- •1 Служба поштової безпеки в підприємтві поштового зв'язку україни
- •Основні завдання
- •Функції
- •Реалізація заходів щодо безпеки в міжнародній пошті.
- •Права Служби поштової безпеки
- •2 Методи фізичного захисту
- •2.6.1 Система з кодовими картками
- •3 Організація пропускного режиму
- •Супроводження і охорона пошти при перевезеннях
- •3.4 Порядок пропуску транспортних засобів і матеріальних цінностей
- •4.1 Обовязки працівника, який супроводжує та охороняє пошту
- •4.3 Порядок приймання, супроводження та обміну пошти
- •4.4 Супроводження пошти в дорозі
- •4.5 Обмін пошти у пунктах обміну
- •4.6 Обмін пошти з позаштатними працівниками зв'язку
- •4.7 Обмін пошти з літаками
- •4.9 Оформлення порушень, що виявлені при обміні пошти
- •Організація роботи з контролю за схоронністю пошти
- •5.1 Особливості організації роботи з контролю за збереженням пошти на території аеропорту
- •5.1.1 Проблеми безпеки поштових операцій в аеропортах
- •5.1.2 Координатор поштової служби в аеропорту
- •5.1.3 Обов’язки координатора поштової служби в аеропорту
- •5.1.4 Співробітництво з авіакомпаніями та адміністрацією аеропорту
- •5.1.5 Відповідальність авіакомпаній
- •5.1.6 Аеропорт ‑ об'єкт підвищеної уваги
- •5.1.7 Контрольний прийом пошти з борту літака
- •5.1.8 Контроль безпеки поштових відправлень
- •5.2 Класифікація загроз, пов’язаних з поштою
- •6 Загальні рекомендації щодо виявлення підроблених знаків поштової оплати
- •7 Засоби, методи та форми проведення контролю за схоронністю поштових відправлень
- •8 Виявлення вибухових речовин.
- •9 Комп'ютерна безпека. Погрози, контрзаходи.
- •10 Технічні особливості діяльності з забезпечення схоронності поштових відправлень
- •10.1 Види пломб та способи проникнення
- •10.1.2 Зовнішні ознаки порушення пломб
- •10.1.3 Внутрішні ознаки порушення пломб
- •10.2 Оцінка клейових з'єднань
- •10.3 Підробка та повторне використання поштових марок
- •11. Порядок проведення перевірок за фактами втрат страхових поштових відправлень та нестачі їх вкладення
- •11.1 Перевірка випадків втрат поштових відправлень в структурних підрозділах поштового зв'язку
- •11.2 Перевірка випадків втрат поштових відправлень під час обміну та перевезення пошти
- •11.3 Особливості перевірки випадків втрат страхових мішків та інших речей, а також частини вкладення з них
- •11.4 Особливості перевірок випадків втрат посилок та частини їх вкладення
- •11.6 Оформлення матеріалів перевірки
- •11.7 Облік та аналіз крадіжок, нестач, страт поштових відправлень
- •Висновки
2.6.1 Система з кодовими картками
Кодові картки, що використовуються в системі автоматичного контролю доступу, мають розмір кредитної картки і виготовляються з пластика. Втім, можуть використовуватися і інші картки, маркерні жетони різного розміру та форми. Картка може мати спеціальний малюнок або логотип, нанесений друкарським способом, фотографію для того, щоб її можна було використовувати як офіційний пропуск.
2.6.2 Кодова картка і PIN-код
Якщо кодова картка має персональний ідентифікаційний номер (PIN-код), ефективність системи автоматичного контролю доступу з погляду безпеки істотного збільшується. Системи, в яких PIN-код не використовується, розпізнають тільки картку, а не особу, яка нею користується. PIN-коди, що є довільним числом, щонайменше з чотирьох цифр, надаються співробітникам керівником системи, а не обираються ними.
2.6.3 Безконтактна система автоматичного контролю доступу
У безконтактних або «радіосистемах» автоматичного контролю доступу пластикова картка або маркерний жетон реагує на сигнал, встановленого на дверях запитального пристрою, передаючи у відповідь індивідуальний кодовий сигнал. Цей сигнал сприймається запитальним пристроєм і перевіряється системою автоматичного контролю доступу. Якщо система впізнає цей сигнал, дверний замок відкривається.
Разом з очевидними перевагами безконтактного режиму роботи, системи такого типу мають ряд недоліків з погляду безпеки. Кодовий сигнал можна записати і зробити дублікат маркерного жетона, замок може бути також активований паразитним сигналом. З указаних причин у безконтактних системах, що встановлюються для захисту зон обмеженого доступу, які охороняються, завжди повинен використовуватися PIN-код.
Безконтактні системи автоматичного контролю доступу можуть діяти на великій або малій відстані. Для спрацювання системи автоматичного контролю доступу ближньої дії кодову картку або маркерний жетон необхідно пред'являти на відстані близько одного метра від встановленого на дверях блоку управління. У системах дальньої дії, які працюють на відстані декількох метрів, використовуються кодові картки з вмонтованим всередину акумулятором, що має великий ресурс, називають їх активними картками. Тому користувачі повинні знати, що такі картки діють незалежно від системи автоматичного контролю доступу, через що активна безконтактна система може працювати як радіомікрофон, створюючи тим самим загрозу для безпеки.
2.6.4 Біометричні системи
Біометричні системи підтверджують достовірність особи користувача шляхом зіставлення деяких фізіологічних характеристик особи, що перебуває на пункті доступу, з тими ж характеристиками, що зберігаються в пам'яті комп'ютера. У існуючих системах використовуються наступні фізіологічні характеристики: відбитки пальців, геометричні особливості рук, сканограма сітківки ока, малюнок вен на руках, розпізнавання голосу, а також підпис.
2.7 Фізичний захист будівлі
Будь-яка будівля, що є частиною периметра зони, що охороняється, повинна мати максимально допустиму кількість входів і виходів з урахуванням функціонального призначення будівлі і міркувань безпеки.
Будівлю необхідно обстежувати з метою забезпечення захисту всіх можливих місць доступу, включаючи всі двері і інші входи, вікна на першому поверсі, інші вікна, через які можна проникнути в будівлю, поглиблення із зовнішнього боку будівлі, канали для заливки палива, кришки люків, парковочні/вантажні майданчики, електричні установки, дренажні труби й дахи.
Для захисту місць, через які можна проникнути у внутрішні приміщення будівлі, можуть використовуватися різні засоби, віконні шпінгалети, грати, віконниці і надійні двері. Для підвищення ефективності перерахованих засобів захисту використовуються системи захисної сигналізації, захисні телевізійні системи і співробітники охорони. При виборі потрібного варіанту з великої кількості існуючих засобів захисту необхідно враховувати наступні міркування:
основне призначення загороджувальних бар'єрів полягає в тому, що вони є стримуючим чинником. Для порушників, яких не зупиняють ці бар'єри, вони повинні створювати труднощі, вимушувати користуватися інструментами і витрачати час на їх подолання, створюючи при цьому шум. Кінець кінцем, не існує таких бар'єрів, які при належній рішучості не можна було б подолати, маючи набір потрібних інструментів.
якщо йдеться не про вентиляційну систему, то необхідно використовувати переважно суцільні двері, чи «прозорий» бар'єр. Іншими словами, глухі двері забезпечують більш надійну безпеку, чим прохід, закритий гратами.
стаціонарний бар'єр переважно поворотного (на петлях) або розсувного.
загороджувальний бар'єр, що впритул закладений у стіни коридору або в дверну нішу, його складніше подолати за допомогою, наприклад, відбійного молотка, кувалди або лому, які можуть бути використаними як важіль.