23.Соціально-економічний та політичний розвиток Російської Федерації у 90-х рр. Хх – на початку ххі ст.

Важливе значення має аналіз ради­кальних реформ уряду Є. Гайдара (1992–1993 рр.) (жорстка монетарна й фінансова політика, лібералізація цін на початку 1992 р. – збільшилися у 10–12 разів; чекова (ваучерна) прива­тизація (майже 70% підприємств торгівлі, громадського харчуван­ня та побутового обслуговування на кінець 1993 р.); утворення інвестиційних фондів та корпорацій, розвиток фондового ринку; грошова реформа. Позитивні наслідки реформ: зниження інфляції, нормалізація споживчого ринку, створення умов для струк­турної перебудови в економіці; майже повна ліквідація бюджетного дефіциту, девальвація руб­ля; ліквідована система централізованого розподілу ресурсів; негативні наслідки: падіння виробництва, зниження життєвого рівня переважної частини населення, різке збільшення цін на товари; зростання соціальної напруженості у суспільстві, майнового розшарування; розвал ряду га­лузей промисловості (особливо воєнно-промислового ком­плексу), негативні тенденції, важке становище у науці, культурі, освіті, медицині та ін. Ці наслідки реформ потребують грунтовного аналізу студентами.

Розвиток соціально-еко­номічної сфери Росії середини і другої половини 1990-х років: боротьба із падінням промислового виробництва та збільшенням цін, підтримання прожиткового мінімуму, вирівню­вання доходів різних соціальних груп, зменшення бюджетно­го дефіциту, вирішення проблем зі сплатою податків та ви­платою зарплат бюджетникам; фінансова катастрофа 11 жовтня 1994 р. ("чорний вівторок") – різке падіння курсу рубля; інфляція; постійна невиплата зарплат, пенсій; приватизація державного майна (закон 1997 р.); розвиток банківської системи (комерціалізація банків); серпень–вересень 1999 р. – крах мос­ковського ринку міжбанківських кредитів; високий рівень безробіття (близько 10 млн чоловік); 1997 р. – початиок здійснення житлово-комунальної реформи до 2003 р. (переведення населення на стовідсоткову оплату комунальних платежів); структура російського експорту – газ і нафта (40 %); стабі­лізація фінансових ринків й розв'язання бюджетної кризи урядом С. Кирієнка; дефолт 17 серпня 1998 р. (неплатоспроможність Росії за своїми міжнародними фінансо­вовими зобов'язаннями; березень 1999 р. – припи­нення падіння промислового виробництва у 1999 р. тощо.

Політичний розвиток Росії у 1990-і роки: жорстке протистояння між виконавчою владою (Б. Єльцин) і законодавчою (Р. Хасбулатов) у питанні про подальший розвиток держав в нових перехідних умовах до ринку 1992–1993 рр.; референдум 25 квітня 1993 р. про довіру главі держави, про проект нової конституції і ви­бори нового парламенту (62 % голосів підтримало президента); 21 вересня 1993 р. – оголошення президентом про припинення повноважень Верховної Ради, формування двопалатних Федеральних Зборів, запровадження президентського правління в Росії; опір парламентарів; трагічні події 3–4 жовтня 1993 р.; грудень 1993 р. – парламентські вибори до V Державної Думи і рефе­рендум (схвалено проект нової конституції: Росія стала президентською республікою); розробка й укладення двосторонніх до­говорів між Центром і суб'єктами федерації; квітень 1994 р. – укладено Договір про суспільну злагоду; грудень 1995 р. – була обрана VI Державна Дума (більшість місць здобув Народно-патріотичний блок на чолі з компартією РФ (КПРФ); червень–липень 1996 р. – президентські вибори (у другому турі за Б. Єльцина віддали свої голоси 54 % виборців); чеченські війни; уряд В. Чорномирдіна працював до квітня 1998 р.; постійні зміни урядів (С. Кирієнка, Є. Примакова, С. Степашина; В. Путіна); політичне напруження в суспільстві; грудень 1999 р. – вибори до Державної Думи Росії (перемогу здобули пропрезидентські сили); 31 грудня 1999 р. – Б. Єльцин зробив заяву про дострокове припинення своїх президентських повноважень. Студентам важливо проаналізувати причини та наслідки політичних криз в Росії цього періоду, розібратися у складнощах та протиріччях президентства Б. Єльцина, дати його діяльності об’єктивну, виважену оцінку на основі думок сучасних фахівців та експертів (істориків, економістів, політологів).

Росія на початку ХХІ ст.: президентські вибори 26 березня 2000 р. – обрання В. Путіна; діяльність уряду М. Касьянова; удосконалення російської законодавчої бази відповідно до європейських стандартів; в управлінні – виконавча влада мала більше повноважень над законодавчою, контролювала та направляла діяльність останньої; створення Державної Ради; посилення концентрації влади в Центрі, обмеження повноважень губернаторів, запровадження нового адміністративно­го поділу, створення інституту повноважних пред­ставників президента РФ; вибори перзидента 2004 р. – перемога В. Путіна; вибори до Державної думи РФ 2 грудня 2007 р. (бар’єр для партій, що проходили за партійними списками, було підвищено з 5 % до 7 %; перемога пропрезидентського болоку «Єдина Росія» (315 місць); вибори Президента Росії 2 березня 2008 р. – перемога кандидата від партії «Єдина Росія» Д. Медвєдєва; серпень 2008 р. – південно-осетинський конфлікт, втручання Росії, проголошення незалежності Абхазії та Південній Осетії; січень 2009 р. – російсько-український газовий конфлікт.