Висновки

Компетентність – це особливий вид організації знань відносно певної змістовної галузі, пов’язаний із можливістю приймати конструктивні рішення як у вигляді оцінок, умовиводів, так і у вигляді програм поведінки.

Професійна компетентність – це комплекс знань, умінь і навичок особистості, що забезпечують ефективне виконання нею своїх професійних обов’язків, тоді як професійна культура інтегрує в собі професійну компетентність, духовний аспект особистості та самоконтроль. Тому професійна компетентність керівника навчального закладу є складовою його професійної культури.

Професійна компетентність керівника навчального закладу є основою формування його професійної культури, а саме: комплексу знань, вмінь та навичок з теорії управління, здатностей до виконання професійної діяльності. Якщо до цього комплексу додати моральну позицію, почуття, критичне мислення, професійно-особистісні цінності, то тоді йтиметься про професійну культуру.

Питання до самоперевірки

1. Дайте визначення поняття ”професійна компетентність” керівника навчального закладу?

2. У чому полягає різниця між поняттями ”компетенція” та ”компетентність”?

3. Якими факторами визначається професійна компетентність керівника навчального закладу?

4. Охарактеризуйте основні елементи професійної компетентності керівника навчального закладу?

5. Охарактеризуйте поняття ”професійно-кваліфікаційна характеристика”?

6. Яким чином пов’язані між собою професійна компетентність та професійна культура керівника навчального закладу?

Розділ 20. Професійне мовлення керівника навчального закладу

Керівникові необхідні спеціальні комунікативні навички та уміння: чітко формулювати завдання, ефективно проводити ділові переговори й наради, виступати привселюдно, вирішувати супересливі й конфліктні ситуації, представляти організацію в ролі ”першої особи” в різних ситуаціях ділової взаємодії, передавати інформацію, а потім ясно й недвозначно давати вказівки, щоб усе було правильно витлумачене. Тому головним у діяльності керівника навчального закладу є бездоганна культура ділового спілкування: вміння чітко формулювати завдання, ефективно проводити ділові переговори та наради, виступати публічно.

Дослідженню проблеми професійного мовлення керівника навчального закладу присвячені наукові праці: В. Абрамяна, Н. Бабич, Л. Барановської, Л. Введенської, А. Годлевської, І. Зязюна, В. Кан-Калика, М. Кагана, А. Кузьмінського, В. Омеляненко, Л. Орбан-Лембрика та інші. У цьому розділі розглядається професійне мовлення керівника, як обов’язкова умова розвинутої професійної культури керівника навчального закладу.

20.1. Ділове спілкування керівника навчального закладу

Спілкування – одне з найважливіших складових нашого життя. Дефіцит або невміння спілкуватися стають причиною стресів, пригніченості, гніву, образ, розчарування й порушення взаєморозуміння.

Ділове спілкування – це процес взаємодії та взаємозв’язку, за якого здійснюється обмін діяльністю, інформацією та досвідом, що передбачає досягнення певного результату, вирішення окремої проблеми або реалізації поставленої мети. Ділове спілкування відображається в ступені усвідомленості й активності особистостей, що беруть у ньому участь.

Мета ділового спілкування – розвиток співробітництва. Ділове спілкування передбачає не тільки набір уже готових рекомендацій, що застосовуються безпосередньо в діяльності керівника навчального закладу, воно є умовою розвитку техніки мислення та поведінки і допомагає тому, хто володіє нею, доходити правильних висновків.

Успіх ділового спілкування в професійній діяльності керівника навчального закладу визначається рядом умов: потребою в спілкуванні, комунікативною зацікавленістю, налаштованістю на світ співрозмовника, близькістю світогляду мовця і слухача; вмінням слухача проникнути в задум (намір, інтуїцію) мовця; зовнішніми обставинами (присутність сторонніх, фізичний стан), знанням норм етикету мовного спілкування тощо.

У процесі ділового спілкування вивчається своєрідність дії законів міжособистісних відносин, розкриваються специфічні закономірності, властиві діяльності керівника навчального закладу.

Ділове спілкування припускає не тільки набір уже готових рекомендацій, застосовуваних безпосередньо в роботі керівника навчального закладу, воно є умовою розвитку техніки мислення і поведінки, допомагаючи тому, хто володіє нею, доходити до правильних висновків.

Види ділового спілкування:

1. Контактне – дистантне (за розташуванням комунікантів у просторі й часі).

2. Безпосереднє – опосередковане (за наявністю чи відсутностю певного опосередкованого ”апарату”).

3. Усне – письмове (з погляду форми існування мови) тощо.

До основних функцій ділового спілкування відносяться:

1. Інформаційно-комунікативна (прийом і передача інформації).

2. Регулятивно-комунікативна (взаємне коригування дій у процесі спільної діяльності).

3. Афективно-комунікативна (передача емоційного ставлення).

Успішність ділового спілкування багато в чому визначається дотриманням цілого ряду умов, що сприяють здійсненню комунікативної мети. Фахівці з цієї проблеми (Г. Бороздіна, В. Деркаченко, Ф. Кузін, М. Поваляєва, М. Поташнік, А. Свенцицький, Ф. Хміль та ін.) до таких умов відносять потребу в спілкуванні, комунікативну зацікавленість, налаштованість на світ співрозмовника, близькість світогляду мовця й слухача; уміння слухача проникнути в задум (намір, інтуїцію) мовця; зовнішні обставини (присутність сторонніх, фізичний стан), знання норм етикетного мовного спілкування тощо.

Дуже важливо створити позитивний комунікаційний клімат, що допомагає встановити контакт і взаємовідношення в процесі спілкування. Відомо, що кількість переданої інформації, її точність збільшується в атмосфері довіри й відкритості між учасниками спілкування.

Управлінське спілкування – це ділове спілкування між суб’єктом і об’єктом управління в соціальних організаціях, що здійснюється за допомогою певних засобів і зумовлене потребами управління їх спільною професійною діяльністю.

Окремі вчені (Н. Костриця, В. Свистун, В. Ягупов) розглядають спілкування в управлінській діяльності на двох рівнях: інтегральному (ділове спілкування забезпечує життєдіяльність навчального закладу в цілому) та локальному (ділове спілкування реалізується в процесі певної взаємодії та забезпечує досягнення конкретних цілей).