60. Головні тенденції економічного розвитку Японії у др. Пол. XX ст. «Японське економічне диво».

Після закінчення війни на Тихому Океані, територія Японії була окупована американськими військами. Головне завдання, яке постало перед американською військовою адміністрацією полягало у сприянні створенню в Японії такої економічної системи, яка б дозволила розвиватись цій країні, не вдаючись до зовнішньої агресії. З цією метою в країні слід було запровадити ринкову економіку, запровадити парламентську демократію, а також викорінення мілітаризму у японській політиці та економіці.

За сприяння США було створено два органи влади, які формально були уповноважені вирішувати всі питання, пов'язані з Японією:

1)Союзна Рада у справах Японії за участі США, СРСР, Китаю, Великобританії. Вона знаходилась в Токіо;

2)орган – Далекосхідна комісія. Складалась з 11 членів. Знаходилась у Вашингтоні. Цей орган був впливовішим першого.

З метою реформування японської економіки, було розпущено великі монопольні корпорації «Дзайбацу», а також здійснено аграрну реформц (земля передавалась тим, хто на ній працював, а також розмір земельних володінь обмежувався 9 га), (1945 р).

У 1946 році було створено Державний банк, фінансування відновлено.

Значної уваги було приділено підвищенню якості японських товарів.

У 1949 році США припинили стягувати з Японії репарації; вивільнені кошти вкладалися у відбудову промисловості.

У 1950 році економічна кон'юнктура для Японії різко покращилась у зв’язку з початком Корейської війни. Японія почала виконувати замовлення на обслуговування експедиційного корпусу ООН та американських військ. Це допомогло подолати рівень довоєнного промислового виробництва.

У жовтні 1945 року було видано директиви, які проголошували в Японії політичні та релігійні свободи. Відмінялася цензура друку, звільнялися політв'язні. Розпочався процес створення політичних партій. На початку 1946 року відбулися перші після війни вибори до японського парламенту, на яких допомогу зберегла ліберальна партія.

Найбільш гостро стояло питання про японську монархію. У 1946 році імператор Хіро Хіто у своєму зверненні до народу публічно зрікся божественного походження своєї влади.

У вересні 1946 року затверджено нову Конституцію Японії. В дію вона вступила 3 травня 1946 року. Фактично в країні за цією Конституцією вводилася парламентська монархія. Уряд формувався політичною партією, яка отримувала більшість на виборах до парламенту. Парламент складався з двох палат. Створювалися місцеві органи влади – Префектурні зібрання. 9 стаття Конституції Японії передбачала відмову Японії від збройних сил.

8 вересня 1951 року на Сан-Франциській Мирній Конференції за участю 52 держав відбулось підписання мирного договору з Японією (СРСР не підписав). Японія підтверджувала свою відмову від Кореї, Тайвані, групи островів у Тихому Океані, а також від Південного Сахаліну і Курил. Цей договір не був підписаний СРСР і країнами, які були в союзі з СРСР.

У лютому 1952 року було підписано Договір безпеки між США та Японією, який передбачав відповідальність США за безпеку Японії.

У квітні 1952 року припинено режим американської окупації на території Японії.

Японське «економічне диво»

Протягом 1956-1970-х років спостерігалося надзвичайно швидке економічне зростання Японії, яке ввійшло в історію як «японське економічне диво».

Причини японського економічного дива:

1)технічна реконструкція;

2)було введено пільги на впровадження передових технологій;

3)головним фактором зростання попиту став внутрішній ринок;

4)розширення збуту на зовнішніх ринках;

5)покращення загальноосвітньої та професійної підготовки (40 % бюджету японці вкладають в освіту);

6)високий рівень накопичено за рахунок суворої економії;

7)низькі військові витрати.

Японське економічне диво припинилося у 1973 році у зв’язку з підняттям цін країнами ОПЕК (організація країн –експортерів нафти) на нафту в 4 рази (розширення масштабів японської економіки не призвело до ліквідації її надмірної залежності від зовнішніх ринків сировини та енергоресурсів).