38.Політичний розвиток слов'янських держав у міжвоєнний період (1920-1930-ті роки).

Внутрішньополітичний розвиток Польщі у 1920–30-і рр.: 17 березня 1921 р. прийнято Конституцію (республіканська форма правління, представницька демократія, поділ влади, унітарність держави; законодавча влада належала 2-палатному парламенту – сейму і сенату; президент керував органами виконавчої влади, обирався зборами строком на 7 років; римсько-католицькій церкві відводилося особливе місце); часта зміна урядів у 20-і роки, багатопартійна система, політична нестабільніссть, ситуативна більшість у парламенті; державний переворот 1926 р. та прихід до влади Ю. Пілсудського та його прибічників; політика «санації»; нехтування правами національних меншин; Безпартійний блок прибічників Пілсудського у парламенті; 23 квітня 1935 р. – прийняття нової Конституції, посилення влади президента;

Зовнішня політика Польщі у міжвоєнний період – політика балансування між Німеччиною та Радянським Союзом (розкрити причини, характер її; небажання створювати разом із СРСР систему колективної безпеки, ставлення до Мюнхенської угоди 1938 р. тощо).

Соціально-економічний розвиток Чехословаччини у 1920–30-і рр.: економічні кризи до середини 1920-х років, з 1924 р. – смуга піднесення, зростання промислового виробництва, концентрація й централізація виробництва та капіталу (Гірничо-металургійне та Празьке металургійне товариства, військово-промисловий концерн „Шкода”, взуттєвий концерн Т. Баті); розвиток банківського капіталу; кооперативний рух у сільському господарстві; соціальне страхування по хворобах і старості, закон про оплачувану відпустку, диференційовані пенсії; падіння промислового виробництва на 40% у період світової економічної кризи, збільшення безробіття; закон про картелі 1933 р., хлібна монополія (з 1934 р.); девальвація крони; примусова синдикалізація скляної, деревообробної, текстильної та інших галузей; піднесення виробництва в оборонній та важкій промисловості, зростання військових витрат у 1937–1938 рр. у зв’язку із зовнішньою загрозою.

Внутрішньополітичний розвиток країни: конституція від 6 березня 1920 року (республіканська форма правління, автономна Підкарпатська Русь; законодавча влада – двопалатні Національні збори (палата депутатів, сенат); виконавча – президент та уряд; судова); три головних течії у політиці – республіканська (правляча коаліція), національна (німецькі партії, Словацька національна партія (національні інтереси)) та ліворадикальна (комуністи, класовий підхід); вересень 1921р. – створення уряду „національної єдності” на чолі з Е.Бенешем; жовтень 1922р. – коаліційний уряд „національної єдності”; угруповання „Града” (прибічники президента Т.Масарика); грудень 1929 р. – створення центристської коаліції; судетсько-німецька партію (К.Генлейн, 1933 р.) вимагала негайно приєднати Судети до Німеччини, організувала збройний заколот; 1935р. – обрання президентом Е.Бенеша (до1938 р.).

Зовнішня політика Чехословаччини: договори про кордони (Версальський, Сен-Жерменський, Тріанонський); 1920–1921рр. – створення Малої Антанти (Чехословаччина, Румунія, Югославія); травень 1935р. – договір з СРСР про взаємну допомогу із застереженнями; вересень 1938р. – Мюнхенська змова урядів Великобританії, Франції, Німеччини та Італії про поділ Чехословаччини – окупація Німеччиною Судетського краю, перетворення чеських земель у „Протекторат Богемії та Моравії”; Польща захопила Тешинський край, Угорщина – південні райони Словаччини та Закарпатську Україну.

Болгарія та Югославія: насамперед важливо звернути увагу на заходи з боку патріотичних сил кожного народу по створенню або відновленню незалежної держави; також як було визначено кордони цих країн на початок 1920-х рр. Далі необхідно проаналізувати:

1. соціально-економічні перетворення: діяльність урядів А. Стамболійського, А. Цанкова та ін. в Болгарії, урядів Югославії; зміни в аграрному розвитку, вихід країни із світової економічної кризи, розвиток промисловості, сільського господарства у другій половині 30-х рр.

Наприклад, уряд А.Стамболійського (БЗНС, 1919–1923 рр.) провів у Болгарії такі реформи: закон про покарання винних у національній катастрофі (1919 р.); запровадження загальної трудової повинності; закон про максимум землеволодіння; перегляд податкового законодавства на користь селян, створення Державного зернового консорціуму, розвиток кооперативного руху; підписання важких умов Нейїського миру (1919 р.), намагання знайти порозуміння із Королівством сербів, хорватів та словенців. Болгарський уряд А.Цанкова (1923–1926 рр.) переслідував ліві сили (БЗНС, БКП), підвищив зарплату військовим та держслужбовцям; увів соціальне страхування робітників.

У королівстві сербів, хорватів та словенців (з 1929 р. – Югославії) слабкорозвинутою була промисловість, аграрна реформа була половинчастою, і тому сільське господарство розвивалося повільно. Югославія та Болгарія зазнали негативних наслідків світової економічної кризи 1929 р.

2. внутрішньополітичний розвиток: охарактеризувати зміст Видовданської конституції 1921 р. у Королівстві сербів, хорватів та словенців; розстановку політичних сил у цих країнах, причини змін урядів та переслідування певних політичних партій; диктатуру болгарського царя Бориса ІІІ (1935–1943 рр.) та югославського короля Олександра (1929–1934 рр.), проблеми розвитку національних меншин (напр., хорватська проблема);

3. зовнішня політика: охарактеризувати укладені цими країнами договори; вступ до військових блоків; проблеми відносин з Радянським Союзом; зусилля по створенню системи колективної безпеки у 30-х рр. тощо.

Для Болгарії середини 1920-х – початку 30-х рр. була характерною антирадянська політика, напружені відносини із сусідніми країнами; Нейїський мирний договір (1919) був тягарем для економіки та політики країни; у другій половині 30-х років відбулося зближення з Німеччиною; у 1938 р. – скасування статей Нейїського договору, озброєння країни; у 1940 р. Румунія вимушена була повернути Болгарії Південну Добробуджу. Югославія увійшла в 1921 р. до Малої Антанти; уклала союзний договір з Францією (1927р.); заснувала у 1934 р. разом із Грецією, Румунією, Туреччиною Балканську Антанту; 1937р. – договір про дружбу з Болгарією та нейтралітет з Італією.