37.Франкська імперія Меровінгів та Каролінгів.

Франкська держава (королівство) - Умовна назва держави в Західної і ЦентральноїЄвропі з V по IX століття, яке утворилося на території Західної Римської імперії одночасно з іншими варварськими королівствами.

Період Меровінгів

Королівство франків було засноване королем Хлодвигом I з роду Меровінгів і протягом трьох століть стало найпотужнішою державою Західної Європи.

Вихідним моментом в утворенні Франкської держави було завоювання салічними франками на чолі з Хлодвигом I останніх римських володінь в Галлії в 486 році. В ході багаторічних воєн франки на чолі з Хлодвигом завоювали також велику частину володінь алеманнів на Рейні (496), землі вестготів в Аквітанії (507) і франків, які жили по середній течії Рейну. При синах Хлодвіга було завдано поразки королю бургундів Годомару (534), а його королівство включено до королівства франків. В 536 році остготський король Вітігіс відмовився від Провансу на користь франків. У 30-і рр.. VI ст. були також завойовані пріальпійськіє володіння алеманів і землі тюрингов між Везером і Ельбою, а в 50-і рр.. - Землі баварів на Дунаї. Держава Меровінгів представляла ефемерне політичне утворення. У ній не було не тільки економічної та етнічної спільності, а й політичного та судово-адміністративного єдності (відразу ж після смерті Хлодвіга його 4 сини розділили між собою Франкское держава, лише іноді об'єднуючись для спільних завойовницьких походів).

У результаті міжусобиць представників будинку правлячої династії - Меровінгів (див. протистояння Брунгільди і Фредегонди) влада поступово переходила в руки майордомов, колись займали посади керуючих королівського двору. При правнуки Хлодвіга Хлотаря II (613-629) знати домоглася узаконення ряду своїх привілеїв і, зокрема, контролю над місцевим управлінням. Після смерті сина Хлотаря II Дагоберта (629-639), ненадовго припинив посилення знаті, їй вдалося поставити під свій контроль всю діяльність королів завдяки праву впливати на призначення майордомов. Сепаратизм знаті призводив до того, що Австразія, Нейстрія, Бургундія і Аквітанія все більше відокремлювалися один від одного. Правили в них в VII ст. т. н. "Ледачі королі" не мали ні авторитетом, ні матеріальними ресурсами.

В 751 році майордом Піпін Короткий, син знаменитого майордома і полководця Карла Мартела, змістив останнього короля з роду Меровінгів і став королем, заснувавши династію Каролінгів.

Період Каролінгів

Вторгшись до Італії, Піпін Короткий розбив лангобардів (754 і 756), після чого передав міста Равеннського екзархату і Римську область у владу татам (див. Папська область). При Піпін були придушені повстання в Алеманнія і Баварії, в 759 році відвойована в арабів Септимания і знову підпорядкована Аквітанія, знати якої робила спроби до відділення (760-768).

Найвищою мірою розвитку і розширення території Франкское держава досягла при Карла Великого, сина Піпіна. Знову перемігши лангобардів, Карл Великий приєднав їх володіння в Італії до Ф. р. (774), завоював землі саксів (772-804), відвоював у арабів область між Піренеями і р.. Ебро (785-811). Продовжуючи політику союзу з папством, Карл домігся від папи Льва III коронування імператором в 800 році, що представляло спробу відновитиЗахідну Римську імперію і укріпити владу Карла Великого над багатоплемінний населенням Франкської держави. Ця імперія в історичних джерелах називається Франкської імперією, Каролингской імперією або Імперією Заходу.

У результаті поділу онуками Карла Великого в 843 році Франкська імперія розпалася на три держави: Західно-Франкское королівство, Серединна королівство, яке розпалося пізніше на три королівства ( Італія, Лотарингія і Прованс), і Східно-Франкське королівство. Титул імператора існував до смерті в 924 році Беренгара I Фріульского, після чого імператори більше не обиралися.

Наступниками Імперії Заходу вважали себе імператори Священної Римської імперії

(З лекції). Кінне військо у франкській державі створив Карл Мартелл. Карл Мартелл провів Бенефіційну земельну реформу. Бенефіцій – це умовне спакове володіння, яке дається за службу королю – за військову службу. Карл Мартелл конфіскує ці землі у своїх ворогів і у церкви (цекулярізація).

Наслідки Бенефіційної реформи:

• Вона започаткувала феодальні відносини у Франкській державі;

• Вона поставила в залежність селян від феодала;

• Селяни були відсторонені від військової служби;

• Ця реформа заклала основу для васальних відносин в стані феодалів (за прикладом Карла Мартелла одні феодали віддавали землі іншим вищим феодалам);

• В подальшому вона послужила основою для феодальної роздрібленості країни, тому що Бенефіцій (земля) починає передаватись спадково і феодали вже не залежать від короля. Феодал знаходив свого вассала і розпоряджався землею.

Наступний представник династії Каролінгів був син Карла Мартелла – Ппін Короткий – маленький зростом , але видатний.

Папін йде на війну проти Лангобардів і визволяє Папу Захарія і він коронує його, тепер Каролінги короновані. Папін дарує Папі Папську область, яка стає Ватиканом.

Папін владнав відносини з церквою і віддав землі церкви назад, які до цього забрав його батько.

Карл Великий (768-814 рр). За Карла Великого Франкська держава здобула найвищого розквіту. Його брат помер і йому дістались землі і влада, він став правителем Франкської держави. Він не будував собі розкішних палаців, він був воїном і діяв в інтересах своєї держави. Він був розумним, але не вмів писати. Головною його метою було розширення своєї держави.

У 744 р. він здійснив похід у північну Італію і приєднав до своєї держави Лангобардьке королівство. Також він приєднав Боварське герцогство (Німеччина), успішно вів війни із аварами і знищив Аварський каганат (територія сучасної Угорщини).

Найважчою була його війна із саксами. Підкорення Саксонії відбувалося дуже довго. Він їх підкорював, але вони постійно піднімали повстання, і він знову і знову здійснював військові походи на саксів. Карл Великий будував на їх території церкви, але вони їх знищували, і Карл не міг їх християнізувати. В результаті 30-річної боротьби, Карлу вдалось підкупити саксонських вождів і підкорив їх.

Він видав капітулярій, що, якщо сакси будуть спалювати церкви, виконувати свої язичницькі обряди – вони будуть страчені.

Також Карл Великий вів боротьбу на території Піренейського півострова. У 778 р. франки взяли в облогу місто Сарагоса, але облога була невдалою і франкський загін повернувся назад, в цей час на них напали баски і знищили майже весь загін. Але Карл не зупинився і продовжив підкорення цієї території, здійснив наступний похід і завоював їх територію, яка дістала назву «Іспанська марка», а в самій Іспанії вона утвердилася як «Барселонське братство».

Таким чином влада Карла Великого поширилася майже на весь Західний християнський світ. Як король франків, він правив у Галлії, Німеччині, Італії. У нього виникла ідея проголосити себе імператором, але у світі уже був імператор (Візантійська імперія). На той час Папа Римський зазнавав утисків від римської знаті; Папа звернувся до Карла Великого по допомогу, він допоміг у боротьбі з римською знаттю і Папа коронував його в Соборі святого Петра в Римі. Це було у 800 р., таким чином його держава стала імперією, а він імператором. Залишився Візантійський імператор (це була жінка), яка була проти коронування, але Папа Римський вирішив, що жінка не може бути імператором. Карл через 12 років віддав Візантії територію Далматії і таким чином відкупився.

В управлінні державою допомагала королівська церква, яка підкоряла указам Карла Великого. Важливим елементом державного управління були «Травневі поля» - збиралась світська та вищи знать, але вони вже позбулись елемента демократії і Карл лише радився зі знаттю, але рішення приймав самостійно. «Березневі поля» - воїни збирались на з'їздах і вирішували питання про розділ здобичі і дальні походи.

Була проведена військова реформа – служити в армії могли лише землевласники, які мали певну кількість землі, інші селяни обирали на війну 1 представника. Таким чином вона була продовженням правління феодалів.

Ще одна риса Франкської держави династії Каролінгів – піднесення культури «Королівське відродження». При монастирях, церквах утворюються школи, де вчать читати, писати, де розвивалась духовна освіта. Також Карл наказав створити єдиний зразок Біблії (зібрати всі екземпляри і вибрати один). Була створена академія, там збирались найбільш освічені люди королівства і читали філософські біблійні трактати. Карл запрошував освічених людей з інших королівств.

За Карла Великого почали вести записи подій по роках «аннали». Розвивалось мистецтво, архітектура: будували храми, церкви. За зразок були Давньоримські і Візантійські споруди.

Після смерті Карла його держава швидко починає розпадатися. Не було забезпечене нормальне управління державою. Помер Карл Великий на 72 році життя у 814 р. Після його смерті імператором стає його син – Людовік, який дістав прізвисько Благочестивий. Людовік не мав талантів батька, тому держава швидко занепадає по таким причинам:

• Зберігалось натуральне господарство;

• Майже не було товарно-грошових відносин;

• Майже не було міст;

• Територія, яку створив Карл Великий складалася з етнічно різних народів, які дуже різнились між собою, саксони були невдоволені і вийшли з імперії;

• Система управління була дуже примітивна;

• Не було одного законодавства;

• Кожен народ користувався своїм звичаєвим правом;

• Не було єдиної суової системи;

• Граф мав функції правління, сама община мала право суду – прикладання розпеченого заліза, кидання людини в річку;

• Не було спільної культури.

За Людовіка видано указ, що посада графа спадкова. Таким чином, відбувся процес роздрібленості у Франкській державі відбувався процес закріпачення селянства. Формувалася вотчина (феодальне помістя), яке поділялось на дві частини:домен (земля феодала) і манси (селянська земля). Кожна сім'я мала манс. Формувалася система феодальної ренти – селяни сплачували оброк і відпрацьовували панщину на феодальній землі.

840 року після смерті Людовіка Благочестивого, розпочинається війна братів Людовіка Німецького і Карла Лисого проти Лотара, якого у 841 році в битві під Фонтене (біля Осера) розбивають. Людовік і Карл скріплюють свій союз у 842 році за допомогою Страсбурзької клятви (найдавніша мовна пам'ятка давньоверхньонімецької і давньофранцузької мов).

За Верденським договором 843 року Франкську державу було поділено на Середню, Східну і Західну. Імператор Лотар I отримує Середню державу («Кегельбан»), яка простягається від Північного моря через Бургундію до затоки Гаета, з імперськими містами Аахеном і Римом. Людовик II Німецький одержує Східнофранкську державу, Карл II Лисий — Західнофранкську державу. Номінально єдність держави зберігається.

Лотар заклав основи для поділу Франції і Німеччини і ця територія Лотарингів була причиною Другої світової війни.