73. Принципи викладання історії.

Оновлення змісту історичної освіти вимагає формування сучасних принципів навчання історії:

- принцип науковості (передбачає залучення до наукового обігу суттєво перевірені факти, події, різноманітні джерела);

- принцип об'єктивності (висвітлення історичних подій і явищ якимим вони були насправді, конкретне ставлення до подій);

- принцип гуманізму (будується на Конституції України – демократія, шовінізм, пропаганда расової, релігійної виключносі);

- принцип демократизму (грунтується на плюралізмі думок, поглядів, бачення суспільних явищ, в педагогічному партнерстві вчителя й учнів для пошуку істини);

- принцип національної державної спрямованості (постійне звернення до культурної спадщини українського народу);

- принцип природо відповідності (застосовувати знання з дитинства);

- принцип наочності;

- принцип активності;

- принцип індивідуалізації (диференціації).

74.Методи навчання історії, їх класифікація.

Метод навчання історії – способи спільної діяльності вчителя і учнів в процесі навчання заради досягнення спільної мети.

Класифікація методів навчання:

1)за способом пізнавальної діяльності (Лернер):

- пояснювально-ілюстративний метод. Його суть полягає в організації усвідомленого сприйняття учнями інформації різними прийомами – залучення наукового зображення, документально-художніх текстів, наочності тощо;

- репродуктивний – суть у конструюванні завдань на відтворення (переказ, пояснення вчителя, опис змісту картини після її характеристики, складання простого і складного плану, вправи на порівняння), розповідь про історичну особу за схемою, розміщення місць на карті, складання хронологічної таблиці);

- частково-пошуковий (евристична бесіда) – ставиться проблемне завдання, запитання;

- дослідницький метод – учні працюють суто самостійно.

2) за способом взаємодії (Олена Пометун):

- пасивні (учні виступають об'єктом навчання, - форма уроку – монолог);

- активна (учень виступає суб'єктом навчання, - активно працює на уроці – дискусія, діалог);

- інтерактивна (співнавчання, взаємодія учнів у навчанні – групова робота в класі).

75.Методика використання технічних засобів навчання на уроках історії.

До технічних засобів навчання (ТЗН) відносяться статичні наочні засоби: екранні (кінофільми чи кінофрагменти, навчальні відеокасети, діафільми, діапозитиви, кодопозитиви), зорово-звукові (аудіозаписи, компакт-диски, аудіо чи комп'ютерні програми).

Аудіовізуальні засоби навчання історії можна розділити на чотири групи: а) навчальні діафільми, діапозитиви й інші засоби статичної екранної проекції; б) навчальне радіо і звукозапис; в) навчальне кіно; г) телебачення.

Застосування ТЗН дозволяє активізувати увагу учнів, підвищити їхній інтерес до історичної інформації, створити умови для розвитку як чуттєвої, так і розумової сфери особистості, забезпечити образність у пізнанні історії, економію часу.

У діафільмах і діапозитивах використовуються зображення різного характеру. У посібниках для середніх класів широко застосовуються картини і малюнки, що реконструюють у художній формі фрагмент історичної реальності, історичні карти та карти-схеми. Діафільми показують у малюнках послідовний хід історичних подій.

Використання комп'ютера як засобу навчання та відповідних технологій. Вони мають великі можливості імітування історичної реальності, нідтворення найбільш суттєвих рис історичних епох, соціокультурних комплексів. Формуючи яскраві й об'ємні уявлення про минуле, комп'ютерні програми створюють ілюзію присутності, коли учень подорожує з героєм програми в географічному просторі і в часі.