83.Інноваційні технології у викладанні історії.

Інноваційні технології – цілеспрямована система прийомів, засобів організації навчальної діяльності учнів, що охоплює увесь процес навчання від визначення мети до отримання результатів.

У викладанні історії використовують такі інноваційні технології: розвивальне, особистісно-зорієнтоване проблемне інтерактивне та модульне навчання.

При розвивальному навчанні педагогічні дії випереджають, стимулюють, прискорюють розвиток учнів. На уроках такі учні порівнюють, роблять висновки, з'ясовують закономірності, інтенсивно працюють самостійно і творчо.

Особистісно-зорієнтований навчанням учень активно виступає в навчальному процесі. Це таке навчання, центром якого є особистість дитини і її самобутність.

Модульні технології передбачають блокову побудову навчального матеріалу. І ця технологія впроваджується в старшій школі.

Модульна система передбачає, що урок повинен сприяти як засвоєнню нової інформації, так і формуванню вмінь і навичок обробки.

Складові частини модульної технології є рефлексно-підвищуючим рівнем розуміння і осмислення дослідження матеріалу, тобто оцінювання один одного.

Істотні елементи – мотиваційне навчання діяльності на основі визначення цілей, перевага самостійної, творчої діяльності на уроках, організація контролю і самоконтролю навчальної діяльності, залучення компетентних помічників в ролі консультантів і експертів.

Проблемне навчання не має якогось стандарту, воно постійно вимагає творчого підходу. Ділиться на 3 різновиди в порядку зростання сладності: проблемний виклад матеріалу, евристична пошукова бесіда, дослідницький метод.

Лекційно-семінарсько-залікова технологія.

Проектні технології– це організація навчання, за якого учні набувають знання та уміння у процесі планування і використання практичних завдань проектів.

Цілями проектного навчання є створення умов ля самонавчання учнів.

Завдання вчителя полягає у тому, що в процесі виконання проектів здійснити логічний ланцюжок протягом 2-3 місяців – досліджуючи проблеми (в архівах) в бібліотеках. Завершальний етап – публічний захист проекту, який за пропозицією самих учнів проводиться у вигляді круглого столу.

Підготовка колективного проекту вимагає активізації дослідницької діяльності учнів. Проектна діяльність консолідує його учасників (учнів чи вчителів).

Інтерактивні технології. Інтерактивне навчання — це навчання, побудоване на основі спілку­вання та взаємодії, що реалізуються і в технологіях, і в методах, і в органі­заційних формах.

84.Вимоги до сучасного шкільного підручника історії.

Підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до цілей навчання, встановлених програмою і вимогами дидактики.

Підручник — книга, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Підручники створюють із урахуванням вікових і соціальних потреб потенційних читачів. Навчальну літературу випускають державні організації, навчальні заклади та приватні видавництва.

Досвід країн Західної Європи,основні характеристики( вимоги) підручника, які є напрацюванням європейських експертів і вчителів, зокрема:

1) розвиток. Підручник історії не дає остаточних відповідей, але відкриває шлях для подальших питань та власних досліджень, стиму¬лює критичне мислення, розвиває особисті судження;

2) активність і творчість. Підручник підтримує самостійну роботу учнів, сприяє їхньому особистісному розвитку, містить різні види зав¬дань та узагальнень;

3) академічна та педагогічна сучасність. Підручник повинен базу¬ватись на досягненнях сучасної науки, прагнути істини, бути вільним від національних акцентів і пристрастей. Факти повинні бути правди¬вими;

4) багаторакурсність. У підручнику пропонуються плюралістичні інтерпретації минулого, містяться джерела, що підкріплюють різні точки зору. Він суперечить стереотипам: тендерним, расовим, націо¬нальним, етнічним, віковим, культурним тощо. Підтримується баланс між місцевою, регіональною, європейською та світовою історією;

5) вікова група і здатності. Підручник повинен бути адресованим конкретній віковій групі. Він враховує рівень свого читача: пропонує диференціацію завдань, навчальних задач, допомогу в оцінці своїх навчальних досягнень і моделюванні;

6) мова. В підручнику повинні враховуватись мовні навички даної вікової групи, але він повинен сприяти розвитку концептуальних і мовних навичок;

7) вимоги програми. Підручник має відповідати вимогам діючої програми, але залишати місце і час для експериментування та поза¬програмної діяльності вчителя і учнів;

8) привабливість. Підручник має бути привабливим. Але ілюстра¬ції - це функціональний ресурсний матеріал, а не прикраси;

9) зв'язок з позапрограмним матеріалом. Підручник повинен місти¬ти посилання на твори художньої та документальної літератури, інші ресурсні матеріали, зокрема пресу та інформаційні технології;

10)позапрограмні теми. В підручнику мають бути пропозиції для вчителя і учнів з приводу позапрограмних тем та проектів.

Оскільки питання вимог до підручників історії, а відповідно і кри¬теріїв їх оцінки є надзвичайно важливим, не залишились осторонь його обговорення і наші колеги з Росії. Методист О. Стрєлова в книзі «Історія для завтрашнього дня» наводить як результат колективної творчості російських учителів і вчених такий набір критеріїв оцінки гарного підручника: