6.3. Принципи та методи контролю

Існує дев’ять принципів ефективного контролю. Для того, щоб він був дієвим та ефективним, то повинен відповідати наступним загальним принципам:

1. Принцип стратегічної спрямованості контролю. Ефективний контроль повинен відображати та підтримувати загальну мету навчального закладу.

2. Принцип відповідності справи. Контроль повинен відповідати тому виду діяльності, який підлягає перевірці, об’єктивно вимірювати й оцінювати те, що дійсно важливо.

3. Принцип нормативів. Обов’язковою умовою ефективного контролю є наявність об’єктивних, точних і зручних нормативів. Необхідно знайти простий й конкретний засіб визначення ступеня виконання завдань, що були заплановані. Оскільки контроль здійснюється людиною, то важливе місце відіграє суб’єктний фактор контролюючої, особи тому необхідно визначити та розробити об’єктивні критерії перевірки якості, які б були зрозумілі та переконливі для тих, відносно кого здійснюються контроль.

4. Принцип контролю за критичними точками. Ефективний контроль потребує особливої уваги до факторів, що є критичними для оцінки ступеня виконання плану. Керівнику необхідно бути впевненим, що плани виконуються, та зосередити увагу лише на ключових моментах діяльності, за якими можна визначити наявність відхилень від плану.

5. Принцип суттєвих відхилень. Ефективність контролю підвищується, якщо увага зосереджується на відхиленнях, що мають деяке критичне значення або відношення до розряду виключних. Керівник повинен перейматися тільки суттєвими відхиленнями в той чи інший бік.

6. Принцип дії. Контроль ефективний тільки за умови, що певні відхилення підлягають подальшому коригуванню.

7. Принцип своєчасності контролю реалізується в певній послідовності та частоті проведення вимірювань або оцінок за певний відрізок часу, яка відповідає явищу, що контролюється. Значення найбільш сприятливої частоти визначається з урахуванням змісту основного плану, часу, протягом якого відбуваються заходи з контролю, витрат на проведення перевірки та розповсюдження результатів.

8. Принцип простоти контролю з точки зору цілей, для яких він призначався, − найбільш ефективний спосіб контролю. Прості методи потребують менших зусиль і більш економні. Контроль повинен відповідати потребам і можливостям людей, котрі взаємодіють із системою контролю та реалізують її.

9. Принцип економічності контролю. Будь-який контроль, що потребує більше, ніж надається для досягнення мети, спрямовує роботу на хибний шлях.

Методи контролю в навчальному закладі. Методи контролю, що використовуються в навчальному закладі, поділяються на дві групи: методи контролю результатів діяльності та методи стану процесів.

Методи контролю результатів. Різноманітність методів оцінки результатів обумовлена різноманітністю процесів у закладі, кожен з яких має свої результати і методи виміру. Можливості кожного конкретного методу обмежені. У більшості випадків для здобуття об’єктивної інформації використовується декілька, що доповнюють один одного.

Результати багатьох процесів насамперед складно виявити і виміряти. Найбільш відпрацьована методика контролю формальних результатів навчальної діяльності, а саме повноти, міцності, узагальненості, системності, знань і умінь школярів. Для оцінки цих результатів використовуються спеціальні завдання, в тому числі й тестові. Значно складніше з оцінкою результатів розвитку учнів. Тут методична база доки відпрацьована ще слабко.

Для оцінки рівня інтелектуального розвитку використовують тест розумового розвитку. Використовують також експертні оцінки визначення сформованості мотиву навчання, рівня розвитку самостійності, здатності застосовувати наявні знання на практиці, діяти в нестандартній ситуації тощо.

Методи контролю стану процесів. Основними з них є методи спостереження і аналізу процесу, психологічного тестування, методи соціологічних досліджень (анкетування, бесіди, інтерв’ювання тощо), хронометраж, вивчення документації.

Контроль стану процесів дозволяє спрогнозувати майбутні результати або виявити причини недоліків уже здобутих результатів. Наприклад, якщо виявлено прогалини у знаннях учнів, потрібно встановити їх причини. Тут може бути використана і бесіда з педагогом, і перевірка документації, і зошитів учнів, і класного журналу, і спостереження за роботою педагога на уроці.

У навчальних закладах широко практикується використання безпосереднього спостереження за навчально-виховним процесом і одночасний його аналіз. Особливості безпосереднього спостереження полягають у тому, що контролюючий не втручається у хід процесу до його закінчення і ставить завдання з його корекції перед самим педагогом.

Повний аналіз уроку або виховного заходу зробити практично неможливо. Звичайне спостереження й аналіз здійснюються за головними результатами, що фіксуються педагогом як основна мета. Необхідними результатами виступають програмні вимоги, цілі, поставлені педагогічним колективом навчального закладу, а також цілі усунення недоліків, що були виявлені у процесі здійснення попереднього контролю.

Проте метод спостереження не універсальний, далеко не все можна побачити і почути. У зв’язку з цим він використовується в поєднанні з іншими методами: усною і письмовою перевіркою знань, соціологічним опитуванням, вивченням документації і хронометруванням процесу спостереження.

У контролі за станом процесів часто використовується метод вивчення документації і насамперед планів. Це можуть бути плани роботи навчального закладу, його структурних підрозділів, органів управління закладом (колегіальних суб’єктів управлінської діяльності та посадових осіб), навчальні плани, програми, календарно-тематичні та поурочні плани тощо.

Реалізація освітнього процесу відображається також у класних журналах, зошитах і щоденниках учнів; у звітах педагогів, графіках контрольних і лабораторних робіт, книзі руху і в особистих справах учнях, протоколах, рішеннях органів управління навчального закладу, в зошиті заміни хворих педагогів та іншої документації. Для фіксації інших процесів також використовуються спеціальні документи: плани самоосвіти педагогів, зошити заявок і обліку роботи робітників з обслуговування будівлі, документація з харчування, бібліотечного обслуговування учнів, медичні карти учнів тощо.

Метод вивчення документації, не зважаючи на його формальний характер, дозволяє зібрати найбільш надійну інформацію. Він економічний, оскільки з його допомогою за короткі терміни можна перевірити значний обсяг роботи навчального закладу. Проте цей метод не дозволяє встановити, наскільки зафіксовані в документах факти відповідають дійсності та встановити можливі похибки.

Зараз усе більшого поширення набувають соціологічні методи вивчення стану процесів: опити, бесіди, інтерв’ю. Їх вживання вимагає спеціальної підготовки контролюючих.

Правила мотивуючого контролю. Процес контролю пов’язаний не лише із виявленням результатів і стану процесів життєдіяльності навчального закладу, але й із оцінкою роботи тих людей, які здійснюють ці процеси.

Одним з основних завдань контролю є мотивація працівників навчального закладу до покращення результатів трудової діяльності. Контроль покликаний спонукати до усунення існуючих недоліків або використання нових можливостей. Проте сама процедура контролю може призводити до сильного напруження і викликати відчуття опору.

У цих випадках контроль може зіграти демотивуючу роль. Щоб цього не сталося, під час його проведення потрібно дотримуватися загальних умов мотивації. Оцінка роботи співробітника буде для нього значимою і привабливою, якщо він упевнений в її справедливості та реалістичності вимог, що висуваються контролюючим.

Надто високі стандарти сприймаються як недосяжні, а дуже низькі не породжують відчуття успіху. Оцінка, що висловлюється особою, котра проводить контроль, сприйматиметься як справедлива, у разі коли: всі співробітники, що досягли рівних результатів, оцінюються однаково; стандарти або нормативи, з позиції яких проводиться оцінка роботи, обґрунтовані й об’єктивні.

Справедливість контролю досягається введенням стандартів (норм, вимог), заздалегідь погоджених із колективом; обґрунтованістю й аргументованістю оцінок у процесі контролю; наданням підлеглому права самому проаналізувати і оцінити результати власної праці; шанобливим і доброзичливим ставленням до особи контрольованого.

Контроль повинен завершуватися формулюванням пропозицій із усунення виявлених недоліків. Дуже важливо, щоб вони відповідали реальним можливостям контрольованих, допомагали вирішувати дійсно суттєві проблеми його діяльності, народжували відчуття упевненості в досяжності бажаних результатів.

Найменш ефективні з точки зору мотивації нерегулярний контроль, що має характер одиничного інциденту; тотальний контроль, за якого співробітники звільняються від особистої відповідальності; прихований контроль (він викликає досаду, оскільки служить вираженням недовіри); контроль для проформи (в цьому випадку керівник демонструє, що не цікавиться досягненнями своїх співробітників); замовчування підсумків контролю (негативні результати контролю безплідні, якщо не стають предметом обговорення).

Щоб контроль спонукав співробітників до ефективної роботи, при проведенні перевірок від керівника вимагається використання спеціальних методів і прийомів. Рішення завдання мотивації полегшується, якщо в процесі організації і проведення контролю керуватися наступними правилами: домагатися того, щоб контроль проводився шанованими для співробітників людьми; оцінюючи роботу, важливу для організації, підкреслювати її сенс для контрольованого; під час контролю прагнути виявляти не лише недоліки, а й успіхи; оцінювати результати за погодженими з колективом стандартами; поважати особисту думку і проявляти доброзичливість до співробітників у процесі контролю; бесіда за підсумками контролю має бути витримана в конструктивному і шанобливому дусі; створювати в педагога позитивний емоційний настрій, відмежовуватися від небажаної в спілкуванні емоційної напруги: переляку, образи, роздратування тощо; обговорювати нові цілі та необхідні зміни разом з контрольованим, пропонувати, не нав’язувати допомогу; досягати того, щоб підлеглий дійсно (а не формально) погодився і прийняв висновки з контролю і знав, як можна виправити положення; давати змогу підлеглому відчути упевненість у власних силах.