами, які стали самостійними і не бажали коритися цареві Персії Дарію III. А Персії протистояла згуртована армія Александра, що складалась із збройних сил усіх великих грецьких полісів, окрім Спарти.

Командувач перської армії Мемнон, розуміючи, що сили нерівні, пропонував заманювати македонців у глиб Персії, знищуючи запаси продовольства та кормів для коней, щоб потім, коли армія Александра буде знесилена, завдати їй нищівної поразки. Але Дарій боявся зради сатрапів і не погодився з планом Мемнона.

Перша велика битва між супротивниками відбулася на річці Ґранік у334 р. до н.е. Александр зіткнувся з найбільшбоєздатною частиною перського війська – грецькими найманцями. Він вишикував свої війська так, що в центрі була фаланга важкоозброєної піхоти, а з флангів – кавалерія та легка піхота. У такому порядку солдати македонського царя форсували річку та знищили перських лучників. Потім ударила кіннота, яка розбила ворожу кавалерію й грецьких найманців. Перемогу було здобуто. Військо Дарія відступило. Не зустрічаючи спротиву, македоняни захопили більшість підкорених персами грецьких колоній у Малій Азії. Лише Мілет і Галікарнас довелося брати штурмом.

Александр продовжив війну з Персією. У 333 р. до н.е. на території Сирії, біля затоки Ісса, на узбережжі Середземного моря, між ним і свіжими силами Дарія відбулася нова битва. Дарій відразу кинув у бій особисту гвардію.Александр очолив атаку важкої кавалерії. Після тривалого та кровопролитного бою Дарій в оточенні охоронців залишив поле бою.

Перські війська занепали духом. Грецькі найманці вважали за краще повернутися на батьківщину. Як трофей Александр захопив казну, царських придворних та особисту колісницю перського царя.

Далі перед Александром лежали землі Єгипту, що були підкорені персами. Єгипет здався Александру без бою. Жерці цієї країни оголосилиАлександра богом. Перський цар Дарій III відчув, що втрачає свою імперію, тому запропонував Александру укласти мирну угоду. Він був готовий віддати узбережжя Малої Азії та сплатити величезний викуп за полонених. Але Александр вимагав, щоб Дарій III визнав його єдиним володарем Малої Азії. Тоді перський цар пішов на відчайдушний крок. Він зібрав війська, які у нього залишилися, і 1 жовтня 331 р. до н.е. зустрівся в останньому двобої з Александром.

Це сталося біля селища Гавгамели (битва віку), на північ від Вавилона. Уперше перси застосували проти македонян бойових слонів і колісниці, до яких були прикріплені величезні серпасті ножі. Лучники Александра перебили більшість візничих та погоничів слонів. Некеровані, поранені та налякані тварини кинулися назад і почали топтати перську піхоту. Залишки перської кінноти прорвали ряди македонян, але загинули, наткнувшись на опір македонської піхоти – воїнів із списами. Сам Александр на чолі кінноти атакував особисту гвардію перського царя. У черговий раз Дарій змушений був відступати (втік у Мідію). Він утік у глиб імперії, де в 330 р. до н.е. був зрадницьки вбитий сатрапом, що претендував на царський престол. Після смерті Дарія ІІІ Олександр стає царем Азії та набуває деспотичних рис характеру.

Обставина, яка ускладнила дальше просування Олександра на схід, був опір місцевого населення. Особливо сильно він виявився у Бактрії і в Согдіані. Сюди Олександр в 329 році рушив під приводом помститися Бессу за вбивство Дарія. Бактрійці і согдійці, очолювані соратником Бесса Спітаменом, обложили Маракандру і винищили тут цілий загін македонських солдатів. Проте Олександр придушив повстання, але не ак силою, як дипломатією – він одружився з дочкою одного з бактрійських владарів Роксаною. Було засновано міста-фортеці, всі вони дістали назву Александрій, одна з них – Александрія Крайня була найбільш північним пунктом його походу.

З Согдіани і Бактрії Олексадр рушив в Індію. Перейшовши річки Інд і Гідасп він розбив могутнього царя Західної Індії Пора. Тут було засновано дві останні колонії – Нікею і Буцефалію. Потім він просунувся до Гіфасісу, де виснажене військо відмовилося продовжувати завойовницький похід. У листопаді 326 р. під командуванням Неарха через річку Інд почали переправлятися кораблі. Сам Олександр рушив через пустелі Гедрозії. Похід закінчився в 325 р. – армія повертається у Вавилон після 10 років походів.

11 чи 13 червня 323 р. Олександр помирає на 33 році життя (або від того, що його отруїли чи від малярії).